У процесі диференційованого дослідження дітей із різними відхиленнями було виділено категорію дітей, особливості психічного розвитку яких не дають змоги їм повноцінно засвоювати навчальну програму масової школи без спеціально створених умов, проте вони істотно відрізняються від РВ, які навчаються в допоміжних школах. До зазначеної категорії належать діти із затримкою психічного розвитку.
Спеціальне комплексне вивчення ЗПР як специфічної аномалії дитячого розвитку, почало розвиватися у вітчизняній спеціальній психології в 60-70 роках. Це було викликано вимогами шкільної практики, коли почався перехід на нові ускладнені програми. Саме в цей період різко підвищилися освітні проблеми у постійно невстигаючих школярів.
До цього часу був накопичений значний досвід диференційованої діагностики і узагальнений зарубіжний досвід вивчення та навчання школярів цієї категорії. Вивчення (Т.О.Власової, В.І. Лубовським) зарубіжного досвіду дослідження дітей які мають труднощі в навчанні показало, що однозначного трактування сутності і причин цих утруднень немає. В США, Англії, Германії ця категорія дітей визначалася як “діти з труднощами в навчанні”, “діти, що мають недостатні здібності до навчання”, “педагогічно запущені”, “діти з порушенням поведінки”, “діти з мінімальними ушкодженнями мозку” та ін.
Дослідження Г.Є.Сухаревої, Т.О. Власової, М.П. Певзнер, В.І. Лубовського та ін. дозволили визначити серед невстигаючих молодших школярів окрему категорію дітей у якої труднощі в навчанні були обумовлені саме затримкою темпу психічного розвитку. Термін ЗПР був запропонований Г.Є. Сухаревою.
Причинами ЗПР в більшості випадків є:
- мінімальні органічні ушкодження чи функціональна недостатність ЦНС яка виникла в наслідок дії патогенетичних факторів під час внутріутробнішнього періоду, народження чи в перші роки життя дитини;
- довготривалі хронічні соматичні захворювання, які були перенесені в ранньому дитинстві;
- довготривала соціально-культурна деривація (перебування з моменту народження в умовах неблагополучної сім’ї, дитячих будинках та ін.);
- вплив стресових психотравмуючих факторів.
На основі етіопатогенетичного принципу К.С. Лебединською була запропонована класифікація дітей з ЗПР, яка подана у 4-х групах:
1. ЗПР конституційного виникнення.
2. ЗПР соматогенного виникнення
3. ЗПР психогенного виникнення.
4. ЗПР церебрально-органічного виникнення.
1. ЗПР конституційного виникнення за класифікацією М.С. Певзнер та Т.О. Власової) характеризується тим, що:
- В психіці та поведінці молодшого школяра чи підлітка зберігаються риси, які характерні більш ранній стадії розвитку.
- труднощі в навчанні та шкільній адаптації пов’язані з незрілістю емоційно-вольової сфери
Виділяють два варіанти інфантилізму: гармонійний та дисгармонійний.
Найбільш часто зустрічається гармонійний інфантилізм. Діти, яким властивий гармонійний інфантилізм, за своїми психічними та фізичними особливостями відстають від однолітків на півтори, два роки. Для них характерно:
- безпосередність;
- ярка, жива міміка;
- виразна жестикуляція;
- підвищена життєрадісність; (“сонячна дитина “);
- швидкі рухи;
- невтомність у грі;
- несамостійність, некритичність;
- прагнення робити тільки те, що подобається;
- полюбляють фантазувати, замінюючи своїми вимислами неприємні для них життєві ситуації.
При виконанні учбових завдань, що потребують розумової напруги та вольових зусиль, у дитини настає швидке стомлення. При виконанні учбових завдань на уроці така дитина шукає інші шляхи: намагається списати у однокласників самостійні та контрольні роботи; запам’ятати текст напам’ять при читанні його вчителем чи іншими дітьми, чи відгадати, що написано, але не читати самому. Будучи пасивним на уроках, як правило, дуже активний на перервах. Із усіх ігор надає перевагу рухливим іграм.
При дисгармонійному інфантилізмі особистісні якості та характер поведінки мають патологічні якості:
- нестійкість;
- емоційне збудження, що має прояв в афективних спалахах, вибухах;
- брехливість;
- схильність до демонстративної поведінки. Порушення поведінки при дисгармонійному інфантилізмі важко піддаються психолого-педагогічної корекції і потребують додаткової медикаментозної терапії.
- відсутність почуття відповідальності;
- знижена критичність до себе і підвищена вимогливість до інших, що негативно впливає на взаємовідносини дитини з однолітками, вчителями, батьками.
Для того, щоб попередити розвиток інфантильних рис характеру, необхідно своєчасно вироблювати у дітей навички довільної поведінки, вольової регуляції своїх дій, самостійність і відповідальність за свої вчинки.
Діти такої категорії не можуть навчатися на рівні зі своїми однолітками у загальноосвітній школі, їм потребується спеціальне навчання в умовах корекційного класу, але частина таких дітей у початковій школі можуть здогнати своїх однолітків і у подальшому навчатися з усіма.
2. ЗПР соматогенного виникнення. Цей тип затримки розвитку психіки
пов’язаний із астенічними станами у дітей.
Термін астенія (від грец. а – частка, що означає заперечення, sthenos - сила) означає слабкість, безсилля та використовується в тих випадках, коли йдеться про ослабленість організму в цілому або деяких його нервово-психічних функцій.
Залежно від причин, що викликали астенічний стан, розрізняють церебральну та соматогенну астенії.
При церебральній астенії нервово психічна слабкість зумовлена захворюваннями мозку (інфекції, травми). Звичайно, тут мають на увазі легкі ураження ЦНС, оскільки більш тяжкі спричиняють розумову відсталість. В даному випадку інтелект первинно збережений.
Соматогенна астенія пов’язана із довготривалими загальними соматичними захворюваннями організму:
- хронічними інфекціями;
- алергічним станом;
- уродженими та набутими пороками розвитку внутрішніх органів
(серце, нирки, печінка);
- важкі соматичні захворювання, що мали місце в перші роки дитини
(багаточисленні пневмонії, ангіни та ін.)
Для них характерно:
- підвищене стомлення, виснаження;
- нездібність до довготривалої розумової чи фізичної напруги;
- нездібність до довготривалої концентрації уваги;
- зниження пам’яті;
- затримка темпу діяльності мислення;
- підвищена емоційна чутливість, що поєднується з образливістю, плаксивістю (у дівчат) та підвищеною роздратованістю, запальністю;
- часто спостерігаються знижений настрій.
Першопричиною порушень пізнавальної діяльності в дітей з астенічними станами є надмірна втомлюваність, яка різко знижує продуктивну діяльність.
Подібні стани тимчасові і якщо їх своєчасно не розпізнає лікар, батьки чи педагоги, вони можуть привести не тільки до стійких труднощів в навчанні, а й до важких невротичних реакцій. Тому для позитивної динаміки психічного розвитку дітей важливе значення має визначення оптимальних умов шкільного навчання, що попереджує велике навчальне навантаження і своєчасно формує раціональні прийоми розумової і фізичної праці.
3. ЗПР психогенного походження. Цей тип пов’язаний з негативними
умовами виховання, що перешкоджають правильному формуванню особистості дитини.
До негативних умов виховання в першу чергу відносяться: невірно організований режим, конфліктні обставини в сім’ї, безпритульність. Все це приводить до труднощів в навчанні та поведінці дитини.
Типи ЗПР психогенного виникнення:
- Тип психічної нестійкості, який обумовлений явищем гіпоопіки – в
умовах бездоглядності. В наслідок цього у дитини не виховується почуття обов’язку, відповідальності, визначених норм поведінки, не стимулюється розвиток пізнавальної діяльності, інтелектуальних інтересів.
- Варіант патологічного розвитку особистості по невротичному типу
частіше спостерігається у дітей, батьки яких проявляють грубість, жорстокість, коли дитина живе з постійним страхом, що її накажуть
Завдяки надмірної строгості у дитини розвивається замкнутість, недовіра, нерішучість, боязкість, невпевненість у своїх здібностях.
В деяких випадках в наслідок безладного харчування та недоїдання у дітей з ЗПР виникає астенічний стан, знижується працездатність, порушується увага, пам’ять. Конфліктні сцени, скандали в сім’ї часто негативно впливає на сон, приводять до страхів, до виникненню неврозів, до порушенню поведінки та зниженої успішності.
Допомогти таким дітям вдається краще всього шляхом виведення їх із неблагополучних сімей (особливо при алкоголізмі батьків): улаштування в школи-інтернати, в групи продовженого дня, які забезпечують дитині нормальні умови виховання та життя.
- Варіант аномального розвитку особистості по типу кумира сім’ї
обумовлений, навпаки, явищем гіперопіки. В умовах такого виховання патохарактерологічний розвиток особистості обумовлений формуванням у дитини егоїзму та егоцентризму послабленням психічної активності, відсутністю самостійності, невмінню боротися з труднощами, внутрішньою установкою на постійну допомогу та опіку.
Труднощі навчання та шкільної адаптації у цих дітей пов’язані з відсутністю працьовитості, старанності при збільшеній оцінці своїх здібностей, капризності, примхливості.
Прогноз психічного розвитку залежить від часу початку корекційно-виховної роботи з дитиною та з сім’єю. Оздоровлення психологічного клімату сім’ї, усвідомлення батьками корекційних завдань виховання дитини, створює оптимальні умови для розвитку здібностей до навчання і корекції негативних якостей особистості в дошкільному віці.
4. ЗПР церебрально-органічного походження. Цей тип зустрічається
частіше інших типів і характеризується більш стійким порушенням емоційно-вольової сфери, та пізнавальної діяльності.
Вивчення анамнезу дітей з цим типом ЗПР в більшості випадків вказує на наявність негрубої органічної недостатності нервової системи резидуального (залишкового) характеру внаслідок:
- Патології вагітності;
- Травм при народженні;
- Постнатальних нейроінфекцій та ін
В анамнезі відмічається уповільнене формування рухових функцій, мови, етапів ігрової діяльності.
Емоційно-вольова незрілість представлена у формі органічного інфантилізму, який має прояв в двох основних видах: нестійкому – з психомоторною розгальмованістю та імпульсивністю; загальмованому, при якому спостерігаються: знижений фон настрою, нерішучість та боягузкість.
Навчально-пізнавальна діяльність, яка потребує цілеспрямованої інтелектуальної роботи, перетворюється молодшими школярами з ЗПР церебрально-органічного походження в гру. Гра, як правило, монотонна та стереотипна, присутність її на уроках можна розглядати як спосіб уходу від труднощів навчання. Для цих дітей характерна слабка зацікавленість в оцінці, низький рівень притягань.
Порушення пізнавальної діяльності має прояв в недостатньої сформованості сприймання, уваги, пам’яті, операцій мислення та мови.
Але дітей з ЗПР вказаної категорії потрібно відрізняти від розумово відсталих. Диференціальна діагностика дітей знаходиться в компетенції спеціалістів психолого-медико-педагогічних консультацій чи медико-педагогічних комісій.
Основним критерієм диференціації розумової відсталості від затримки психічного розвитку є виявлення потенційних можливостей, резервів розвитку дитини. У відміну від розумово відсталих школярів у дітей з ЗПР значно вище научуваність, вони краще використовують допомогу дорослого, здібні засвоювати принцип дій і здійснювати перенос показаного способу дій на аналогічне завдання.
Прогноз при цьому типі ЗПР залежить від спеціального навчання в школах для дітей з ЗПР:
- Підвищення строків навчання на початковій ступені;
- Диференційований підхід з урахуванням індивідуально-типологічних особливостей дітей;
- Корекційна, логопедична та психологічна допомога;
- Початкова професійна підготовка.
Спеціальне навчання школярів з вираженою затримкою психічного розвитку допомагає закінчити їм 10 класів і отримати атестат масового зразку. Багато дітей поступають у вечірні школи, ПТУ, технікуми, набувають середню професійну освіту.
До старшого шкільного віку деякі недоліки емоційно-особистісної і пізнавальної діяльності зникають і діти отримують можливість нормальної соціальної адаптації.
Синьов ст. 122 – 135Діагностика ЗПР на практичне заняття самостійно
