Тема 10. Конституційні засади побудови структур державного управління в Україні

1. Конституція України про гілки влади в Україні. Верховна Рада та державне управління.

2. Інститут Президента і державне управління

 

1. Конституція України про гілки влади в Україні. Верховна Рада та державне управління.

Розвиток демократії в Україні визначає необхідність створення системи державної влади, яка б здійснювала якісне управління країною під контролем народу й у його інтересах.

Державна влада — це важливе політико-правове явище, сутність якого полягає в тому, що виражаючи хоча б формально волю всіх громадян держави, влада здійснює спрямовуючий, організуючий вплив на суспільство. Відповідно до ст.6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Реалізація принципу розподілу влади покликана запобігти концентрації всієї державної влади в руках однієї особи або органу шляхом впровадження системи взаємних стримань і противаг між органами, які належать до різних гілок влади.

Поділяється не сама влада, а механізм її здійснення. Він структурується за функціональною та суб'єктною ознаками. Функціональний поділ влади означає виділення основних функціональних видів діяльності держави — законотворення, правозастосування та правосуддя. Суб’єктний поділ означає організаційний устрій держави як сукупність різних видів державних органів — законодавчих, виконавчих і судових з притаманною їм компетенцією, тобто державно-владними повноваженнями.

Виконавча влада забезпечує безпосереднє управління державними справами. Їй властиві такі ознаки: організаційний характер; безперервне здійснення скрізь, де функціонують колективи людей; предметність; примусовість, опора на силу.

Формою виконавчої влади є ієрархічно побудований адміністративний апарат. Виконавча влада, що завжди розглядалася як вторинна щодо законодавчої, в умовах демократичної правової держави перетворюється в рівноцінну із законодавчою й судовою гілками влади.

Вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України. Структурною ланкою виконавчої вертикалі є центральні органи виконавчої влади (ЦОВВ), до складу яких входять міністерства, державні комітети (державні служби) і ЦОВВ зі спеціальним статусом.

Наступним організаційно-правовим рівнем органів виконавчої влади є місцеві органи виконавчої влади. Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві й Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Функції виконавчої влади також здійснюють місцеві (територіальні) органи (підрозділи) міністерств і інших ЦОВВ. Органи виконавчої влади забезпечують управління економічною й соціальною сферами всієї країни, вирішення всіх інших управлінських справ.

Судова влада є частиною доктрини поділу влади в правовій державі. Основу судової влади в Україні становлять суди, різні за своєю компетентністю і юрисдикцією. Система судів загальної юрисдикції забезпечує захист прав і свобод громадян через розгляд цивільних, кримінальних і інших справ.

Вищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Стаття 125 Конституції передбачає створення в Україні судів спеціальної юрисдикції. До судів спеціальної юрисдикції належать військові, господарські, адміністративні суди.

До судової гілки влади як її самостійний суб'єкт входить Конституційний Суд України. Він є єдиним органом конституційної юрисдикції, що вирішує питання про відповідність законів і інших правових актів Конституції України. Судову владу, єдину з гілок влади в Україні, держава наділила правом використовувати примусові повноваження державної влади.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент — Верховна Рада України. З принципу поділу влади випливає, що Верховна Рада не розглядається як орган вищого рівня щодо інших органів державної влади та щодо органів місцевого самоврядування. Вплив Верховної Ради на діяльність інших органів державної влади і органів місцевого самоврядування здійснюється виключно шляхом прийняття відповідних законів, обов'язкових для всіх суб'єктів на території України. Лише вона має повноваження приймати закони, які є актами найвищої юридичної сили.

Верховна Рада України складається з однієї палати, обирається вільними виборами на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п’ять років. До складу Верховної Ради України входять 450 народних депутатів України, якими можуть бути лише громадяни України, що на час виборів досягли 21 року, мають право голосу і проживають в Україні протягом останніх п'яти років (ст.76).

Для керівництва своєю роботою Верховна Рада обирає Голову, першого заступника і заступника голови Верховної Ради.

За Верховною Радою закріплені повноваження пов'язані з: прийняттям законів, визначенням засад політики держави та програм суспільного розвитку; внесенням змін до Конституції України; визначенням взаємовідносин Верховної Ради і Президента України; формуванням інших державних органів; організацією адміністративно-територіального устрою країни; здійсненням зовнішніх функцій держави і затвердженням бюджету та контролем за його виконанням. У відповідності зі статтею 85 Конституції України на Верховну Раду покладене виконання таких функцій у сфері державного управління:

- прийняття законів;

- затвердження Державного бюджету України й внесення змін до нього, контроль за виконанням Державного бюджету, прийняття рішення щодо звіту про його виконання;

- визначення основ внутрішньої й зовнішньої політики;

- затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони навколишнього середовища;

- розгляд і прийняття рішення щодо схвалення Програм діяльності Кабінету Міністрів України;

- здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України відповідно Конституції й закону;

- затвердження рішень про надання Україною позичок, економічної допомоги іноземним державам і міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позичок, не передбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх виконанням;

- затвердження переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, визначення правових основ вилучення об'єктів права приватної власності і т.ін.(ст.85)

Верховна Рада винятково шляхом прийняття законів може вирішувати широке коло питань (ст.92)відносно:

1) прав і свобод людини й громадянина і їхніх гарантій;

2) основ використання природних ресурсів і освоєння космічного простору;

3) зовнішніх відносин, зовнішньоекономічної діяльності;

4) утворення і діяльності політичних партій, інших об'єднань громадян, засобів масової інформації, місцевого самоврядування;

5) територіального устрою України;

6) основ національної безпеки, організації Збройних Сил України й забезпечення громадського порядку;

7) бюджетних відносин, податків і зборів, статусу національної й іноземної валюти на території України;

8) одиниць ваги, міри й часу; порядку встановлення державних стандартів і ряд інших питань.

Конституція України закріпила за Верховною Радою такі повноваження щодо формування структур виконавчої й судової влади:

—призначення за поданням Президента України Прем'єр-міністра, Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України;

—усунення Президента України з поста в порядку особливої процедури (імпічменту), встановленому ст. 111 Конституції;

—призначення на посаду та звільнення з посади Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; заслуховування його щорічних доповідей;

—призначення на посади та звільнення з посад половини складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;

—призначення за поданням Прем'єр-міністра України інших членів Кабінету Міністрів України, Голови Антимонопольного комітету України, Голови Державного комітету телебачення та радіомовлення України, Голови Фонду державного майна України, звільнення зазначених осіб з посад, вирішення питання про відставку Прем'єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України;

—призначення на посаду та звільнення з посади за поданням Президента України Голови Служби безпеки України;

—призначення на посаду та звільнення з посади Голови Національного банку України за поданням Президента України;

—призначення на посади та звільнення з посад половини складу Ради Національного банку України;;

— призначення на посади та звільнення з посад членів Центральної виборчої комісії за поданням Президента України

—надання згоди на призначення на посаду та звільнення з посади Президентом України Генерального прокурора України; висловлення недовіри Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставку з посади;

—призначення на посади та звільнення з посад третини складу Конституційного Суду України;

—обрання суддів безстроково;

—затвердження загальної структури, чисельності, визначення функцій Служби безпеки України, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також Міністерства внутрішніх справ України;

—призначення на посади та звільнення з посад Голови та інших членів Рахункової палати;

—призначення на посаду та звільнення з посади керівника апарату Верховної Ради України; затвердження кошторису Верховної Ради України та структури її апарату;.

До повноважень Верховної Ради (ст.87) належить також розгляд за пропозицією Президента або не менше 1/3 (150 чол.) конституційного складу нардепів відповідальності Кабінету Міністрів Україний прийняття резолюції недовіри більшістю конституційного складу ВР. Резолюція недовіри Кабінету Міністрів України вважається прийнятої, якщо за неї проголосувало не менш 226 народних депутатів, тобто більшість від конституційного складу Верховної Ради.

Питання про відповідальність Кабінету Міністрів України не може розглядатися Верховною Радою України більше одного разу протягом однієї чергової сесії, а також протягом року після схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України або протягом останньої сесії Верховної Ради України.

З метою здійснення законодавчих робіт, підготовки і попереднього розгляду питань, що належать до повноважень Верховної Ради України, виконання контрольних функцій відповідно до Конституції утворюються її комітети, які працюють постійно. Для розгляду питань, що мають тимчасовий характер або не належать до тих, які підлягають розгляду у вже працюючих комітетах, Верховна Рада може створювати тимчасові спеціальні комісії.

За необхідності проведення розслідувань, пов'язаних із питаннями, що зачіпають інтереси усього суспільства, Верховна Рада може створювати тимчасові слідчі комісії.

 

2. Інститут Президента і державне управління.

У президентських республіках президент є главою держави і главою виконавчої влади, в республіках парламентського типу — тільки главою держави, але не уряду, в республіках змішаного типу — тільки главою держави, але з великими юридичними і реальними повноваженнями щодо керівниц­тва урядом.

Інститут президентства розповсюджений більш ніж в 130 країнах, що входять в ООН. В Україні він був уведений 5 липня 1991 р. Законом «Про застосування поста Президента Української РСР і внесенні змін і доповнень до Конституції (Основному Закону) Української РСР». Президент України здійснює інтегруючі функції в межах свого конституційного призначення як «глави держави». За Конституцією (ст.102) Президент України є главою держави і виступає від її імені.

Як глава держави Президент виступаєу вирішенні внутрішніх проблем країни і від її імені в міжнародних відносинах, забезпечує єдність держави. Специфічним є відношення поста Президента до виконавчої влади. Президента можна віднести до виконавчої влади лише функціонально, у зв'язку з певним обсягом повноважень, але він не належить до неї структурно як окрема структурна ланка органів виконавчої влади.

Відповідно до ст.103 Президента України обирають громадяни України на основі загального, рівного й прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять років. Президентом може бути обраний громадянин України, який досяг тридцяти п'яти років, має право голосу, проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою. Одна й та сама особа не може бути Президентом України більше ніж два строки підряд

Конституція України встановлює недоторканність Президента під час виконання ним своїх повноважень. Повноваження Президента закріплені в Конституції України:

—повноваження в сфері законодавства;

—повноваження щодо діяльності Верховної Ради;

—повноваження, пов'язані із призначенням на посади й звільненням з посад деяких членів Кабінету Міністрів і інших посадових осіб;

—установчі повноваження;

—повноваження в сфері забезпечення державної незалежності, національної безпеки й оборони країни;

—повноваження в галузі правосуддя;

—повноваження, пов'язані з наданням громадянства України і його позбавленням, наданням пристановища в Україні;

—представницькі повноваження.

Зазначені групи повноважень не делегуються. Президент видає укази і розпорядження, які є обов'язковими для виконанню на всій території України.

Крім того за ст.106 Президент:

- вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України подання про призначення Верховною Радою України Прем'єр-міністра України в строк не пізніше ніж на п'ятнадцятий день після одержання такої пропозиції;

- вносить до Верховної Ради України подання про призначення Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України;

- призначає на посаду і звільняє з посади за згодою ВР Генерального прокурора;

- призначає на посади та звільняє з посад половину складу Ради Нацбанку України;

- призначає на посади та звільняє з посад половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;

- вносить до Верховної Ради України подання про призначення на посаду та звільнення з посади Голови Служби безпеки України;

- призначає на посади та звільняє з посад третину складу Конституційного Суду України;

- призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань;

- призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях;

- зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності цій Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності;

- скасовує акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

- вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та у разі збройної агресії проти України приймає рішення про використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань;

- має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів (крім законів про внесення змін до Конституції України) з наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України;

- припиняє повноваження Верховної Ради України у випадках, передбачених Конституцією.

Президент є Верховним Головнокомандуючим Збройних Сил України, очолює Раду національної безпеки й оборони України. Діяльність Президента забезпечує низкадорадчих, консультативних і допоміжних інституцій, які Президент України має право формувати за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом. Серед найважливіших — Рада національної безпеки й оборони України й Секретаріат Президента.

Рада національної безпеки і оборони України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони, який вносить пропозиції Президенту України щодо реалізації засад внутрішньої і зовнішньої політики у сфері національної безпеки і оборони, координує і здійснює контроль за діяльністю органів виконавчої влади в цій сфері у мирний час і в умовах воєнного або надзвичайного стану. Склад РНБО України формує Президент.

До складу Ради національної безпеки і оборони України за посадою входять Прем'єр-міністр України, Міністр оборони України, Голова Служби безпеки України, Міністр внутрішніх справ України, Міністр закордонних справ України. У засіданнях Ради національної безпеки і оборони України може брати участь Голова Верховної Ради України. Через цей орган Президент може активно взаємодіяти на організаційному і функціональному рівнях з міністерствами «силових» відомств, що підсилює його роль у державному механізмі.

Секретаріат Президента України є постійно діючим органом і утворений Президентом для здійснення його повноважень. Загальне керівництво Секретаріатом здійснює Глава Секретаріату, який призначається та звільняється з посади Президентом України. Основними завданнями Секретаріату є організаційне, правове, консультативне, інформаційне, експертно-аналітичне та інше забезпечення діяльності Президента України.

Секретаріат має право запитувати і одержувати інформацію від державних органів та органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ, організацій, посадових осіб. У процесі виконання покладених завдань Секретаріат відстоює позиції Президента України у взаємодії з Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Конституційним Судом України, правоохоронними, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також підприємствами, установами, організаціями.