Шины иммобилизационные вакуумные. 1. Прийом Хеймлиха. Вікові особливості застосування.

Билет № 16

1. Прийом Хеймлиха. Вікові особливості застосування.

2. Клініка, екстрена медична допомога при печінковій та нирковій кольці.

3. Клініка та екстрена медична допомога при травмах кінцівок. Техніка іммобілізації шинами Крамера та вакуумними шинами.

4. Правила транспортування хворих після надання екстреної медичної допомоги,

при: нападі бронхіальної астми, гіпертензивному кризі, стенокардії, гострому

інфаркті міокарда, гострій судинній та серцевій недостатності, кардіогенному

шоку, аритміях, комах різної етіології, печінковій кольці, гострих алергійних станах.

5. Виклик на будівництво до робочого 25 років, який впав з другого поверху.

Об'єктивно: стан важкий, свідомість відсутня, з рота і носа виділяється кров, на обличчі

та одязі сліди блювотних мас. Дихання поверхневе, переривчасте, 20 в хвилину.

Шкірні покриви бліді, зіниці вузькі, повіки опущені, пульс 60 за хвилину,

слабкого наповнення, АТ 100/60 мм рт. ст.

- Сформулюйте і обгрунтуйте можливий діагноз.

- Складіть та аргументуйте алгоритм надання екстреної медичної допомоги.

1. ОБСТРУКЦИЯ ДЫХАТЕЛЬНЫХ ПУТЕЙ ИНОРОДНЫМ ТЕЛОМ У ДЕТЕЙ

1. Удаление инородного тела у грудных детей (младше 1 года):

- Уложить ребенка на свое предплечье животом вниз, голова должна быть ниже туловища, и нанести 5 ударов по спине между лопатками основанием ладони.

- Перевернуть ребенка на спину и произвести 5 толчков в грудную клетку на 1 палец ниже межсосковой линии по продольной оси грудины.

- Если инородное тело видно в ротоглотке и нет опасности протолкнуть его, производят попытку удаления.

- Удаление инородного тела вслепую у маленьких детей противопоказано из-за опасности усугубить обструкцию.

- Обеспечить проходимость дыхательных путей и провести ИВЛ.

- В случае неэффективности ИВЛ изменить положение головы и повторить попытку ИВЛ.

- В случае безуспешности мероприятий - повторить весь цикл сначала.

2. У детей 1-8 летнего возраста:

- Удерживать ребенка на своем бедре вниз головой, ударить 5 раз между лопатками.

- Перевернуть ребенка на спину. Быстро нажать на грудину на уровне межсосковой линии 5 раз.

- Осмотреть ротоглотку, попытаться удалить инородное тело. После удаления - ИВЛ.

- При безуспешности мероприятий - повторять весь цикл до извлечения инородного тела.

3. У детей старше 8-летнего возраста:

- Произвести прием Геймлиха: стать сзади сидящего или стоящего ребенка, наклонить его туловище вперед, обхватить его руками вокруг талии, надавить на живот и произвести резкий толчок вверх по средней линии живота между пупком и мечевидным отростком.

- Выполнить толчок 5 раз.

- Если больной лежит, использовать положение «всадника»: произвести резкий толчок проксимальной частью нижней ладони крестообразно сложенных рук между пупком и мечевидным отростком, толчкообразно нажимать в направлении внутрь и вверх 5 раз.

- При появлении инородного тела в ротоглотке попытаться его удалить и произвести ИВЛ.

- При неэффективности мероприятий - произвести 5 ударов между лопатками и 5 ударов по грудине, затем - ИВЛ.

- Продолжать прием Геймлиха до ликвидации обструкции, чередуя с ИВЛ.

4. При безуспешности – ургентная коникотомия

5. Безотлагательная госпитализация в ЛОР-отделение.

Примечания: при полной обтурации дыхательных путей инородным телом следует выбирать метод, который окажется эффективным, ибо он является актом жизнеобеспечения;

— у ребенка, находящегося в сознании, вышеприведенные приемы проводятся в положении стоя или сидя, у ребенка без сознания - лежа на боку;

— у новорожденных и маленьких детей манипуляции проводят в положении лицом вниз на бедре реаниматора, давление на грудную клетку производится двумя пальцами, компрессия живота не применяется.

Якщо постраждалий У СВІДОМОСТІ:

застосування піддіафрагмального поштовху (прийому Геймліха) у вертикальному чи горизонтальному положенні постраждалого.

Слід пам'ятати про те, що негайно після того, як стороннє тіло покине дихальні шляхи, рефлекторно прослідує глибокий вдих, при якому стороннє тіло, якщо воно залишилося в роті, може знову потрапити в гортань, тому стороннє тіло повинно бути негайно вилучено з рота (під контролем зору!).

Якщо пацієнт БЕЗ СВІДОМОСТІ

- спроба видалити стороннє тіло затискачем за допомогою прямої ларингоскопії.

Якщо це не вдається:

- потрійний прийом Сафара (при підозрі на травму ШВХ голова назад не закидається);

- ШВЛ - інтубації трахеї, застосуванням ларингеальної маски, стравохідно-трахеального обтуратора з форсованою вентиляцією легень (в надії на те, що повітря буде проникати навколо стороннього тіла); застосовується 100 % кисень;

- якщо вентиляція неефективна, слід виконати прийом Геймліха (до 5 разів), періодично контролюючи наявність стороннього тіла у порожнині рота (при виражених набряках або в 2-й половині вагітності альтернативою піддіафрагмальному поштовху є грудний поштовх) і знову продовжити ШВЛ, роблячи спроби проштовхування стороннього тіла нижче біфуркації трахеї ендотрахеальною трубкою, поки не стане можливою бронхоскопія або трахеотомія;

- якщо всі перераховані прийоми не є успішними – виконання хірургічної (при різкому дефіциті часу – пункційної) крікотіреотомії) – для швидкої пункції і катетеризації трахеї; при цьому, якщо стороннє тіло розташоване вище місця перетину крікотіреоїдної мембрани, то дихання після розширення розрізу і установки канюлі (якщо така є) відразу полегшується;

- якщо ж стороннє тіло розташоване нижче місця перетину крікотіреоїдної мембрани – необхідно затискачем (або схожим інструментом) видалити його з нижніх дихальних шляхів;

- ШВЛ 100% киснем 10 - 15 л/кг під контролем SpO₂;

- у випадку розвитку клінічної смерті слід діяти за протоколом як при раптовій смерті.

Не можна застосовувати прийом Геймліха:

- при підозрі на травматичне пошкодження ребер і органів грудної порожнини.

- при підозрі на травматичне пошкодження органів черевної порожнини.

- при виражених набряках, огрядним постраждалим або постраждалим, що перебувають у другій половині вагітності. У такому випадку альтернативою піддіафрагмальному поштовху є грудний поштовх.

під час транспортування необхідно забезпечити:

- моніторинг стану потерпілого;

- готовність до проведення реанімаційних заходів;

- готовність до виконання крікотіреотомії;

- проведення медикаментозного супроводу за протоколом при розвитку гіповолемічного шоку або гострої дихальної недостатності.

Алгоритм при обструкції дихальних шляхів.

Ознаки: зляканий вигляд, відсутність голосу, постраждалий жестами може показувати те, що він вдавився. Пам’ятайте: важливо не сплутати цей невідкладний стан із втратою свідомості, інфарктом міокарду, судомами чи іншими станами, які можуть призвести до раптового порушення дихання, ціанозу або втрати свідомості.

Ознаки часткової непрохідності дихальних шляхів: на Ваше запитання «Ви вдавилися?» постраждалий відповідає, серед інших ознак – може говорити, кашляти, дихати.

Обструкція дихальних шляхів середнього ступеня тяжкості.

Кашель викликає стійке підвищення тиску в дихальних шляхах, що може виштовхнути стороннє тіло. Заохочуйте постраждалого продовжувати кашляти. У випадку, якщо спроби відкашлятись були вдалими – огляньте постраждалого, при необхідності викличте швидку медичну допомогу.

Агресивні дії – удари по спині, абдомінальні поштовхи і компресії грудної клітки – можуть призвести до потенційно серйозних ускладнень і погіршити обструкцію дихальних шляхів. Ці методи прийнятні для потерпілих з ознаками тяжкої обструкції дихальних шляхів. Потерпілі з обструкцією дихальних шляхів середнього ступеня тяжкості повинні залишатися під безперервним спостереженням до поліпшення їх стану, оскільки згодом може розвитися тяжка обструкція дихальних шляхів.

Тяжка обструкція дихальних шляхів стороннім тілом

Якщо у постраждалого з’явилися ознаки тяжкої обструкції перейдіть до надання відповідної невідкладної допомоги.

Ознаки повної непрохідності дихальних шляхів: на Ваше запитання «Ви вдавилися?» постраждалий не може відповісти, тільки киває головою, не може дихати, хрипить, безмовні спроби кашляти, може втратити свідомість. У випадку настання повної обструкції дихальних шляхів (при нездатності пацієнта говорити, неефективності кашлю, наявності наростаючого утруднення подиху, ціанозу) рекомендується наступний обсяг допомоги, залежно від наявності або відсутності в пацієнта свідомості:

а) постраждалий у свідомості – 5 поштовхів долонею в міжлопаточій області або 5 абдомінальних компресій – прийом Геймліха. Станьте збоку і трохи позаду постраждалого; підтримуйте грудну клітку однією рукою і нахиліть постраждалого вперед, щоб при зміщенні стороннього тіла воно вийшло через рот, а не опустилося глибше у дихальні шляхи нанесіть п’ять різких ударів між лопатками долонею Вашої іншої руки Удар наноситься долонею з відведеними трошки назад пальцями. Пам’ятайте: заборонено наносити удар ліктьовою частиною кулака (є ризик пошкодження хребців).

Техніка виконання прийому Геймліха: рятувальник стає за потерпілим, стискає одну свою руку в кулак й прикладає (тією стороною, де перебуває великий палець) його до живота по середині між пупком та грудиною постраждалого Міцно обхопивши кулак кистю іншої руки, вдавлює кулак у живіт швидким натисненням по напрямку догори, у напряму діафрагми. При необхідності повторіть дії описані в пункті 2 та 3 декілька разів. Прийом Геймліха не проводять у вагітних і гладких осіб, заміняючи його компресією грудної клітки. Прийом Геймліха також не проводиться дітям до року.

б) постраждалий без свідомості:

1. Відкрити рот і спробувати пальцями видалити сторонній предмет. Слід уникати виконання методу пальцьового видалення «всліпу», а стороннє тіло з дихальних шляхів видаляти вручну тільки тоді, коли воно частково або повністю візуалізується.

2. Діагностувати відсутність спонтанного подиху (дивитися, вислухувати, відчувати).

3. Виконати потрійний прийом Сафара і зробити 2 штучні вдихи. При неефективності – повторно провести потрійний прийом Сафара і повторити спробу. При неефективності – повторно оглянути ротову порожнину і знову повторити спробу.

4. У випадку, коли спроби провести штучну вентиляцію легень (ШВЛ) безрезультатні, варто негайно почати компресію грудної клітки для усунення обструкції дихальних шляхів (тому що вона створює вищий тиск у дихальних шляхах, що сприяє видаленню сторонньої речовини. Мета компресій грудної клітки – передусім спробувати вилучити стороннє тіло з дихальних шляхів у потерпілого без свідомості і тільки в другу чергу - покращити кровообіг. Отже, компресії грудної клітки слід виконувати навіть тоді, коли фахівці все ще визначають пульс.

5. Після 15 компресій, відкрити рот і видалити сторонній предмет, зробити 2 штучні вдихи.

6. Оцінити ефективність:

1. Якщо є ефект - визначити наявність ознак спонтанного кровообігу й при необхідності продовжити компресію грудної клітки й/або штучне дихання.

2. Якщо немає ефекту - повторити цикл – пункти 5-6.

Після успішного усунення обструкції дихальних шляхів певна частина чужорідного тіла може залишатися у верхніх або нижніх дихальних шляхах і викликати пізні ускладнення. Постраждалі з постійним кашлем, утрудненим ковтанням або відчуттям стороннього тіла в горлі повинні бути направлені для проходження медичного огляду. Абдомінальні поштовхи та компресії грудної клітки потенційно можуть призвести до внутрішніх ушкоджень, тому всіх постраждалих, яким успішно було надано допомогу із застосуванням цих заходів також необхідно обстежити.

2.

Почечная колика - приступообразная боль вызванная камнем, возникает внезапно после езды, тряски, обильного приёма жидкости, алкоголя. Больные беспрерывно меняют положение, не находят себе места, нередко стонут и даже кричат. Такое характерное поведение больного часто позволяет установить диагноз «на расстоянии». Боли продолжаются иногда несколько часов и даже дней, периодически стихая. Причиной почечной колики является внезапное нарушение оттока мочи из чашечек или лоханки, вызванное окклюзией (верхних мочевых путей) камнем. Достаточно часто приступ почечной колики может сопровождаться ознобом, повышением температуры тела, лейкоцитозом.

- тошнота, рвота, вздутие живота, напряжение мышц живота, гематурия, пиурия, дизурия - симптомы часто сопутствующие почечной колике.

- самостоятельное отхождение камня

- крайне редко - обтурационная анурия (при единственной почке и двухсторонних камнях мочеточника)

Приступ почечной колики возникает внезапно. При этом возникают сильнейшие острые режущие боли в пояснице. Боль отдает в нижнюю часть живота, а также в половые органы, пах, бедра. Затрудняется мочеиспускание, позывы к мочеиспусканию учащаются. Нередко сопровождается рвотой, метеоризмом и жидким стулом. Признаки почечной колики чаще могут возникать при активных движениях: быстрая ходьба, бег, езда на автомобиле, мотоцикле, спортивные игры. В состоянии покоя также возможны случаи появления почечной колики. Боль очень быстро становится невыносимой, человек не может найти себе место, он громко стонет, не в силах сдержать себя. Сначала болезненные ощущения проявляются в поясничной области, а затем перемещается по мочеточнику вниз, отдавая в пах, половые органы и бедра. Острая почечная колика часто может иметь затяжной характер, прекращаясь на очень короткое время. Во множестве случаев больные свидетельствуют о том, что боль проявляется больше в животе и половых органах, чем в области почек. При мочеиспускании после приступа возможны части камней (конкременты), кровь, соли.

Симптом Пастернацкого – признак заболевания почек (в частности, почечной колики): болезненность в области почек при поколачивании в поясничной области с последующим кратковременным появлением или усилением эритроцитурии.

Медицинская помощь вводят обезболивающие и спазмолитические препараты

Печінкова коліка, по-іншому жовчна, одне з рецидивів жовчнокам'яної хвороби, що характеризується болями нападів характеру в правому підребер'ї. Приводом для розвитку хвороби служать різні захворювання жовчовивідних шляхів з ознаками порушення відтоку жовчі по жовчних протоках. Жовч, переміщаючись по болючим протоках, сприяє інтенсивному скорочення проток і мускулатури жовчного міхура, в результаті чого і відбуваються сильні больові відчуття.

Больовий синдром жовчної коліки блокується в основному з допомогою ін'єкцій спазмолітиків: атропіном, папаверином, но-шпою.

Анамнез заболевания

1. Встановити точний час, місце та обставини травми зі слів хворого, свідків.

2. Визначити механізм травми- ДТП, падіння з висоти тощо.

3. Встановити епізод втрата свідомості.

4. З’ясувати факт надання домедичної та першої медичної допомоги сторонніми особами.

5. Визначити чи вживав хворий алкогольні напої або наркотичні засоби.

Збір анамнезу життя:

1. Виявити в анамнезі супутні захворювання.

2. Зібрати загальний алергологічний анамнез.

3. Які лікарські засоби пацієнт прийняв до прибуття бригади медичної допомоги.

4. З’ясувати чи хворів постраждалий на ВІЛ, туберкульоз, гепатити.

Проведення огляду та фізичного обстеження

1. Оцінка стану: свідомості, дихання, кровообігу за алгоритмом АВСDE.

2.Усунути порушення функцій дихання, кровообігу.

Оглянути травмованого з голови до п’ятки:

1. Зовнішні ознаки травми.

2. Рухова активність суглобів.

3. Деформація скелету.

4. Підшкірна емфізема та крепітація.

5. Колір шкірних покривів, вологість.

6. Рани кінцівок.

7. Деформація кінцівок.

8. Зовнішня чи внутрішня кровотеча з кінцівки.

1. Пульс, його характеристика, АТ.

2. ЧД, його характеристика.

3. Вимірювання артеріального тиску на обох руках.

4. Перкусія ділянки серця: наявність зміщення границь серцевої тупості.

5. Пальпація серця: оцінити верхівковий поштовх та його локалізацію.

6. Аускультація серця та судин: оцінити тони та наявність шумів.

7.Аускультація легень: наявність легеневого дихання, хрипів, тимпаніту.

1. Реєстрація ЕКГ у 12 відведеннях.

2. Пульсоксиметрія (визначення сатурації крові киснем, норма – 95%).

Лікувальна тактика

1. Положення потерпілого лежачи.Обмежити самостійне пересування.

2. Оксигенотерапія - зі зниженням сатурації менше 95% зі швидкістю 3-5 л/хв.

3. Ввести 0,9% розчин натрію хлориду-20 мл/кг та 10% розчин ГЕК.

4. Транспортна іммобілізація шинами, з фіксацією двох або трьох суміжних суглобів у випадках переломів та вивихів кісток, при ранах на суглобах, пошкодженнях судин.

5. При пошкоджень двох і більше сегментів кінцівок імобілізація проводиться на щиті.

Усунення болю:

- введення ненаркотичних та наркотичних анальгетиків (морфіну - вводити дробно по 2-5 мг кожні 5-15 хв до припинення больового синдрому або появи побічної дії (гіпотензії, пригнічення дихання, нудоти, блювання).

- Для підвищення АТ в/в допамін - 2-10 мкг/кг/хв. під контролем ЧСС та АТ.

- Для зниження АТ застосовуються b-адреноблокатори і/або нітрати.

ОЦІНКА СТАНУ ПАЦІЄНТА - ЗА АЛГОРИТМОМ АВСDE

А - прохідність дихальних шляхів (Airway)

1. Симптоми непрохідності дихальних шляхів:парадоксальне дихання та участі додаткових м'язів; центральний ціаноз; порушення свідомості -западання язика, м'якого піднебіння.

2. Кисень (> 10 л/хв).

В - дихання (Breathing)

Лікувати стани - важкий напад астми, набряк легень, напружений пневмоторакс.

1. Визначте симптоми, які можуть свідчити про порушення дихання: надмірна пітливість, центральний ціаноз, робота додаткових м'язів або черевний тип дихання.

2. Визначте ЧД - в нормі це 12-20 вдихів за хв.

3. Оцініть спосіб дихання, глибину вдихів та перевірте чи рухи грудної клітки симетричні.

4. Надмірне наповнення шийних вен (при важкій астмі або напруженому пневмотораксі).

5.Проведіть аускультацію та перкусію легень.

6. Визначте положення трахеї - її зміщення може свідчити про напружений пневмоторакс.

С - кровообіг (Circulation)

1. Оцініть колір шкіри на відкритих частинах (кисті): синя, рожева, бліда або мармурова.

2. Оцініть температуру кінцівок: холодна чи тепла.

3. Оцініть капілярне наповнення - в нормі до 2 сек.

4. Оцініть наповнення вен - можуть бути помірно наповнені або запалі при гіповолемії.

5.Визначить ЧСС. Знайдіть периферійний пульс та пульс на великій артерії, оцініть його наявність, частоту, якість, регулярність та симетричність.

6.Виміряйте артеріальний тиск.

7.Вислухайте тони серця.

8.Симптоми, які свідчили б про зниження викиду серця, такі як порушення свідомості.

D - порушення стану свідомості (Disability)

Найчастіше причинами порушень стану свідомості є важка гіпоксія, гіперкапнія, ішемія мозку або застосування лікарських засобів із седативним ефектом або анальгетиків,

1.Оцініть зіниці (діаметр, симетричність та реакцію на світло).

2. Швидко оцініть стан свідомості пацієнта за шкалою AVPU: Alert (орієнтується), Vocal (реагує на голос), Pain (реагує на біль), Unresponsive (не реагує на жодні подразники).

3. Визначте рівень глюкози, щоб виключити гіпоглікемію..

Е - додаткова інформація (Exposure)

1. Зберіть детальний анамнез у пацієнта, його рідних, друзів.

Ознайомтесь з медичною документацією пацієнта: перевірте показники життєвих параметрів, та їх зміни у динаміці, які лікарські засоби він приймає.

Запрещается исправлять деформацию конечности - риск развития шока!

Основные правила наложения шин на конечности:

- шина накладывается поверх одежды, обуви при закрытых травмах; при открытых - одежду разрезают для наложения асептической повязки;

- шина должна захватывать два сустава, три- повреждение бедра, плеча;

- шина моделируется по здоровой конечности;

- придать среднефизиологическое положение;

- шина прибинтовывается от периферии к центру;

- кончики пальцев кисти и стопы должны оставаться открытыми для контроля за кровообращением;

- во время перекладывания пострадавшего конечность удерживают.

При переломе бедра наружную шину накладывают на протяжении от стопы до подмышечной области, внутреннюю – до паха, по задней поверхности бедра и подошве стопы.

При переломе костей голени шину накладывают от пальцев до верхней трети бедра, укрепляют боковыми шинами, при травме стопы – до верхней трети голени.

При открытом переломе рану, ее края обрабатывают антисептиком и вначале накладывают асептическую повязку, а затем шину.

При необходимости наложения повязки на рану не следует раздевать раненого. Рекомендуется вырезать участок одежды, непосредственно прилегающей к ране и над ней в виде клапана и наложить повязку. После этого накладывают шину.Если показано применение кровоостанавливающего жгута последний накладывают на конечность до осуществления иммобилизации и таким образом, чтобы его можно было снять, не нарушая иммобилизации. Наложенный жгут нельзя закрывать повязкой, располагая над ним туры бинта. Замок жгута должен быть расположен спереди.

Шины иммобилизационные вакуумные

Носилки раскрывают, расправляют съемное днище, осторожно перекладывают на него пострадавшего и закрепляют держателем. Под резино-тканевый мешок до откачивания из него воздуха подкладывают валик в поперечном направлении на уровне коленных суставов. После этого носилки зашнуровывают, немного приподнимают туловище и откачивают воздух из резино-тканевого мешка. После придания носилкам необходимой жесткости валик убирают и прекращают поддерживать туловище.

Так

Так

Фіксація кінцівок

Положення тіла на боку. При необхідності – інтубація трахеї, пульсоксиметрія. Оксигенотерапія (під контролем SpО2 – не менше 90%). Інфузійна терапия під контролем АТ (САТ ≥ 90 мм рт. ст.).

Тампонада рани, туга пов’язка, підвищене положення кінцівки. Установка периферичного катетера найбільшого діаметра (при необхідності 2-х і більше).

Ні

Кровотеча

При необхідності накласти джгут.

Виражений больовий синдром або локалізація травми в крупних трубчатих кістках

Да

Знеболення ненаркотичними (1 мл 3% розчину кето­ролака, 1-2 мл 5% розчину трамадола) та наркотичними (1 мл 0,005% розчину фентаніла, 1 мл 2% розчину тримепери­дина) анальгетиками в/в

Асептична пов’язка

Репозиція кісток не виконується!

Вивих

Відкритий перелом

Закритий перелом

Ні

Ні

Алгоритм «Гіповолемічний шок»

Зовнішня кровотеча

Транспортна іммобілізація в межах не менше двух сусідніх суглобів

Травма кінцівок

		Провести обстеження АВСDE
		При наявності клінічних ознак гіповолемічного шоку: - холодна, бліда, волога шкіра; - САТ менше 90 мм.рт.ст., ЧСС більше 100 в 1 хв., шоковий індекс більше 0,7, SpО2 менше 90%.
		Так
		Довідково: дефіцит ОЦК при переломах: - кісток тазу (500-5000 мл); - стегна 300-2000 мл; - обох кісток гомілки (100-1000мл); - плеча (100-800мл); - обох кісток передпліччя(50-400 мл).
	Доставка в стаціонар за профілем основного захворювання

 

 

 

 

 

4. Инфаркт миокарда- госпитализация на носилках после относительной стабилизации состояния с ЭКГ-мониторингом

ГЕМОРРАГИЧЕСКИЙ (ГИПОВОЛЕМИЧЕСКИЙ) ШОК- госпитализация на носилках в положении Тренделенбурга

КОМА - Госпитализация на носилках с приподнятым на 30° головным концом

 

 

5. Збір анамнезу захворювання: 1.Встановити точний час, місце та обставини отримання травми зі слів постраждалого, родичів, свідків.

2.Встановити кількість постраждалих, у томі числі дітей.

3.Повідомити диспетчера про необхідність додаткових бригад медичної допомоги.

4.Визначити механізм травми, в т.ч. дорожньо-транспортна пригода, падіння з висоти, в т.ч. з висоти росту, кримінальні дії тощо.

5. Встановити епізод втрати свідомості.

6.З’ясувати факт надання медичної допомоги сторонніми особами, якщо так, то ким саме.

7.Визначити, чи вживав хворий алкогольні напої або наркотичні засоби.

Збір анамнезу життя: 1.З’ясувати наявність факторів ризику серцево-судинних захворювань: артеріальна гіпертензія, тютюнопаління, цукровий діабет, гіперхолестеринемія. Виявити в анамнезі супутні захворювання, в т.ч. порушення ритму серця, порушення мозкового кровообігу, онкологічних захворювань, виразкової хвороби шлунку та 12-палої кишки, захворювань крові та наявність у минулому кровотеч, ХОЗЛ, тощо.

2.Зібрати загальний алергологічний анамнез.

3.Встановити, які лікарські засоби приймає пацієнт щоденно.

4.З’ясувати, які лікарські засоби пацієнт прийняв до прибуття бригади медичної допомоги.

5.Виявити в анамнезі супутні захворювання органів та систем постраждалого.

Проведення огляду та фізичного обстеження: 1.Оцінка загального стану та життєво важливих функцій: свідомості, дихання, кровообігу за алгоритмом АВСDE.

2. Візуальна оцінка: колір шкіряних покривів, вологість, наявність харкотіння, ознаки набухання шийних вен.

3. За відсутності потреби в реанімаційних заходах, проводять вторинний огляд – більш детальне неврологічне та соматичне обстеження.

4. Оглянути травмованого з голови до п’ятки з метою виявлення поєднаних пошкоджень:

1. Наявність зовнішніх ознак травми.

2. Визначити рухову активність великих суглобів.

3. Наявність деформацій скелету.

4. Наявність підшкірної емфіземи та крепітацій.

Оцінка стану серцево-судинної та дихальної системи пацієнта

1. Пульс, його характеристика, АТ.

2. ЧД, його характеристика.

3. Вимірювання артеріального тиску на обох руках.

4. Аускультація легень на всьому протязі з метою виявлення пневмотораксу, гемотораксу, наявність супутніх захворювань, в т.ч. пневмонії.

5. Усунути порушення життєво важливих функцій організму – дихання,кровообігу.

Проведення неврологічного обстеження Визначають рівень свідомості.Наявність запаху алкоголю не пояснює зміни ментального статусу при травмі голови.

- Вимірювання артеріального тиску.

- Реєстрація ЕКГ у 12 відведеннях.

- Пульсоксиметрія (визначення сатурації крові киснем, норма – 95%).

Лікувальна тактика

- Положення пацієнта лежачи в безпечному зручному положення з піднятою головою на 30^о.

- Накладіть шийний комір.

- Хворим з клінічними ознаками тяжкої ЧМТ здійснюють моніторинг сатурації киснем крові.

- Забезпечують інгаляцію кисню травмованим зі зниженням сатурації менше ніж 95%.

- Інгаляцію кисню через фаціальну маску або через носовий катетер зі швидкістю 3-5 л/хв.

- Всім травмованим забезпечують спостереження за показниками артеріального тиску.

При наявності ознак внутрішньочерепної гіпертензії:

1) інтенсивність головного болю, яка зростає,

2) блювота,

3) порушення свідомості,

4) брадікардія.

1.Запобігання інтракраніальної гіпертензії: гіперосмолярна терапія гіпертонічним 6-7,5% розчином натрію хлориду 0,9% внутришньовенно крапельно 200,0;

2. Вводять нейропротектори: магнію сульфат 7-10 мл 25% розчину на 0,9% фізіологічному розчині натрію хлориду 0,9% внутришньовенно;

3. При психомоторному збудженні та судомах в/в вводять 2-4 мл розчину діазепаму 0,5% 2,0.

 

 

 

 

 

Схема медичного сортування постраждалих з ЧМТ

 

 

 

Клінічна класифікація черепно-мозкової травми

І. Закрита

ІІ. Відкрита

Закрита ЧМТ

1. Легка ЧМТ

1. Струс головного мозку

2. Забій головного мозку легкого ступеню

2. ЧМТ середньої тяжкості

1. Забій головного мозку середньої тяжкості

3. Тяжка ЧМТ

1. Забій головного мозку тяжкого ступеню

2. Гематоми

- Епідуральна

- Субдуральна

- Внутришньомозкова

- Субдуральні гідроми

3. Вдавлені переломи склепіння черепу

Клінічні ознаки СГМ: короткочасна втрата свідомості, тахікардія або брадікадія, артеріальна гіпертензія, ретроградна амнезія.

При легкій ЧМТ збільшення інтракраніального тискупризводить до збільшення перфузійного тиску та порушень свідомості.

Забій мозку легкого ступеню - плаваючі рухи очних яблук, спонтанний ністагм, зіничні реакції на світло збережені, дифузна м’язова гіпертонія.

Забій головного мозку клінічно виявляється порушенням свідомості до коми, осередковою симптоматикою переважно з ураженням півкулі мозку (моно- і геміпарези, гемігіпестезії тощо).

При забої мозку тяжкого ступеню в клінічній картині домінують: тривалий коматозний стан, дихальна недостатність внаслідок обтураційно-аспіраційного синдрому і порушення центральної регуляції, яка зростає. У неврологічному статусі визначають симптоми ураження стовбура мозку у поєднанні з анізокорією, косоокістю, ністагмом, дисфагією, геміпарезом, однобічним симптомом Бабінського.

ОЦІНКА СТАНУ ПАЦІЄНТА - ЗА АЛГОРИТМОМ АВСDE

А - прохідність дихальних шляхів (Airway)

1. Визначте симптоми непрохідності дихальних шляхів: порушення прохідності дихальних шляхів сприяє виникненню парадоксального дихання та участі у диханні додаткових дихальних м'язів; центральний ціаноз є пізнім симптомом непрохідності дихальних шляхів; у пацієнтів, які знаходяться у критичному стані порушення свідомості часто спричиняє порушення прохідності дихальних шляхів (западання язика, м'якого піднебіння).

2. Кисень (> 10 л/хв).

В - дихання (Breathing)

Під час оцінки дихання важливо визначити та лікувати стани, які є безпосередньою загрозою для життя - важкий напад астми, набряк легень, напружений пневмоторакс, гемоторакс.

1.Виявіть ознаки, які можуть свідчити про порушення дихання: надмірна пітливість, центральний ціаноз, робота додаткових м’язів або черевний тип дихання.

2.Визначте ЧД - в нормі це 12-20 дихальних рухів за 1 хвилину.

3.Оцініть спосіб дихання, глибину дихання та перевірте, чи рухи грудної клітки симетричні.

4.Зверніть увагу на надмірне наповнення шийних вен (наприклад, при важкій астмі або напруженому пневмотораксі), наявність та прохідність плеврального дренажу та інше.

5.Проведіть аускультацію та перкусію легень.

6.Визначте положення трахеї - її зміщення може свідчити про напружений пневмоторакс, фіброз легень або рідину у плевральній порожнині.

С - кровообіг (Circulation)

1.Оцініть колір шкіри на відкритих частинах (кисті): синя, рожева, бліда або мармурова.

2.Оцініть температуру кінцівок: холодна чи тепла.

3.Оцініть капілярне наповнення - в нормі до 2 сек. Збільшене капілярне наповнення може вказувати на знижену периферійну перфузію.

4.Оцініть наповнення вен - можуть бути помірно наповнені або запалі при гіповолемії.

5.Визначте ЧСС. Знайдіть периферійний пульс та пульс на великій артерії, оцініть його наявність, частоту, якість, регулярність та симетричність.

6.Виміряйте артеріальний тиск.

7.Вислухайте тони серця.

D – неврологічні порушення. (Disability)

Найчастіше причинами порушень стану свідомості є важка гіпоксія, гіперкапнія, ішемія мозку або застосування лікарських засобів із седативним ефектом або анальгетиків.

1.Оцініть зіниці (діаметр, симетричність, реакція на світло).

2.Швидко оцініть стан свідомості пацієнта за шкалою AVPU: Alert (орієнтується), Vocal (реагує на голос), Pain (реагує на біль), Unresponsive (не реагує на жодні подразники). 3.Визначте рівень глюкози, щоб виключити гіпоглікемію.

Е – огляд травмованого з голови до п’ятки (Exposure)

1.Зберіть детальний анамнез у пацієнта, його рідних, друзів.

2.Ознайомтесь з медичною документацією пацієнта: перевірте показники життєвих параметрів та їх зміни у динаміці, перевірте, які лікарські засоби він приймає

Способи забезпечення прохідності дихальних шляхів через:

- очищення ротової порожнини пальцем або відсмоктувачем;

- висунення нижньої щелепи;

- застосування повітряводу;

- ендотрахеальної інтубації;

- використання ларингеальної маски.

Шейный воротник Шанца- измерить расстояние от подбородка до грудины, либо от угла скуловой кости до ключицы;

Воротник накладывают 2 человека – один фиксирует голову, другой аккуратно подводит воротник под шею.

· Подвести под шейный отдел позвоночника шину при помощи помощников. Поворачивать голову категорически запрещается

· Зафиксировать шину, не меняя положения головы

· Убедиться, что шина не мешает глотать, дышать.

· Переложить его на жесткие носилки

• Обезболить пострадавшего.