Призначення та види запасів.

Матеріальні запаси - Це що знаходяться на різних стадіях виробництва і обігу продукція виробничо-технічного призначення, товари народного споживання і інші товари, які очікують вступу в процес виробничого або особистого споживання.

Основними причинами створення матеріальних запасів можуть бути: економія на закупівлі, скорочення витрат на транспортування, забезпечення гарантій постачання і виробництва, захист проти можливого підвищення цін на матеріальні ресурси, облік сезонних коливань у виробництві та споживанні товарів, підтримка виробничого розкладу, можливості зберігання і т.д.

Критеріями класифікації запасів можуть бути два параметри руху матеріальних потоків - простір (або місце знаходження) і час, а також функція запасу.

1. Класифікація за місцем знаходження. Всі запаси, наявні в економіці, визначені як сукупні. Сукупні запаси виробництва підрозділяються на два види: виробничі і товарні запаси.

виробничі запаси формуються в організаціях-споживачах. товарні запаси знаходяться у організації-виготовлювачів на складах готової продукції, а також в каналах сфери обігу. Запаси в каналах сфери звернення розбиваються на запаси в дорозі і запаси на підприємствах торгівлі. Запаси в дорозі (Або транспортні запаси) знаходяться на момент обліку в процесі транспортування від постачальників до споживачів.

2. Класифікація за виконуваної функції запасів дозволяє розчленувати виробничі і товарні запаси на декілька груп. У той же час виробничі та товарні запаси в цілому мають свої специфічні функції.

виробничі запаси призначені для виробничого споживання. Вони повинні забезпечувати безперебійність виробничого процесу. товарні запаси необхідні для безперебійного забезпечення споживачів матеріальними ресурсами.

Виробничі та товарні запаси поділяються на поточні, підготовчі, страхові, сезонні і перехідні.

поточні запаси забезпечують безперервність постачання виробничого процесу між двома поставками, а також організацій торгівлі і споживачів. Поточні запаси складають основну частину виробничих і товарних запасів. Їх величина постійно змінюється.

підготовчі запаси (або запаси буферні) Виділяються з виробничих запасів при необхідності додаткової їх підготовки перед використанням у виробництві (сушіння лісу, наприклад). Підготовчі запаси товарних засобів виробництва формуються в разі необхідності підготувати матеріальні ресурси до відпустки споживачам.

гарантійні запаси (Або запаси страхові) призначені для безперервного постачання споживача у разі непередбачених обставин: відхилення в періодичності та величині партій поставок від запланованих, зміни інтенсивності споживання, затримки постачань у дорозі. На відміну від поточних запасів розмір гарантійних запасів - величина постійна. При нормальних умовах роботи ці запаси недоторканні.

сезонні запаси утворюються при сезонному характері виробництва продуктів, їх споживання або транспортування. Сезонні запаси повинні забезпечити нормальну роботу організації під час сезонної перерви у виробництві, споживанні або в транспортуванні продукції.

перехідні запаси - Це залишки матеріальних ресурсів на кінець звітного періоду. Вони призначаються для забезпечення безперервності виробництва і споживання в звітному і наступному за звітним періоді до чергової поставки.

3. Класифікація за часом:

Максимальний бажаний запас визначає рівень запасу економічно доцільний в даній системі управління запасами. Цей рівень може перевищуватися. У різних системах управління максимальний бажаний запас використовується як орієнтир при розрахунку обсягу замовлення.

Граничний рівень запасу використовується для визначення моменту часу видачі чергового замовлення.

Поточний запас відповідає рівню запасу в будь-який момент обліку. Він може збігтися з максимальним бажаним рівнем, граничним рівнем або гарантійним запасом.

гарантійний запас (Або запас страховий) аналогічний гарантійному запасу в класифікації по виконуваної запасом функції і призначений для безперервного постачання споживача у разі непередбачених обставин.

4. Можна також виділити неліквідні запаси - Так називають, які тривалий час не використовуються виробничі і товарні запаси.

9. Поняття логістичного сервісу.

В умовах ринку покупця, коли конкуренція між продавцями стає значно жорсткішою, все більшого значення набуває здатність окремого продавця забезпечити високий рівень сервісного обслуговування товарів. Сервісне обслуговування в окремих випадках стає рівнозначним і невід'ємним елементом конкурентоспроможності поряд із такими його складниками як ціна та якість.

Поняття логістичного сервісу визначається як сукупність нематеріальних логістичних операцій, які забезпечують максимальне забезпечення попиту споживачів в процесі управління логістичними потоками, при оптимальному рівні затрат.

Основною проблемою, яку вирішує логістика в процесі надання послуг є визначення оптимального співвідношення між затраченими на сервіс ресурсами і отриманим від цього ефектом. Надання максимально можливого обсягу сервісу, який забезпечив би більшу конкурентоспроможність товарів, може сприяти зниженню загальної конкурентоспроможності фірми і бути економічно не вигідним. Саме тому повне сервісне забезпечення товарів зустрічається на практиці вкрай рідко.

Основним споживачем логістичного сервісу є споживач матеріального потоку або готової продукції. Сервісні послуги в основному надаються постачальником, експедиторською фірмою або іншим логістичним посередником.

Логістичний сервіс функціонує на основі шести основних принципів:

o обов'язковість пропозиції - будь-який товар в процесі продажу обов'язково супроводжується певним рівнем сервісу;

е необов'язковість використання - рішення про доцільність і ступінь використання сервісу повинен приймати сам покупець;

o еластичність - набір послуг, що надаються, повинен бути максимально широким і здатним до різноманітних комбінацій;

o зручність - логістичні послуги повинні бути максимально під-лаштовані під потреби і специфіку покупців;

o раціональна цінова політика - сервіс не повинен бути джерелом прибутку, а лише засобом для його максимізації;

o інформаційна віддача - в процесі надання логістичних послуг повинна існувати система зворотного зв'язку з покупцями, в якій повинні враховуватися відгуки, претензії та пропозиції покупців"

 

10. Інформаційні системи у логістиці

Значущим елементом будь-якої логістичної системи є підсистема, що забезпечує проходження і обробку інформації, яка при найближчому розгляді сама розгортається у складну інформаційну систему, що складається з різних підсистем. Так само, як і будь-яка інша система, інформаційна система повинна складатися з впорядковано взаємозалежних елементів та володіти деякою сукупністю інтегративних якостей.

Складовими частинами інформаційних логістичних систем є різні види забезпечення:

o технічне забезпечення, тобто сукупність технічних засобів, що забезпечують обробку і передачу інформаційних потоків;

o інформаційне забезпечення, яке включає в себе різні довідники, класифікатори, кодификаторы, засоби формалізованого опису даних;

o математичне забезпечення, тобто сукупність методів вирішення функціональних завдань. Логістичні інформаційні системи, як правило, являють собою автоматизовані системи управління логістичними процесами. Тому математичне забезпечення в логістичних інформаційних системах - це комплекс програм і сукупність засобів програмування, які забезпечують вирішення задач управління матеріальними потоками, обробку текстів, отримання довідкових даних і функціонування технічних засобів.

Сукупність розв'язуваних інформаційною системою завдань, згрупованих за ознакою спільності мети, утворює так звану функціональну підсистему цієї системи.

Таким чином, в інформаційній системі можна виділити дві підсистеми: функціональну і забезпечувальну

Інформаційна система в логістиці - це певним чином організована сукупність персоналу, взаємопов'язаних засобів обчислювальної техніки, різних довідників, необхідних засобів програмування, що забезпечує можливість планування, регулювання, контролю та аналізу функціонування логістичної системи.

 

11. Основні функції комерційної логістики

Комерційну логістику необхідно розглядати в 2-х аспектах: управлінському і технологічному. Вдосконалення процесів планування і контролю, організація управління постачанням, просування потоку товарів і забезпечення збуту відносяться до організаційного управління; удосконалення технологій транспортних перевезень, складського господарства, інформаційного забезпечення, а також оптимізація витрат на ефективне функціонування кожної з цих служб – до технологічного аспекту.

Комерційна логістика хоч і є підсистемою в загальній логістичній системі, сама інтегрує декілька функціональних областей, зокрема: закупівельну або заготівельну (постачальну), транспортну та розподільчу (збутову).

Закупівельна логістика – це управління матеріальними потоками в процесі забезпечення суб’єктів підприємництва матеріальними ресурсами. Основною метою закупівельної логістики в країнах з ринковою економікою є задоволення потреб виробництва в матеріальних ресурсах з максимально можливою економічною ефективністю.

А служба постачання, як підрозділ підприємства, фірми, повинна органічно вписуватися в мікрологістичну систему, забезпечуючу проходження матеріалопотоку в ланцюгу постачання–виробництво–збут. Основу економічної ефективності закупівельної логістики складають пошук і закупівля необхідних матеріальних ресурсів потрібної якості за мінімальними цінами.

Логістика розподілу, чи збутова логістика – це невід’ємна частина загальної логістичної системи, яка забезпечує найбільш ефективну організацію розподілу виробленої продукції і охоплює весь ланцюг ринкової системи розподілу: маркетинг, транспортування, складування та ін.

Загалом, концепція комерційної логістики передбачає такі її основні напрями:

- формування господарських зв'язків;

- визначення потреби в об'ємах і напрямах перевезень продукції;

- визначення послідовності проходження продукції через пункти складування;

- оперативне регулювання поставок та перевезень;

- формування і управління залишками товарів;

- розвиток складського господарства;

- надання комерційних і транспортно-експедиційних послуг.

 

 

12. Поняття матеріального потоку і логістичної операції.

Матеріальний потік – це матеріальні ресурси (MP), незавершена продукція (НП) і готова продукція (ГП), що знаходяться у стані руху і до яких застосовуються логістичні операції й (або) функції, пов'язані з фізичним переміщенням у просторі: навантаження, розвантаження, перевезення, сортування, розукрупнення.

Матеріальні потоки можуть протікати між різними країнами, різними підприємствами чи усередині одного підприємства.

При здійсненні деяких логістичних операцій матеріальний потік може розглядатися для заданого моменту часу. Тоді він перетворюється в матеріальний запас. Наприклад, у той час, коли вантаж знаходиться в дорозі, він є матеріальним запасом, так званим "запасом у дорозі".

Матеріальний потік утворюється в результаті сукупності визначених дій з матеріальними об'єктами. Ці дії називаються логістичними операціями.

Таким чином, логістичні операції визначають як сукупність дій, спрямованих на перетворення матеріального й інформаційного потоків.

До логістичних операцій з матеріальним потоком можна віднести навантаження, транспортування, розвантаження, комплектування, складування, упакування й інші операції. Логістичні операції з інформаційним потоком — це збір, обробка й передача інформації, що відповідає матеріальному потоку.

Деякі логістичні операції є, за своєю суттю, продовженням технологічного виробничого процесу, наприклад, розфасовки. Ці операції змінюють споживчі властивості товару і можуть здійснюватися як у сфері виробництва, так і в сфері обертання, наприклад, у фасувальному цеху туристського комплексу.

Логістичні операції, виконувані в процесі "обертання логістичної системи з зовнішнім світом", відносять до категорії зовнішніх логістичних операцій. Логістичні операції, виконувані усередині логістичної системи, називають внутрішніми.

 

13. Поняття логістичної системи

Логістична система — це організаційно-господарський механізм управління матеріальними та інформаційними потоками. Вона включає матеріальні засоби, що забезпечують рух товарів по логістичному ланцюгу (склади, вантажно-розвантажувальні механізми, транспортні засоби), виробничі запаси та засоби управління усіма ланками ланцюга. Логістична система є адаптивною системою зі зворотним зв'язком, яка виконує певні логістичні функції та операції

Як правило, вона складається з кількох підсистем і має розвинуті зв'язки із зовнішнім середовищем. В якості логістичної системи можна розглядати виробниче підприємство, територіально-виробничий комплекс, торговельне підприємство. Ціль логістичної системи — доставка у задане місце потрібної кількості та асортименту максимально підготовлених для виробничого чи особистого споживання товарів та виробів при мінімальних витратах.

Будова і функціонування логістичної системи ґрунтуються на таких основних чинниках, як реалізація принципу системного підходу, що виявляється передусім в інтеграції та чіткій взаємодії усіх елементів системи. За цим принципом розробляють і здійснюють єдиний технологічний процес виробничо-транспортної системи, перехід від створення окремих видів устаткування до організації виробничо-складських та виробничо-транспортних систем.

Логістичні системи функціонують в умовах чітко вираженої невизначеності, турбулентності зовнішнього середовища, для кон'юнктури ринку, для роботи транспорту характерні випадкові процеси. Тому неодмінною умовою якісної системи є здатність до адаптації. Висока надійність та стійкість — фундаментальні принципи її функціонування.

 

14. Сутність і завдання транспортної логістики

Виділення транспортування в окрему функціональну сферу логістики обумовлене такими факторами: 1) великою часткою транспортних витрат у загальному складі логістичних витрат; 2) неможливістю організації та існування матеріального потоку без транспортування.

Транспортна логістика – функціональна сфера логістики, що оптимізує логістичні операції на шляху матеріального потоку від постачальника до кінцевого споживача, що здійснюється з застосуванням транспортних засобів.

Транспорт у системі логістики відіграє подвійну роль:

– по-перше, він е складовою або компонентом основних функціональних галузей логістики (закупівельній, виробничій, розподільчій);

– по-друге, транспорт є однією із галузей економіки, у якій також розвивається підприємницька діяльність: транспорт пропонує на ринку товарів і послуг свою продукцію – транспортні послуги, за які отримує доходи і має прибуток.

Будучи галуззю матеріального виробництва, транспорт має свою продукцію – це сам процес переміщення, який характеризується низкою істотних особливостей:

– відсутність речової форми, але водночас матеріальність за своїм характером, тому що в процесі переміщення затрачаються матеріальні засоби: відбувається зношення рухомого складу і засобів обслуговування, використовується праця робітників транспортної сфери і т. ін.;

– неможливість зберігання і нагромадження, тому транспорт може мати тільки деякий резерв своєї пропускної та провідної здатності для задоволення потреб у транспортних послугах;

– втілення в додаткових транспортних витратах, які пов'язані з переміщенням матеріального потоку, тому транспорт необхідно використовувати так, щоб транспортні витрати були найменшими за інших однакових умов;

Завдання транспортної логістики:

– створення транспортних систем, зокрема створення транспортних коридорів та транспортних ланцюгів;

– спільне планування транспортних процесів на різних видах транспорту;

– забезпечення технологічної єдності транспортно-складського процесу;

– координація транспортного і виробничого процесів;

– вибір виду транспортного засобу;

– вибір типу транспортного засобу;

 

 

15. Сутність і значення розподілу в логістиці

Розподільча логістика є тією частину логістики, яка інтегрована в сферу розподілу, тобто здійснюється в післявиробничий період.

Розподільча логістика - це управління транспортуванням, складуванням та іншими матеріальними і нематеріальними операціями, які здійснюються в процесі доведення готової продукції до споживача згідно з інтересами і вимогами останнього, а також передачі, зберігання й обробки відповідної інформації. Інакше її ще називають маркетинговою або збутовою логістикою.

Принципова відмінність розподільчої логістики від традиційного розуміння збуту полягає насамперед у системному взаємозв’язку процесу розподілу з процесами виробництва і закупівель під час управління матеріальними потоками, а також системному взаємозв’язку всіх функцій всередині самого розподілу.

У сфері розподілу не створюються нові матеріальні цінності, а виконуються конкретні та комплексні форми діяльності, які виступають як послуги. Таким чином, сфера розподілу є виробником послуг-дуже специфічного товару. Основний прояв специфічності й виражається в нематеріальності створюваної продукції. Як наслідок на товарному ринку з’являється не стільки матеріальний товар, скільки унікальна модель пропозиції-товар-послуга.

Склад завдань розподільчої логістики на мікро-та на макрорівні різний.

На рівні підприємств (мікрорівні) це:

- оптимізація формування портфеля замовлень;

- укладання договорів із замовниками на постачання продукції;

- забезпечення ритмічності та дотримання планомірності реалізації продукції;

На макрорівні до завдань розподільчої логістики належать

- вибір схеми розподілу матеріального потоку;

- визначення оптимальної кількості розподільчих центрів (складів) на території, яка обслуговується;

- визначення оптимального місця розташування розподільчого центру (складу) на території, яка обслуговується, та ін.

 

16. Канали розподілу товарів та послуг і їх функції

Канали розподілу (збуту) — це сукупність фірм чи окремих осіб, які виконують посередницькі функції щодо фізичного переміщення товарів і перебирають на себе або сприяють переданню права власності на товари на шляху їх просування від виробника до споживача.

Слід зазначити, що канали розподілу також стимулюють попит, використовуючи різні методи просування. Таким чином, їх слід розглядати як керовану мережу, що підвищує споживчу цінність товарів і послуг. Для цього поліпшують зовнішній вигляд товару, полегшують процедуру його придбання, економлять час покупця, а також використовують найзручніший спосіб продажу товару покупцям.

Доки виробники працюватимуть у мінливому середовищі з високим рівнем конкуренції, роль сфери розподілу невпинно зростатиме. Сучасні суб'єкти ринку дедалі ширше використовують нові канали розподілу — ті, які найповніше відповідають специфічним вимогам і характеристикам конкретних сегментів ринку. Саме канали розподілу, які ефективно функціонують, дають змогу досягати реальних конкурентних переваг, створюють бар'єри входженню на ринок конкурентів, посилюють відповідну конкурентну позицію.

Канали розподілу переміщують товари та послуги від виробників до споживачів. Вони долають бар'єри часу, відстані та права власності, які відділяють товари та послуги від тих, хто ними користуватиметься. Учасники каналу розподілу — виробники, оптові, роздрібні торгівці та інші — виконують одну або кілька функцій. До ключових функцій учасників каналів розподілу належать:
— інформування — збір та представлення результатів маркетингових досліджень та інформації щодо макро- та мікросередовища маркетингу;
— просування — створення та розповсюдження в рекламних цілях переконливої інформації щодо пропозиції;
— установлення контактів — знаходження потенційних покупців і встановлення з ними відповідних контактів;
— адаптація — формування та пристосування пропозиції до потреб споживачів, охоплюючи такі дії, як сортування, збирання, монтаж, пакування, маркування, тощо;
— організація перемовин — провадження перемовин щодо ціни та інших пунктів пропозиції задля того, щоб передати право власності або право володіння;
— фізичний розподіл — транспортування та зберігання товарів;
— фінансування — купівля товарів і використання фондів на покриття витрат і забезпечення роботи каналу.