Лекція 2. Діти з вадами інтелектуального розвитку як учасники корекційно-педагогічного процесу
1. Визначення поняття «норма» стосовно до основних складових освіти – навчання, виховання, розвитку.
2. Класифікація розумової відсталості за кількісними і якісними показниками.
2.1. Класифікація олігофренії для здійснення диференційованого та індивідуального підходу у процесі навчання і виховання.
2.2. Класифікація олігофренії за глибиною дефекту
2.3.Інші категорії розумово відсталих дітей
Визначення поняття «норма» стосовно до основних складових освіти – навчання, виховання, розвитку.
При педагогічному аналізі проблеми розумової відсталості слід повернутися до поняття «норма» стосовно зазначених вище основних складових освіти – навчання, виховання, розвиток – оскільки необхідність надання їм корекційного характеру виникає лише тоді, коли їх «нормальність» порушується, тобто тоді, коли звичайні умови навчання не забезпечують формування необхідних для адаптації розумово відсталої дитини якостей знань, умінь, навичок в різних сферах діяльності. Або коли «звичайні», розраховані на дитину з нормальним розвитком, умови виховання не спрацьовують., або коли система її адаптаційних здібностей суттєво порушена у порівнянні з нормою і може наблизитися до норми за спеціально створених освітніх і реабілітаційних умов.
Норма (від лат. Norma - правило, взірець) розуміється як загальновизнане правило, закон, або встановлений взірець, стан явища, який відбиває середній показник його загальних характеристик. Тому вживають поняття «вище норми», «відповідає нормі», «нижче норми» та ін., порівнюючи зі встановленою «серединою» різні стани досліджуваного явища.
В галузі корекційного навчання дітей із інтелектуальними вадами стандартизація змісту їх освіти здійснюється шляхом порівняння реальної мети стандарту освіти дітей з нормальним інтелектуальним розвитком з пізнавальними можливостей дітей з різними ступенями розумової відсталості, або із ЗПР.
В галузі корекційного виховання також орієнтуються на норми, встановлені у відповідності вимогам суспільства до соціальної поведінки людини з точки зору морально-естетичної та правової культури. При цьому враховуються реальні можливості РВ дітей у оволодінні загальними нормами. Слід зазначити, що стандарти і норми у вихованні обов’язково мають реалізовуватися через індивідуальний підхід до особистості кожної людини, в тому числі з урахуванням типологічних, вікових, статевих особливостей.
Для побудови корекційного виховання особистості із порушеним інтелектом практично корисною є вікова періодизація розвитку дитини, запропонована Л.С. Виготським на основі врахування т.з. «критичного віку», вікових криз як етапів розвитку, для кожного з яких характерне якесь центральне новоутворення, що якісно змінює особистість як цілісність.
Л.С. Виготський називає такі характерні кризи розвитку для вікових періодів дитинства:
- криза народження,
- криза одного року,
- криза трьох років,
- криза семи років,
- криза тринадцяти років,
- криза сімнадцяти років.
Програмуючи і здійснюючи виховну роботу з РВ дітьми, чи із ЗПР потрібно творчо орієнтуватися на такі риси особистості, які характерні для даного періоду при нормальному інтелектуальному розвиткові.
Що стосується корекційного розвитку особи з інтелектуальними вадами, то тут проблема «норми» має особливе значення для диференціальної діагностики різних ступеней розумової відсталості. При цьому до визначення норм інтелектуального розвитку, а отже і відхилень від неї, у різних наукових школах та у практиці різних країн підходять неоднаково. Так, наприклад у США розповсюдженим є підхід із застосуванням естів на вимірювання інтелектуального коефіцієнту і стандартних відхилень від прийнятої норми. Таким чином встановлюють легку, середню, важку і глибоку розумову неповноцінність. Вітчизняна психодіагностика використовує тестові процедури лише у комплексі з іншими напрямами і способами вивчення розвитку дитини і обґрунтовують необхідність системного медико-психолого-педагогічного обстеження для встановлення того або іншого рівня відхилення розвитку від відповідної вікової норми.
