16 грудня 1917 р. РНК прислала в Київ телеграму з Петрограда підписану Леніним і Троцьким в якій визнавалося УНР, але перед УЦР ставилися вимоги співпраці з радянською Росією. В разі відмови РНК оголошує війну УЦР.
17 грудня 1917 р. РНК в Києві скликало Всеукраїнський з’їзд Рад робітничих і селянських депутатів. Але на з’їзді з 2500 делегатів присутніми були лише 60 більшовиків, решта представники УЦР, які засудили дії РНК. Більшовики переїхали до Харкова. 21 – 25 грудня 1917 р. більшовики провели Перший з’їзд Рад, проголошено Українську радянську республіку, а 25 грудня обрано Центральний Виконавчий Комітет України і перший уряд Народний Секретаріат. До Харкова були стягнуті радянські війська під командуванням Антонова-Овсієнко, які повинні були вести військові дії проти військ Каледіна і здійснити наступ на Київ проти УЦР.
УЦР при обороні Києва могла розраховувати лише на загони вільно козацтва та дивізію під командуванням С. Петлюри. У січні 1918 р. рад. війська чисельністю 30 тис. чол. почали захоплення Лівобережної України. Захоплено Катеринослав, Полтава, Миколаїв, Одеса.
З 24 на 25 січня1918 р. УЦР проголосила свій IV Універсал в якому проголошувалася повна незалежність Української Народної Республіки.
Але в Києві назрівали повстання проти УЦР. 29 січня 1918 р. Петлюра зумів виставити для оборони Києва під станцією Крути лише 420 учнів військової школи і Допоміжного куреня студентів, які загинули у сутичках з рад. військами. 30 січня 1918 р. Київ був зайнятий військами Муравйова.
7. 9 лютого 1918 року у Брест-Литовську було підписано мирну угоду із Австро-Угорщиною, яка визнавала УНР і зобов’язалась в обмін на продовольство надати військову допомогу УЦР. Була введена 450 тис. німецька армія на територію України. УЦР повернулася в Київ. Але війська Центральної Ради не мали великої кількості військ, тому влада була австро-німецька. Політика УЦР розчарувала усі верстви населення України. Прихильники Росії були незадоволені утворенням УНР, пролетарські верстви вважали УЦР буржуазним урядом, селяни так і не змогли отримати землю, поміщики незадоволені націоналізацією земель.
Австро-німецьке керівництво теж втратило довіру до УЦР, оскільки та не виконувала обіцяних домовленостей про поставки продовольства в Німеччину.
28 квітня 1918 року коли УЦР розробляла конституцію УНР, в зал засідань увійшов німецький загін і розпустив засідання. 29 квітня 1918 року на з’їзді скликаному у Києві Лігою землевласників генерала Скоропадського проголошено Гетьманом.
Основною причиною невдач УЦР була нерозвиненість національно-визвольного руху, а народні маси, які тяжіли до більшовицьких лозунгів УЦР не підтримали. Відмова від армії, відсутність адміністративно-управлінського апарату, політична недосвідченість лідерів привела до фіаско УЦР.
За Гетьманату Скоропадського землі України були розділені на повіти, губернії і волості. Губернські і повітові старости обиралися з числа поміщиків і землевласників. В містах були призначені отамани. Були підтверджені умови Брестського договору, відмінений 8-ми годинний робочий день і відновив приватну власність на землю. Гетьманську владу визнали представництва 12-ти країн світу, 12 червня 1918 року підписаний мирний договір з Радянською Росією.
В освіті були відкриті українські школи, підручники українською мовою, 150 українських гімназій. В жовтні 1918 року в Києві і Камянці-Подільському відкриті університети, відкрито національний архів, національна бібліотека і Українська Академія Наук, президентом якої був академік В.І.Вернадський (1863 – 1945 ).
Гетьман опирався на армію, яка повинна була його підтримати в скрутний момент. Політичні сили, які входили в УЦР не підтримали Скоропадського, а навпаки виступили проти Гетьманського уряду.
Проти Гетьманату виступила опозиція – Український народний державний союз, який очолив В.Винниченко. По Україні пройшли селянські бунти, які очолювали ватажки - місцеві отамани, серед яких яскравою фігурою був Н. Махно.
В жовтні 1918 р. вибухнула революція в Австро-Угорщині, в листопаді революція в Німеччині. Австрійсько-німецькі війська почали відступати з України. 14 листопада 1918 року Скоропадський призначив новий кабінет міністрів, що складався з російських монархістів і проголосив Акт федерації – обєднання України з небільшовицькою Росією. Він хотів закріпитися підтримкою Денікіна і Антанти.
В цей день було проголошено відновлення УНР і уряду – Директорії у складі В.Винниченко – голова, С.Петлюра – отаман, Швець, Андрієвський і Макаренко. Директорія почала похід на Київ з загонами повстанців чисельністю 60 тис. чоловік. На боці Директорії Виступили січові стрільці під командуванням Є.Коновальця і сірожупанна дивізія ще 40 тис. чол. 21 листопада 1918 р. вони оточили Київі 14 грудня 1918 року увійшли до Києва. Директорія оголосила відновлення УНР.
Але в уряді Директорії появилися проблеми розколу на прибічників парламентаризму і прихильників Рад.
8. 3 січня 1919 р. війська Червоної армії захопили Харків, куди переїхав Радянський уряд і Центральний Комітет Компартії України. 12 січня більшовики захопили Чернігів і почали наступ на Київ.
16 січня 1919 року Директорія оголосила Рад. Росії війну. Восени 1918 року на території Західної Галичини утворилася держава – Західно-Українська Народна Республіка. 9 листопада 1918 року було призначено Генеральний секретаріат на чолі з Костем Левицьким. Протягом 8-місячного існування ЗУНР була державою з 4 млн. населенням, 3 млн. українці. Президентом республіки було обрано Євгена Петрушевича.
