Розрахунково-пояснювальна записка являє собою текстовий документ, що виконується відповідно до вимог ДСТУ 3.008-95, ГОСТ 2.105-95.
Загальний обсяг пояснювальної записки повинен становити 25 – 40 аркушів формату А4, що містять текст, виконаний креслярським шрифтом, розрахунки, рисунки й додатки.
Структура пояснювальної записки:
– титульний аркуш (зразок наведений в додатку Б);
– завдання на курсову роботу (зразок наведений в додатку В);
– реферат;
– зміст;
– перелік скорочень;
– основна (розрахункова) частина;
– список літератури;
– додатки.
4.1.1 Завдання на курсову роботу повинне містити вихідні дані відповідно до варіанта, конкретний перелік величин, що підлягають розрахунку. Воно може містить науково-дослідні розробки, експериментальні дослідження та ін. Для усіх студентів номер варіанта завдання встановлює керівник.
4.1.2 У рефераті повинні викладатися відомості про виконану роботу. Реферат будується за такою схемою: вступ про обсяг курсової роботи, кількість і характер ілюстрацій та кількість таблиць (наприклад, записка: 25 аркушів, 8 рисунків, 7 таблиць, 10 джерел, 5 додатків), перелік ключових слів, текст реферату. Текст реферату вміщує відомості про інформаційні характеристики СПІ та її параметри, особливості прийнятих студентом рішень та ін.
4.1.3 Основна (розрахункова) частина курсової роботи містить такі розділи: вступ, огляд літератури, інформаційний розрахунок, синтез алгоритмів роботи та структурної схеми СПІ, висновки.
Вступповинен коротко характеризувати сучасний стан питання та основні завдання процесу передачі інформації.
У розділі"Огляд літератури" повинні бути висвітлені такі питання: загальна структура СПІ; характеристика СПІ із зворотним зв'язком; принципи побудови СПІ з вирішальним зворотним зв'язком (ВЗЗ), їх переваги і недоліки; опис відомих видів перезапитів із зазначенням сфер ефективного використання векторного перезапиту.
Розділ повинен закінчуватися постановкою завдання дослідження (згідно з варіантом завдання).
Розділ "Інформаційний розрахунок"повинен містити:
– опис джерела інформації (визначення потужності множини символів 
первинного алфавіту А та ймовірностей 
їх появи);
– синтез кодового відображення відповідно до заданого типу завадостійкого коду (описати алгоритм, створити матрицю кодових відстаней, записати отримане кодове відображення f);
– мінімізацію синтезованого кодового відображення методом подвійного впорядковування (для парних варіантів – за ймовірністю невиявлення помилок, для непарних – за інформаційними втратами);
– визначення ймовірностей виявлення помилок 
(
, A), невиявлення помилок 
(, A) та правильної передачі 
(, A) для мінімізованого кодового відображення ;
– оцінку інформаційних втрат H(А/В) при передачі інформації в каналі зв'язку та кількості отриманої інформації І (B, A);
– розрахунок середнього часу 
передачі інформації по каналу зв'язку;
– визначення необхідної ємності 
каналу зв'язку.
Рекомендації з виконання інформаційного розрахунку наведені в п. 6.2.
У розділі "Синтез алгоритмів роботи та структурної схеми СПІ" повинні бути наведені: алгоритми роботи пристроїв кодування, модуляції та виявлення помилок, алгоритм роботи СПІ в цілому, блок-схеми розроблених алгоритмів, структурна схема СПІ та опис її роботи.
Висновки повинні містити аналіз результатів і значення основних інформаційних характеристик СПІ, що були отримані в результаті виконання курсової роботи.
4.1.4 Список літератури повинен бути оформлений відповідно до вимог ГОСТ.
4.1.5 У додатки виносяться додаткові матеріали (початковий та профільтрований текст, матриці та ін.).
Графічна частина
Графічна частина курсової роботи повинна містити блок-схеми алгоритмів роботи та структурну схему СПІ з векторним перезапитом, що розроблені відповідно до варіанта завдання.
