Індустріалізація України, як і всього Радянського Союзу, проходила за рахунок крайнього перенапруження трудових і промислових ресурсів. Матеріальні стимули часто замінювалися моральними, політико-ідеологічними.Індустріалізація супроводжувалася активним інформаційним забезпеченням. Одним із аспектів такої політики стало «соціалістичне змагання» у всіх галузях народного господарства.
Методи індустріалізації:
· підвищення продуктивності праці;
· вдосконалення розподілу праці (вугільна промисловість, машинобудування)
· поліпшення організації робочих місць (легка промисловість, машинобудування);
· інтенсифікація роботи машин і агрегатів (машинобудування, залізничний транспорт, текстильна промисловість);
· інтенсифікація технологічних процесів (чорна металургія) і т. ін.
Протиріччя індустріалізації:
· поступове збільшення норм вироблення на 35-45 %;
· нещадна експлуатація трудових ресурсів;
· експлуатація і деградація села;
· участь у «сталінській індустріалізації» тисяч репресованих «ворогів народу».
Також разом з будівництвом нових промислових підприємств була істотно реформована система освіти: збільшена технічна письменність кадрів, розширена номенклатура професій.
Розкрийте причини, хід, характер і наслідки насильницького впровадження колгоспного ладу в Україні.
Насильницьке створення колгоспів. Шляхом насильства, погроз, брехливих обіцянок до початку березня 1930 р. в Україні було охоплено колгоспами до 63% селянських господарств. У колгоспи забирали все майно селян, що породжувало опір, у ряді місць навіть збройний. Але він був придушений. Від безвихідності селяни почали продавати або забивати худобу, псувати інвентар..13 березня 1930 р. Й. Сталін виступив у «Правді» зі статтею «Запаморочення від успіхів», у якій засудив «перегини» у колгоспному будівництві. Стаття переслідувала дві мети: попередити вибух селянського гніву і відвернути його від кремлівського керівництва. Усю провину за репресивні методи проведення колективізації радянський лідер поклав на місцевих керівників. Селянам дозволили виходити з колгоспів. Але відтік селян виявився настільки масовим, що наприкінці 1930 р. керівництво вирішило його призупинити. За пропозицією Й. Сталіна було визначено стратегічне завдання - ліквідувати «куркульство» якклас. Особливо активно боротьба з «куркулем» розгорнулася в перші місяці 1930 р. Під «розкуркулювання» попадали не тільки заможні селяни, що використовували найману працю («куркулі»), але й ті, хто не погоджувався йти в колгосп. Вони проголошувалися «підкуркульниками». Таким чином, політика ліквідації «куркульства» як «класу» була формою репресій стосовно всього селянства.
Основними соціально-економічними наслідками колективізації сільського господарства стали:
- встановлення повного контролю комуністичного режиму над сільським господарством;
- державне закріпачення селян;
- підпорядкування сільського господарства командно-адміністративній системі управління;
- Голодомор 1932-1933 pp. і страшні людські втрати;
- порушений баланс у розвитку промисловості й сільського господарства;
- постійне відставання сільськогосподарського виробництва;
- фізичне знищення найбільш кваліфікованих і працьовитих господарів;
- руйнування продуктивних сил на селі.
Руйнування продуктивних сил на селі обумовило глибоку кризу в сільському господарстві. Це змусило певною мірою змінити політику уряду: перейти від примусу й репресій до встановлення твердих планів хлібозаготівель, часткового відновлення ринкових відносин, організаційного і матеріально-технічного зміцнення колгоспів, а також посилення репресивного апарату.
