Сумський державний університет
Кафедра міжнародного, європейського та екологічного права
ЗАТВЕРДЖЕНО
Завідувач кафедри міжнародного,
європейського та екологічного права
____________В.М. Завгородня
Лекція №10
Дисципліна: Міжнародне приватне право
Тема: Міжнародний цивільний процесс
Розробив: ст. викладач кафедри
міжнародного, європейського
та екологічного права
Денисенко С.І
Суми 2016
Міжнародне приватне право
Лекція №10
Тема: Міжнародний цивільний процесс
Поняття міжнародного цивільного процесу та його джерела
Право на судовий захист та правовий статус іноземців, осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб та держав у цивільному процесі
Підсудність цивільних справ з іноземним елементом. Підготовка та розгляд справи.
Визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні
Поняття міжнародного цивільного процесу та його джерела
Міжнародний цивільний процес (МЦП) означає сукупність процесуальних норм, яка є складовою частиною цивільного процесуального права як внутрішнього права держави.
При визначенні поняття міжнародного цивільного процесу необхідно враховувати, що воно збігається з поняттям цивільного процесу, але в ньому присутній іноземний елемент. Крім того, МЦП регулюється не тільки ЦПК кожної країни, а й міжнародними договорами. Тому термін «міжнародний» вживається тоді, коли йдеться про правовідносини між особами, які належать до різних держав (іноземними особами), й іноземними судами, про правовідносини, що виходять за межі окремої правової системи (надання правової допомоги і т. ін.) і потребують з'ясування, який закон до них застосовується.
Отже, міжнародний цивільний процес — це сукупність і система правових норм, які містяться у внутрішньому праві держави і в міжнародних договорах за участю цієї держави і які регулюють цивільно-процесуальні відносини між іноземними судами й учасниками процесу, один з яких є іноземною особою (іноземці, особи без громадянства, іноземні підприємства, установи, організації, іноземні держави, міжнародні організації), при здійсненні правосуддя з цивільних справ і наданні міжнародної правової допомоги.
До МЦП найчастіше відносять питання щодо:
а) міжнародної підсудності (юрисдикції) з цивільних справ;
б)цивільного процесуального становища іноземців, осіб без громадянства, іноземних підприємств і організацій, іноземної держави та її дипломатичних представників, міжнародних (міждержавних) організацій;
в)судових доказів у цивільних справах з іноземною особою;
г) порядку встановлення змісту іноземного закону, що підлягає застосуванню;
ґ) іноземних судових доручень;
д)визнання та примусового виконання іноземних судових рішень з цивільних справ.
Згідно з чинним законодавством України і домінуючою в міжнародному приватному праві доктриною, суд, розглядаючи справу з участю іноземної особи, повинен застосовувати, як правило, процесуальне право своєї країни або закон суду (іех fогі). Вказівки про застосування в процесуальних питаннях лише власного права країни суду, виражені в тій чи іншій формі, є в багатьох міжнародних договорах.
Згідно зі ст. 415 ЦПК, виконання доручень іноземних судів про вчинення окремих процесуальних дій також проводиться на підставі законів України. Отже, цивільне судочинство та пов'язані з ним цивільні процесуальні відносини, як правило, підпорядковані власному праву суду.
Особливість джерел (форм) МЦП полягає в їх подвійному характері. З одного боку, до них належать норми внутрішнього законодавства окремих держав, а з другого — міжнародні договори.
Головним внутрішнім джерелом МЦП є Конституція України. Згідно зі ст. 9 Основного Закону, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Стаття 26 Конституції гарантує іноземцям і особам без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, такі самі права і свободи й покладає на них такі самі обов'язки, як і на громадян України, за деякими винятками. Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції, кожний (тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства) має гарантоване державою право оскаржити в суді рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 р. вміщує спеціальні розділи: VIII — про визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні, та Х, присвячений провадженню у справах за участю іноземних осіб. Крім названих розділів ст. 9 ЦПК регулює порядок застосування норм права інших держав.
Цивільні процесуальні норми вміщуються і в Законах України: «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 4 лютого 1994 р., «Про біженців» від 21 червня 2001 р., «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 р.
Друга група джерел МЦП — міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Важливим актом є Віденська конвенція про правонаступництво держав відносно договорів від 23 серпня 1978 р. Норми міжнародного цивільного процесу містяться і в Конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 р., яка встановила умови та межі дії міжнародних угод.
На цей час є чинними, зокрема, такі міжнародні договори з цього питання, які Україна уклала або до яких вона приєдналася:
а )Конвенція про правову допомогу і правові відносини в цивільних, сімейних і кримінальних справах, укладена державами-членами Співдружності Незалежних Держав у м. Мінську 22 січня 1993 р.;
б)Угода про порядок вирішення спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, підписана урядами держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у м. Києві 20 березня 1992 р.;
в)Конвенція про визнання й виконання іноземних арбітражних рішень, укладена у м. Нью-Йорку 1958 р.;
г)Європейська конвенція про зовнішньоторговельний арбітраж, підписана в Женеві 21 квітня 1961 р.;
д)двосторонні договори України про правову допомогу та правові відносини в цивільних справах: з Республікою Грузія (підписано 9 січня 1995 р.), з Естонською Республікою (підписано 15 лютого 1995 р.), з Республікою Молдова (підписано 13 грудня 1993 р. та інші.
е)двосторонні договори про взаємну правову допомогу, які були укладені СРСР та є чинними для України;
