Робота з науковими джерелами

Робота над текстом починається з вивчення та конспектування літератури з проблеми дослідження. Цю роботу потрібно починати з праць, де проблема відображається в цілому, загально, а потім перейти до досліджень, які її конкретизують. На початку роботи необхідно скласти список літератури за темою дослідження. На першому етапі варто продумати сам порядок пошуку і приступити до складання списку літературних джерел. Добре складений список навіть при швидкому огляді заголовків джерел допомагає охопити тему в цілому. На його підставі можливо вже на початку дослідження уточнити план роботи. Далі слід переглянути усі види джерел з певної теми. У їхнє число можуть входити матеріали, опубліковані у вітчизняній і зарубіжній періодиці, інформація, отримана з мережі Інтернет тощо. Остання може виявитися особливо корисною, якщо ви розробляєте дуже актуальну, широко обговорювану на даний момент тему. Якщо ви погано знайомі з темою, то вивчення літератури потрібно починати із загальних праць, щоб сформувати уявлення про основні питання, до яких належить обрана тема, а потім уже вести пошук нового матеріалу. Якщо ви більш-менш володієте темою, краще починати знайомство з найбільш перспективних, на ваш погляд, джерел. Літературу варто читати з олівцем у руках, роблячи позначки та виписки. Якщо мається власний екземпляр журналу або книги, можна робити нотатки на полях. Це істотно спрощує надалі пошук необхідних матеріалів. Якщо книга бібліотечна, – найкраще робити ксерокопії і ставити позначки на самих ксерокопіях. Не забувайте підписувати ксерокопії, указуючи джерело та автора праці. Це суттєво полегшить огляд літератури, цитування і розміщення посилань у тексті роботи. Вивчення наукових джерел бажано проводити поетапно:

– загальне ознайомлення з працею в цілому за її змістом;

– швидкий перегляд окремих сторінок;

– читання цікавих фрагментів;

– виписка (чи ксерокопіювання) матеріалів, що представляють інтерес;

– критична оцінка записаного, його редагування і «чистовий» запис як фрагмента тексту майбутньої дипломної роботи.

Слід пам’ятати, що надлишкове цитування створює враження компілятивності роботи. Утім, недостатнє цитування свідчить про слабке опрацювання питання. Вибраний теоретичний матеріал варто обміркувати. Тоді власні думки, що виникли в ході знайомства з чужими роботами, слугуватимуть підґрунтям для одержання нового знання. При вивченні літератури з вибраної тематики використовують не всю інформацію, що у ній міститься, а тільки у, яка має безпосереднє відношення до теми роботи і тому є найбільш корисною. Таким чином, критерієм оцінювання прочитаного є можливість подальшого практичного використання в роботі ідей, цитат чи думок. Можливо, що частина знайденої інформації виявиться непотрібною; дуже рідко вона використовується повністю. Це не є проблемою – гірше, коли матеріалу зібрано недостатньо, що гальмує роботу, змушує повертатися назад до начебто вже розглянутого питання. Слід зазначити, що наукова творчість включає значну частину «чорнової» роботи, пов’язаної з підбором основної і додаткової інформації, її узагальненням і поданням у вигляді, що є зручним для аналізу і висновків. Добір наукових фактів – елемент творчого процесу.

Серед джерел, на які слід звернути особливу увагу, чільне місце посідають наукові статті. У статтях висновки досить обґрунтовані, а результати експериментів, конкретні дані, методики мають достовірний характер. Серед спеціальних наукових психологічних журналів слід звернути увагу на такі: «Вопросы психологии», «Психологический журнал», «Вестник МГУ. Серия 14. Психология», «Практична психологія та соціальна робота», «Соціальна психологія», «Актуальні питання психології» та інші.

Про вірогідність вихідної інформації може свідчити не тільки характер першоджерела, але і науковий, професійний авторитет його автора, його приналежність до тієї або іншої наукової школи. В усіх випадках варто відбирати останні дані, авторитетні джерела, точно вказувати, звідки взяті матеріали. При доборі фактів з літературних джерел потрібно підходити до них критично. Не можна забувати, що життя постійно йде вперед, розвиваються наука, техніка і культура. Те, що вважалося абсолютно точним минулого десятиріччя, сьогодні може виявитися неточним, а іноді і неправильним. Особливою формою фактичного матеріалу є цитати, що органічно вплітаються в текст роботи, складаючи невід’ємну частину аналізованого матеріалу. Вони використовуються для того, щоб без перекручувань передати думку автора першоджерела, для ідентифікації поглядів при зіставленні різних точок зору і т.п. Цитати слугують необхідною опорою у процесі аналізу і синтезу інформації. Відштовхуючись від їхнього змісту, можна створити систему переконливих доказів, необхідних для об’єктивної характеристики певного наукового явища. Цитати можуть використовуватися і для підтвердження окремих суджень.

Список використаних джерел становить одну із суттєвих частин дипломної роботи. Його розміщують після ВИСНОВКІВ; складають у алфавітному порядку (абетковому) прізвищ авторів. Кількість використаної літератури має бути не менш, ніж 50 джерел. Література у списку друкується мовою оригіналу. Не слід включати до списку ті роботи, на які немає посилань у тексті, а також енциклопедичні словники, науково-популярні книги, газети. Список використаної літератури – елемент бібліографічного апарату. Бібліографічний опис складають відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи. Зокрема, потрібну інформацію можна одержати з таких стандартів: ГОСТ 7.1-84 «Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления», ДСТУ 3582-97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила». Дотримання студентом вимог чинних стандартів є обов’язковим. Відомості про джерела, які включені до списку літератури, необхідно подавати згідно з вимогами державного стандарту з обов’язковою назвою праць (табл. 5.1).

Таблиця 5.1 – Приклади оформлення бібліографічного опису в списку використаної літератури

Дипломну роботу оцінюють також за рівнем бібліографічного апарату, який є ключем до джерел, використаних при написанні. Бібліографічний апарат представлено цитуваннями, посиланнями і списком використаної літератури, які оформляють згідно з ГОСТ 7.1 – 84 «Библиографическое описание документа».

Бібліографічне посилання – це сукупність бібліографічних відомостей про цитовану працю, розглядуваний або згаданий у тексті інший документ, необхідних для їх загальної характеристики, ідентифікації і пошуку. Якщо використані відомості, матеріали з дисертацій, монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, у посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, на які є посилання. Посилання у тексті дипломної роботи слід позначати порядковим номером книги у списку використаних джерел, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, [12] – номер джерела у списку літератури; [5, с. 18–24], при цьому 5 – це номер джерела із списку літератури, а 18–24 – конкретні сторінки, на яких розташований цей матеріал. Коли використовуються відомості, матеріали з оглядових статей, інших джерел, які мають велику кількість сторінок, тоді в посиланні обов’язково необхідно точно вказати номери сторінок.