Приблизна схема збору анамнестичних даних

Об’єктивний анамнез збирається зі слів батьків (бажано матері, адже вона в більшості випадків найкраще знає у подробицях історію дитини).

Рекомендується звернути увагу на наступні деталі.

Сімейний анамнез. Вік і заняття батьків. Чи не працюють на небезпечних виробництвах чи не працювали на них раніше. Склад сім’ї, соціально-побутові умови. Стосунки між членами сім’ї, ставлення до дітей. Хто із членів сім’ї бере активну участь у вихованні дітей. Стан фізичного і психічного здоров’я батьків, інших членів родини, близьких родичів (особливу увагу потрібно приділити наявності ендокринних захворювань, туберкульозу, алкоголізму, сифілісу, наркоманії, психічних захворювань або ознак, які вказують на їхню наявність – стаціонарне лікування у психіатричних лікарнях, приступоподібні стани, суїциди, дивакуватість у характері у членів сім’ї та близьких родичів).

Генеративні функції матері. Кількість вагітностей, їх протікання, наявність викиднів, мертвонароджених, дострокових абортів та їх ускладнень. Смертність дітей у ранньому віці, її причини.

Особистий анамнез дитини. Якою по порядку народилася, вік батьків у цей час. Чи не хворіла мати перед початком вагітності,чи не передували їй аборти з ускладненнями.

Період вагітності. Фізичний і психічний стан матері у період вагітності, наявність гестозу, його особливості і складність. Інфекції, інтоксикації, виснажуючі захворювання, травми фізичні і психічні; використання засобів і способів для переривання вагітності, їхній характер, час і тривалість їхнього використання.

Пологи. Вчасні, дострокові, їх тривалість, час відходження вод. Пологові травми. Накладання щипців або інші втручання.

Стан дитини після народження. Вага і ріст при народженні, наявність ознак недоношеності, переношеності, фізіологічної незрілості, внутрішньочеревної гіпотрофії і/або гіпоксії. Асфіксія під час пологів, її характер і тривалість. Спосіб і форми оживлення у випадку зупинки дихання або серцебиття. Наявність гематом і деформацій черепа дитини. У період новонародженості чи спостерігались судоми, виражена і/або затяжна жовтушність, застосування кювезного виходжування, інтенсивної терапії. На який день була прикладена до грудного годування, чи зразу почала смоктати, як інтенсивно, чи швидко стомлювалась. Коли були виписані з полового будинку, якщо із затримкою – то по якій причині.

Розвиток дитини до 1 року. Тривалість годування материнським молоком. Інтенсивність і характер відригування. Чи була дитина спокійна, чи криклива, як спала. Час появи перших зубів, коли почала тримати голову, сидіти, брати у руки предмети, стояти, ходити. Коли почала впізнавати матір, рідних, розуміти звернене мовлення. Час появи перших слів.

Розвиток дитини від 1 до 3-х років. Розвиток мовлення, час появи фразового мовлення, темп збагачення словника і розвиток мовлення. Розвиток навичок самообслуговування, особливості формування санітарно-гігієнічних навичок. Сон, апетит. Наявність патологічних звичок, прагнень, фобічних реакцій.

Розвиток від 4 до 7-ми років. Інтереси, ігри, стосунки з членами родини та однолітками, особливості характеру та поведінки (самостійна, смілива, збудлива, спокійна, ласкава, кмітлива, вимоглива, вередлива тощо). Ставлення до тварин. Характер питань, які вона ставить. Правильність граматичної будови мовлення, правильність і чіткість вимови. Наявність розладів мовлення, заїкування. Форма і зміст ігор. Переважаючий емоційний фон, можливі зміни характеру, поведінки, причини цих змін. Поведінка у дитячому садку, навички колективного співжиття, спілкування з однолітками. Особливості інтелектуального розвитку (пізнавальні інтереси, схильність до ігор, їхній характер, використання ігор, які вимагають інтелектуального навантаження, вік, коли навчилась рахувати, писати, читати). Психічні травми у цей вік (важкі і тривалі конфлікти в сім’ї, переляк тощо), особливості реагування на психогенні впливи.

Історія наявного захворювання. З якого часу були відмічені зміни у стані дитини. Виникли ці зміни раптово чи розвивались поступово. У чому проявлялись первинні ознаки захворювання. Які моменти передували появі теперішнього стану (травми, інфекції, інтоксикації, психогенії, зміни життєвої ситуації тощо). Час, який минув від початку дії шкідливого впливу до появи перших ознак патології. Чи проявились вони у зміні діяльності дитини, у її активності, працездатності, в її інтересах, іграх. Чи відмічались зміни в емоційній сфері – в настрої, афективних проявах.

Чи змінився характер поведінки. Чи спостерігались порушення інтелектуальної діяльності, зниження інтелектуального рівня, відставання у психічному розвитку, порушення розумової працездатності. Який характер даних порушень. Чи мали місце зміни самопочуття, фізичного або неврологічного статусу, рухової сфери.

У якій послідовності виникали ці хворобливі зміни. Чи мали вони прогредієнтний чи регредієнтний характер. З’являлись вони приступоподібно чи безперервно.

Чи отримувала дитина лікування у зв’язку з цим станом раніше, у домашніх або стаціонарних умовах. Чи перебуває вона під доглядом у теперішній час. Яке лікування отримує, його ефективність.

При наявності в історії розвитку або хвороби приступоподібних або судомних станів виявляється наступне:

- чи спостерігались зміни в стані дитини до виникнення першого пароксизмального стану, у чому вони проявлялись (головні болі, головокружіння, розлади сну, нічні страхи, розлади настрою, зміни характеру, поведінки тощо); чи можна пов’язати виникнення першого пароксизмального стану з певним зовнішнім фактором (фізична травма, шокова психічна травма, важкі інфекції або інтоксикації);

- особливості першого пароксизмального стану: наявність і характер аури, виникнення і наступні прояви судомного стану, фокальність або генералізованість, наявність безсудомних малих припадків, абортивних, атипових (нарколептичних, каталептичних), гострих приступів страху, вісцеро-сенсорних приступів, мимовільних розладів свідомості з руховими автоматизмами, приступами раптового застивання, тривалість приступу, характеристика стану після приступу;

- динаміка і клінічна картина наступних пароксизмальних станів, їхня однотипність або поліморфність;

- частота і ритм приступів, епізодичне або чітко простежене їхнє виникнення, одиничний або серійний їх характер, денні або нічні, виникають у період глибокого сну або під час пробудження, тривалість вільних від приступів періодів;

- поява інших епілептоформних пароксизмів: розладів настрою, афективні приступи, приступи рухового збудження, виражені стани помутніння свідомості та інші подібні еквіваленти; зміна зовнішнього вигляду дитини через захворювання, зміни характеру і поведінки, коли вони вперше були помічені, чи наявні зміни пам’яті, інтелектуального рівня, працездатності, шкільної успішності.

Додатково до даних анамнезу аналізуються наступні дані: виписка лікаря-педіатра, під патронатом якого перебувала дитина, у якій відображається її соматичний статус і перенесені захворювання; виписка від невролога або психіатра, якщо дитина перебувала у них на обліку; характеристика з дитячого садка, школи.

При плануванні безпосереднього обстеження дитини з тяжким порушенням інтелекту необхідно враховувати особливості її поведінки та діяльності. Дитина може боятися незнайомих людей, почувати себе обмежено в новій обстановці. Тому на початку обстеження потрібно надати їй можливість пограти з наявними в кабінеті іграшками, при цьому дефектолог спостерігає за її діями: звертає увагу на її зовнішній вигляд, відмічає стан загальної і дрібної моторики, координованість рухів, ведучу руку. Більш старшій дитині можна замість іграшок запропонувати намалювати що-небудь за її бажанням або позайматися з дитячим конструктором.

У самостійних діях дитини з іграшками фіксується її реакція на них, характер дій (не цікавиться нічим; бере одну іграшку і тримає її; перебирає іграшки, одну за іншою; здійснює неадекватні дії: кидає іграшку, засовує в рот, намагається зламати і так далі; здійснює маніпуляції; виконує осмислені дії). Якщо дитина не грає або поводиться з іграшками неадекватно, педагог включається в її дії, заохочуючи до гру: пропонує покатати м'яч один одному, погойдати ляльку та ін. Відмічає, чи міняється ігрова діяльність дитини при таких елементах навчання, чи використовує вона запропоновану допомогу.

Коли дитина дещо освоїлася в новій обстановці і вступила в контакт, можна приступити до бесіди з нею (якщо вона не говорить, то питання ставляться так, щоб вона могла відповісти жестом).