Користуючись мовою в своєму повсякденному житті, люди залежно від потреби вдаються до різних мовних засобів. Відповідь на практичному занятті відрізняється від виступу на зборах. Коли студент пише твір, він старанніше добирає слова й будує речення, ніж тоді, коли пише приватного листа. Залежно від змісту й мети висловлювання, а також від індивідуальної манери та уподобань у процесі мовлення відбуваються певний добір і комбінування найпридатніших і найпотрібніших саме для цієї мовної ситуації співвідносних варіантів форм, слів, словосполучень, конструкцій речень тощо. Отже, художній твір (новела, оповідання), наукова стаття, наказ керівника установи, протокол, написані однією мовою, відрізняються набором мовних засобів, специфічними особливостями у мовному оформленні. Таке розрізнення називається стилістичною диференціацією мови.
Слово «стиль» багатозначне. Походить воно від латинського слова зШиз — «паличка для письма», тобто письмове знаряддя, яке використовувалося в часи античного Риму й середньовіччя. У літературі й взагалі у мистецтві стиль озна-
чає певну єдність художніх образів і форм їх вираження. Стиль означає також спосіб, прийом, метод певної діяльності.
Мовний стиль — це сукупність мовних засобів вираження, зумовлених змістом і метою висловлювання. В українській літературній мові звичайно виділяють п'ять функціональних стилів: науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, стиль побутового мовлення і художній. Кожний зі стилів має свої характерні ознаки й реалізується у властивих йому жанрах.
Жанри — це різновиди текстів певного стилю, що різняться насамперед метою мовлення, сферою спілкування та іншими ознаками1.
Основні ознаки стилів та їх жанрів подано у табл. 1.
1.5. Найважливіші риси, які визначають діловий стиль
Офіційно-діловий стиль — це мова ділових паперів, розпоряджень, постанов, програм, заяв, автобіографій, резолюцій, протоколів, законів, актів, наказів, анкет, розписок тощо. Це один з найдавніших стилів. Його ознаки знаходимо в документах XI—XII ст. (Мстиславова грамота 1130 р.), в українсько-молдавських грамотах, українських грамотах XIV та XV ст., українських літописах (офіційні листи, угоди і т. ін.). Сфера вживання ділового стилю зумовлює його жанрову розгалуженість. Обслуговуючи потреби суспільства в державному, громадському, економічному й політичному житгі, тексти офіційно-ділового стилю мають виразні відмінності й у межах того самого жанру. Однак для всіх текстів офіційно-ділового стилю характерні й спільні мовні риси.
1. Наявність реквізитів, які мають певну черговість. У різних видах ділових паперів склад реквізитів неоднаковий, він залежить від змісту документа, його призначення та
Лобода В. В., Скуратівський Л. В. Українська мова в таблицях: Довідник. — К.: Вища шк., 1993. — С. 175.
Таблиця 1. Стилі й жанри мовлення
| Назва стилю | Види творів, у яких стиль реалізується | Основні ознаки стилів і жанрів мовлення | |||
| Мета мовлення | Сфера спілкування | Форма реалізації стилю | Мовні особливості стилю | ||
| Розмовний | Обмін інформацією, | Побутові | Діалог | Широко використову- | |
| думками, | стосунки з | ються побутова лекси- | |||
| враженнями, | родичами, | ка, фразеологізми, | |||
| — | прохання чи подання | друзями, | емоційно забарвлені й | ||
| допомоги, виховний | знайомими | просторічні слова, | |||
| вплив | звертання, вставні слова, неповні речення тощо | ||||
| Науковий | Дисертація, | Повідомлення про | Наука, | Монолог | Характерні мовні |
| монографія, стаття, | результати наукових | техніка, | засоби: терміни, | ||
| підручник, лекція, | досліджень | освіта | спеціальна | ||
| відгук, анотація | фразеологія, складні синтаксичні конструкції; повні речення; логічність, точність, обґрунтованість викладу |
| Офіційно- | Закон, кодекс, статут, | Регулювання | Офіційно- | Монолог | Переважають стиліс- |
| діловий | наказ, указ, | офіційно-ділових | ділові | (діалог) | тично нейтральні |
| оголошення, | стосунків | стосунки | мовні засоби: стан- | ||
| доручення, розписка, | дартна канцелярська | ||||
| протокол, акт, | лексика, складні | ||||
| інструкція, лист тощо | речення, немає емоційно забарвлених слів; виклад гранично точний | ||||
| Публіцис- | Виступ, нарис, | Обговорення, відсто- | Громадсько- | Монолог | Використовуються су- |
| тичний | публіцистична стаття, | ювання та пропаганда | політичне | (діалог) | спільно-політична |
| памфлет, фейлетон, | важливих суспільно- | життя | лексика, емоційно | ||
| дискусія | політичних ідей, сприяння суспільному розвитку | забарвлені слова, риторичні запитання, вигуки, повтори; тон мовлення пристрасний, оцінний | |||
| Художній | Трагедія, комедія, | Різнобічний вплив на | Мистецтво | Монолог | Застосовуються всі |
| драма, водевіль, | думки й почуття | слова | мовні засоби, особли- | ||
| роман, повість, поема, | людей за допомогою | во широко — слово в | |||
| вірш, байка | художніх засобів | переносному значенні |
способу оброблення. Закріплення за реквізитами постійного місця робить документи зручними для зорового сприймання, спрощує їх опрацювання. Підпис є обов'язковим реквізитом будь-якого документа.
2. Точність, послідовність і лаконічність викладу фактів, гранична чіткість у висловленні. Діловий стиль позбавлений образності, емоційності та індивідуальних авторських рис.
3. Наявність усталених мовних зворотів, певна стандартизація початків і закінчень документів. Найхарактерніші прояви стандаршзації такі:
а) широке вживання готових словесних формул типу
у зв 'язку з, відповідно до, з метою, згідно з, що спрощує й
полегшує процес укладання окремих видів документів;
б) повторюваність тих самих слів, форм, зворотів, конст
рукцій як результат досягнення однотипності вираження
думки.
4. Лексика здебільшого нейтральна, вживається в прямому значенні. Залежно від того, яку саме галузь суспільного життя обслуговує офіційно-діловий стиль, він може містити суспільно-політичну, професійно-виробничу, науково-термінологічну лексику.
5. Для чіткої організації текст ділиться на параграфи, пункти, підпункти.
6. У текстах часто вживаються словосполучення з дієсловами у формі теперішнього часу із значенням позачасово'сті, постійності дії: рішення надсилається, має місце, виробнича рада розглядає. Вживаються і такі звороти, як з оригіналом згідно, складено й завірено (засвідчено) у двох примірниках, вжити заходів, визнати за можливе, звернутися із заявою, надати слово, оголосити подяку, накласти резолюцію,
7. Найхарактерніші речення — прості поширені (кілька
підметів при одному присудку, кілька присудків при одному
підметі, кілька додатків при одному з головних членів тощо).
Вживаються також складні речення із сурядним і підрядним
зв'язком.
Отже, тексти офіційно-ділового стилю вимагають документації тверджень, точності формулювань, не припускають двозначності тлумачення змісту.
Зразок стилю:
