Основні терміни дисципліни. Адміністративна послуга – результат здійснення владних повноважень уповноваженим субʼєктом, що відповідно до Закону забезпечує юридичне оформлення умов

Адміністративна послуга – результат здійснення владних повноважень уповноваженим субʼєктом, що відповідно до закону забезпечує юридичне оформлення умов реалізації фізичними та юридичними особами прав, свобод і законних інтересів за їх заявою (видача дозволів (ліцензій), сертифікатів, посвідчень, проведення реєстрації тощо).

Адміністративна реформа – це вид політико-правової реформи, яка здійснюється у сфері виконавчої влади і стосується як її організаційної структури, функцій, кадрового забезпечення, так і взаємовідносин з місцевим самоврядуванням.

Адміністративна юстиція (лат. justicia – справедливість, від лат. jus – право) – 1) правосуддя у сфері адміністративно-правових відносин у формі адміністративного судочинства (до 2002 року у формі цивільного судочинства); 2) система установ, до компетентні яких віднесено розгляд справ у сфері адміністративно-правових відносин.

Апарат органів виконавчої влади – це організаційно поєднана сукупність структурних підрозділів і посад, які призначені для здійснення консультативних чи обслуговуючих функцій щодо виконання відповідними органами закріплених за ними повноважень (компетенції). До особового (персонального) складу апарату органів виконавчої влади відносяться державні службовці та інші працівники апарату.

Відповідальність (крім політичної) органів виконавчої влади – певний стан (режим) організаційних відносин між органами виконавчої лади, за яким певний орган (посадова особа) вправі застосовувати заходи дисциплінарної (службової) відповідальності до інших органів (посадових осіб).

Відповідальність (політична) Кабінету Міністрів України – конституційно встановлений обовʼязок Кабінету Міністрів скласти свої повноваження за умов, визначених Конституцією України.

Делеговані функції, повноваження – функції, повноваження (права і обовʼязки), що їх набуває певний субʼєкт (орган чи посадова особа) шляхом передачі йому для виконання від іншого субʼєкта за власним рішенням останнього або на підставі норми закону.

Державне управління – вид діяльності держави, що полягає у здійсненні нею управлінського, тобто організуючого впливу на ті сфери і лузі суспільного життя, які вимагають певного втручання держави шляхом використання повноважень виконавчої впади. В той же час державне управління здійснюється і за межами функціонування виконавчої влади, наприклад, на рівні державних підприємств, установ і організацій. Завдяки цьому поняття "державне управління" за змістом є ширшим, ніж поняття виконавча влада".

Ідеологія адміністративної реформи – це сукупність філософських, етичних, правових, політичних та інших ідей і поглядів на адміністративну реформу.

Підвідомчість органів виконавчої влади – найбільш загальний термін, яким охоплюються будь-які стани (режими) організаційних відносин між органами виконавчої влади, як правило, різних – вищого і нижчого рівнів. Більш конкретними щодо даного терміну виступають поняття "підконтрольність", "підзвітність", "підпорядкованість", "відповідальність".

Підконтрольність і підзвітність органів виконавчої влади – певний стан (режим) організаційних відносин між органами виконавчої влади, за яким один орган має право перевіряти діяльність іншого, включаючи право скасовувати чи зупиняти дію його актів, а той зобовʼязаний надавати необхідні можливості для таких перевірок і звітувати про свою діяльність. За змістом "підконтрольність" дещо ширша, ніж "підзвітність", оскільки завжди передбачає одержання інформацій та звітів. В свою чергу, підзвітність може застосовуватись окремо від здійснення в повному обсязі функцій контролю.

Підпорядкованість органів виконавчої влади – це поняття характеризує, як правило, найвищу організаційну залежність органу нижчого рівня від органу вищого рівня. В той же час підпорядкованість може мати різні ступені повноти. Повна підпорядкованість (підлеглість) передбачає наявність у вищого органу всіх або переважної більшості важелів керуючого впливу, включаючи вирішення щодо підлеглого органу:

установчих питань;

визначення правового статусу;

кадрових питань;

здійснення контролюючих функцій;

отримання звітності тощо;

застосування заходів відповідальності.

Повноваження органу виконавчої влади – це закріплені за органом виконавчої влади права і обовʼязки (в тому числі обовʼязки нести відповідальність за наслідки виконання повноважень – так звані "юрисдикційні" обовʼязки). Для визначення певного обсягу повноважень, закріпленого за кожним органом виконавчої влади відповідно до покладених на нього завдань і функцій, застосовується поняття "компетенція". Центральне місце і переважну частину серед повноважень органу виконавчої влади складають державно-владні повноваження, тобто повноваження щодо прийняття обовʼязкових до виконання рішень і забезпечення їх здійснення тими, кому вони адресовані.

Публічна адміністрація – 1) сукупність органів, які утворюються для здійснення (реалізації) публічної влади; 2) система організаційно-структурних утворень, які на законних підставах набули владних повноважень для реалізації публічних інтересів.

Публічна служба – діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Публічне адміністрування – діяльність субʼєкта публічної адміністрації на виконання владних повноважень публічного змісту (управління, надання адміністративних послуг, застосування адміністративних стягнень тощо).

Публічне управління – цілеспрямований, владний, в рамках правових установлень і обовʼязковий для виконання, вплив уповноважених субʼєктів на суспільну систему з метою її удосконалення відповідно до публічних інтересів. Як правило, такий вплив здійснюється публічною адміністрацією шляхом прийняття управлінських актів.

Служба в органах місцевого самоврядування (муніципальна служба) – це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом. Соціальне призначення адміністративного права – Визнання публічними інтересів субʼєктів суспільних відносин і забезпечення реалізації цих інтересів владною, виконавчо-розпорядчою діяльністю публічної адміністрації. Воно конкретизується: а) в опосередкуванні функціонування публічної влади; б) регламентації діяльності публічної адміністрації;
в) забезпечені додержання правових стандартів у відносинах публічної адміністрації і субʼєктів громадянського суспільства.

 

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

№ з/п	Назви тем	Кількість годин
Лекції	Семі-нари	Прак-тичні заняття
1.	Загальні засади адміністративної реформи в Україні			–
2.	Реформапублічної адміністрації			–
Всього			–

Форма підсумкового контролю – залік.

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

1. Конституція України: Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30. – Ст.141.

2. Кодекс адміністративного судочинства України: Закон України від 06.07.2005 р., № 2747-IV // Відомості Верховної Ради України – 2005 р., № 5, (№№ 35-36, 37). – Ст. 446.

3. Про Кабінет Міністрів України: Закон від 27.02.2014 № 794-VII // Голос України від 01.03.2014. – № 39. / Спецвипуск /.

4. Про центральні органи виконавчої влади: Закон України від 17.03.2011 // Голос України вiд 09.04.2011 – № 65.

5. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.1997 // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – №24. – Ст.170.

6. Про державну службу: Закон України від 17.11.2011 № 4050-VI // Урядовий курʼєр від 17.01.2012 № 8.

7. Про доступ до публічної інформації: Закон України від 13 січня 2011 року // Урядовий курʼєр вiд 15.02.2011 – № 28.

8. Про службу в органах місцевого самоврядування: Закон України від 07.06.2001 р. // Офіційний вісник України. – 13 липня 2001 р. – № 26. – Ст. 1151.

9. Про столицю України – місто-герой Київ: Закон України від 15.01.1999 // Internet. – http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.

10. Деякі питання організації роботи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України від 24 грудня 2010 року
№ 1199/2010 // Урядовий курʼєр вiд 05.01.2011 – № 1.

11. Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні: Указ Президента України № 810 від 22.07.1998 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 21. – Ст. 943.

12. Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України від 9 грудня 2010 року № 1085/2010 // Урядовий курʼєр вiд 14.12.2010 – № 234.

13. Про адміністративні послуги Закон України від 06.09.2012 № 5203-VI// Internet. – http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.

14. Деякі питання надання платних адміністративних послуг: Постанова Кабінету Міністрів України від 5 січня 2011 р. № 33
// Урядовий курʼєр вiд 22.01.2011 – № 12.

15. Про утворення урядових комітетів та затвердження їх посадового складу: Постанова Кабінету Міністрів України від 19.03.2014 № 75 // Урядовий курʼєр від 01.04.2014. – № 59.

16. Адміністративне право України. Академічний курс: Підручник: У 2 т. / Відповід. ред. В.Б. Аверʼянов: Т.1: Загальна частина. – К.: Юридична думка, 2007 – 591с. Т.2: Особлива частина. – К.: Юридична думка, 2009. – 600 с.

17. Курс адміністративного права України: Підручник. / Колпаков В.К., Кузьменко О.В., Пастух І.Д., Сущенко В.Д. (спец. ред.). – К.: Юрінком Інтер, 2013. – 864 с.

18. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.

19. Адміністративна реформа в Україні: сучасний стан, проблеми та перспективи: [кол. моногр.] / Алексєєв В.М., Андрійко О.Ф., Бабич О.М., Гончарук Н.Т., Гудима Н.В., Дніпренко Н.К. / Секретаріат Кабінету Міністрів України / Н.Р. Нижник (заг.ред.), Н.Т. Гончарук (заг.ред.). – [Д.]: [Монолит], 2009. – 383 с.

20. Адміністративне право України: словник термінів / За заг. ред.
Т. О. Коломоєць, В. К. Колпакова / К.: Видавничий Дім "Ін Юре". – 2014. – 520 с.

21. Верменич Я.В. Адміністративно-територіальний устрій України: еволюція, сучасний стан, проблеми реформування: у 2 ч. / НАН України; Інститут історії України; Центр теоретико-методологічних проблем історичної регіоналістики. – К., 2009. – 364 с.

22. Публічна влада та управління: принципи і механізми реалізації: Монографія. / Н.Р. Нижник (заг.ред.) – Чернівці: Технодрук, 2008. – 432 с.

23. Реформа публічного управління в Україні: виклики, стратегії, майбутнє: монографія / Національна академія держ. управління при Президентові України / І.А. Грицяк (відп.ред.). – К.: "К.І.С.", 2009. – 240 с.

24. Реформа публічної адміністрації в Україні: проекти концепції та законів / І. Коліушко, В. Тимощук (упорядники). – К.: Фокус-Ю, 2006. – 192 с.

25. Реформування територіального устрою та місцевого самоврядування в Україні: проекти нормативно-правових актів / Валентина Володимирівна Пакулько (ред.), Олександр Станіславович Врублевський (упоряд.). – К.: Інститут громадянського суспільства, 2009. – 80 с.

26. Реформування органів внутрішніх справ у відповідності до європейських стандартів // Американська асоціація юристів. Ініціатива з верховенства права (ABA ROLI). – Київ: 2012. –141с.

27. Закон України "Про засади запобігання і протидії корупції". Науково-практичний коментар (авторський колектив). – К.: "Видавничий дім "Скіф", 2012. – 512 с.

Тематика І ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ