Економічна та соціальна діяльність державного апарату становить собою професійну діяльність з розпорядження всіма видами ресурсів: фінансовими, матеріальними, інформаційними, інтелектуальними, людськими тощо.
Предметом діяльності державного апарату є спрямування та моніторинг використання ресурсів. Предмет економічної діяльності апарату зумовлений цілями його функціонування щодо забезпечення реалізації завдань і функцій держави з метою задоволення економічних, соціальних та духовних потреб суспільства і конкретної особи. При цьому державний апарат має також відстежувати всі зміни ринкової кон'юнктури з метою внесення відповідних коректив до нормативно-правових актів і своїх дій, суворо стежити за дотриманням положень і вимог цих актів, установлених правил і застосовувати економічні та адміністративні заходи впливу.
Ринкові відносини перетворюють державу в рівноправного суб'єкта ринкових відносин. У цій ролі держава виступає через свій апарат, який розпоряджається державною власністю, регулює та контролює фондові ринки, ринки нерухомості, ресурсів, зокрема фінансові, мобілізує та розподіляє ресурси за допомогою податків, тарифів, митних, акцизних та інших зборів, пільг, квот, субсидій, субвенцій, кредитів, лімітів тощо. Держава унормовує правила та процедури функціонування сучасного ринку, але при цьому державний апарат перебуває під постійним впливом і тиском ринку і ринкових відносин. Тому функціональна та структурні складові державного апарату мають відповідати потребам ринку, постійно змінюватися, перебувати в постійному русі й розвиткові.
В цих умовах постає проблема ефективності діяльності державного апарату, тобто отримання державою гарантованого прибутку від своїх прав на реалізацію певних економічних функцій, і перш за все з делегованих державою прав на володіння державною власністю.
Іншим напрямом економічної діяльності державного апарату є отримання державою прибутку від делегування права власника. До цього слід віднести: оренду майна та її окремий вид — концесію; квотування; ліцензування; сертифікацію; конкурентне надання прав шляхом тендерів, торгів, аукціонів на участь у виробництві продукції та послуг тощо; комерційну участь у реалізації інвестиційних проектів і програм, у тому числі шляхом надання (або продажу) гарантійних зобов'язань і прямих капітальних вкладень на умовах повернення, оплатності та прибутковості; запровадження комерційних (платних) засад для певних економічних функцій. Фактично в цих випадках держава через свій апарат діє як звичайний учасник ринку.
Державна служба забезпечує здійснення завдань і функцій держави. Тим самим вона бере участь у формуванні та реалізації державної економічної політики, регулює та контролює економічні відносини. Поряд із цим ефективність державної служби адекватно відображається на ефективності як запровадження цієї політики, так і всього державного управління.
Згідно із сучасними підходами до аналізу діяльності організацій одним з економічних показників їх діяльності є продуктивність. Разом з тим продуктивність і ефективність є двома чітко визначеними концепціями одного й того ж явища. Продуктивність постає чіткою мірою для опису ефективності організації.
Оцінка функціонування державного апарату як і державного управління, має здійснюватися під двома кутами зору, а саме: насамперед – функціональним, тобто забезпечення виконання завдань і функцій держави, та витратним. Функціональна оцінка характеризуватиме його роль у суспільному розвитку. Діяльність органу влади може оцінюватися також у двох аспектах, а саме: оцінки досягнення цілей функціонування органу та оцінки ефективності діяльності органу.
Треба зазначити, що оцінка досягнення цілей діяльності органу державної влади різними суб'єктами (громадянин, законодавець, держслужбовець) здійснюється з різних позицій.
Основне ж призначення органів державної влади полягає у створенні та підтриманні умов для забезпечення високого рівня добробуту населення, охорони здоров'я, освіти, особистої безпеки та безпеки навколишнього середовища тощо. Тому ефективність їх діяльності необхідно розглядати через показники життєдіяльності та життєзабезпечення людини, тобто через основні цілі громадян — суспільний добробут.
Об'єктом аналізу є результат діяльності органу управління. Останній є тільки організаційною структурою, що забезпечує отримання необхідного результату діяльності.
При цьому доцільно оцінювати ефективність діяльності органу на всіх стадіях:
- при формуванні пропозицій щодо цілей державної політики та їх реалізації;
- при правовому їх закріпленні або затвердженні;
- на етапах визначення необхідних та достатніх ресурсів;
- при наданні послуг або виробництві товарів з метою реалізації визначених цілей;
- при оцінюванні досягнення визначених цілей.
Фактично ефективність має оцінюватися протягом усього циклу «мета — випуск».
Враховуючи термінологію системного підходу, цей цикл має такий вигляд: визначення цілей та їх правове закріплення — формування ресурсно-витратної складової — трудовитрати — процес досягнення необхідних результатів — оцінка досягнення кінцевих результатів.
Ефективність управління, у тому числі й державного, прийнято визначати відношенням результатів, фактично отриманих із залученням певних ресурсів, до максимальних результатів, що могли бути отримані шляхом використання цих ресурсів.
Розглядаючи питання ефективності діяльності органів управління необхідно враховувати ступінь невизначеності поставленого завдання, що відображається як на самій діяльності органу, так і на характері оцінки ефективності. Цим зумовлюється ознака діагностичності мети (цілей), функцій та/або завдання, що ставляться перед органом. Під нею необхідно розуміти, що мета, якій властива ознака діагностичності, має певний вимір, є методи та засоби виміру, а також незалежні структури, здатні здійснити цей вимір.
При цьому жорстко запрограмовані завдання та рутинні мають низький ступінь невизначеності, добре підлягають унормуванню та стандартизації. Ці категорії завдань вимагають застосування різних методів управління та контролю, а також різних типів оцінки. Стосовно робіт, які не мають або майже не мають рутини, що притаманно органам виконавчої влади з функціональним характером управління, виникає проблема оцінки реальної ефективності.
Витрати й обсяги робіт не є суспільно значущими показниками ефективності органів управління. Інтегрованими показниками ефективності їх функціонування можуть бути оцінки заздалегідь підготовлених експертів та опитування громадян з приводу задоволення населення реалізацією цілей діяльності органу управління. За ними можна оцінити: ступінь виконання поставлених перед органом завдань; адекватність якості наданих послуг потребам громадян, їх готовність сплачувати ці послуги; задоволення громадян діяльністю даного органу тощо.
Для систематичного та підсумкового контролю ефективності діяльності органу виконавчої влади, що певною мірою адекватна ефективності функціонування державної служби в цьому органі, найбільш логічним є такий порядок її оцінки.
1. Аналіз технологічних процедур розробки та затвердження програми діяльності органу державної влади з визначенням діагностованих цілей.
2. Аналіз бюджету органу з урахуванням таких вимог:
- статті бюджету органу державної влади мають відображати всі аспекти програми діяльності органу на певний період, шляхом застосування програмно-цільового методу організації діяльності органу;
- статті бюджету органу необхідно розглядати в аспекті послуг, що мають надаватися, роботи, що має бути виконана для надання цих послуг, а також послуг та/або ресурсів, які необхідні та достатні для забезпечення досягнення програмних цілей діяльності органу;
- бюджет має бути сформований за допомогою показників діяльності, тобто роботи та ресурсного забезпечення діяльності;
- фінансово-економічне обґрунтування програми діяльності має спиратися на фактичні, розрахункові та прогностичні питомі витрати.
3. Експертиза функціональної та організаційної структури органу державної влади відповідно до цілей його функціонування.
4. Аналіз ресурсного, в тому числі інформаційного та кадрового забезпечення реалізації цілей діяльності органу державної влади.
5. Дослідження основних показників «випуску» (тобто надання послуг та забезпечення випуску товарів) у визначеній кількості, якості з дотриманням ефективності його виробництва. Останнє може бути забезпечено внутрішнім і зовнішнім контролем, здатним стимулювати поступове довготривале зростання ефективності в державному управлінні.
6. Проведення поточного контролю ефективності використання бюджетних коштів та ефективності діяльності державних службовців з досягнення визначених цілей органу державної влади.
7. Проведення громадського оцінювання діяльності органу шляхом залучення спеціально підготовлених експертів та опитування громадян з приводу задоволення населення діяльністю цього органу.
Головним завданням у забезпеченні та підвищенні ефективності державної служби є поєднання наукових і практичних знань різних наукових галузей: макроекономіки, мікроекономіки, державного управління, теорії організацій та управління персоналом.
Запитання та завдання для самоконтролю
1. Визначте суть управління та його відмінності від об'єктивної саморегуляції і стихійних механізмів.
2. Обґрунтуйте зміст, специфіку та принципи державного управління.
3. Визначте специфіку державного управління як діяльності виконавчо-розпорядчого характеру.
4. Охарактеризуйте державну владу як атрибут державно-владного механізму.
5. Обґрунтуйте вимоги та підходи до формування «дерева» цілей державного управління.
6. Визначте співвідношення цілей державного управління та їх ресурсного забезпечення.
7. Виділіть основні види функцій та обґрунтуйте функціональну структуру державного управління.
8. Окресліть суттєві риси організаційної структури державного управління.
9. Розмежуйте особливості унітарної та федеративної організації державного управління.
10. Обґрунтуйте форми управлінської діяльності та комплексний підхід до їх застосування.
11. Розкрийте суть методів управлінської діяльності та підходи до їх раціонального поєднання при управлінні різними сферами суспільного життя.
12. Виділіть основні стадії управлінської діяльності та механізми їх забезпечення на основі використання управлінських технологій.
13. Визначте вимоги до управлінських рішень та проаналізуйте фактори, що впливають на їх якість і ефективність.
14. Обґрунтуйте етапи процесу підготовки управлінського рішення.
15. Проаналізуйте технологічні процедури прийняття рішень у державному управлінні та можливості їх вдосконалення.
16. Охарактеризуйте засоби забезпечення законності в державному управлінні.
17. Обґрунтуйте співвідношення законності, раціональності й правопорядку в державному управлінні.
18. Визначте роль дисципліни в забезпеченні законності в державному управлінні.
19. Обґрунтуйте підходи до раціонального поєднання різних видів контролю в державному управлінні.
20. Визначте зміст та критерії загальної соціальної ефективності державного управління.
21. Сформулюйте основні критерії спеціальної соціальної ефективності державного управління та охарактеризуйте їх.
22. Наведіть підходи до оцінки ефективності діяльності управлінських органів і посадових осіб.
