Регіональні інтеграційні процеси в Південній Америці, Південно-Східній Азії, Африці.

Основним інтеграційним обєднанням в Південно-Східній Азії є Асоціація Південно-Східної Азії (АСЕАН). Це геополітична та економічна міжнародна організація, до якої входять 10 краïн, розташованих в Південно-Східній Азіï. Організація була створена 8 серпня 1967 року Філіпінами, Малайзією, Індонезією, Сінгапуром та Тайландом, які прийняли Бангкокську декларацію. Пізніше до них приєднались Бруней, Камбоджа, Лаос, М’янма і В’єтнам. Найвищим органом АСЕАН є саміт лідерів (глав держав та урядів) краïн-учасниць, який проводиться щорічно починаючи з 2000 року. Саміт триває 3 дні і супроводжується зустрічами з партнерами по регіону. Повсякденне керування роботою організаціï виконує постйний комітет в складі міністра зовнішніх справ поточноï краïни-голови та послів інших краïн-учасниць. Постійний секретаріат розташований в Джакарті. На чолі секретаріату стоïть Генеральний секретар. В листопаді 2008 року цю посаду займа бувший міністр зовнішніх справ Таïланда Сурин Питсуван. Робота Асоціації ведеться в 29 комітетах та 122 робочих групах. Щорічно в АСЕАН проводиться понад 300 заходів та зустрічей. Головування в організації здійснюється в порядку встановленої черговості з терміном в один рік відповідно до алфавітного розташування країн англійською мовою. Відповідно, в 2007 р. головує Сінгапур, в 2008 р. – по порядку Таїланд, проте це вимагає підтвердження. На НМЗС головує міністр закордонних справ тієї країни, яка очолювала організацію торік. Метою асоціації було об’явлено прискорення економічного розвитку та соцiального прогресу в краïнах-учасницях, захист миру та стабiльності в регiоні, а також надання змоги краïнам-учасницям змоги мирного вирішення спірних питань. В основу Економічноï спільноти АСЕАН буде покладено Зону вільноï торговлі (ЗВТ) (AFTA), яка надає систему тарифних преференцій для сприяння вільного потоку товарів в межах АСЕАН. ЗВТ (AFTA) – це угода між краïнами-учасницями АСЕАН щодо виробництва товарів в краïнах АСЕАН. Угоду було підписано 28 січня 1992 року в Снгапурі. Спочатку угоду підписали Бруней, Малайзія, Індонезія, Сінгапурта Таïланд. В 1995 році до угоди приєднався - В’єтнам, в 1997 році - М’янма, в 1999 року - Камбоджа. В’єтнам, М’янма та Камбоджа не повністю виконали своï обіцянки, коли вони вступали до ЗВТ, проте ïм був наданий більший термін для виконання своїх обіцянок по зниженню тарифів. Проте сам союз був закріплено на папері у вигляді Договору про друбжу та співробітництвов АСЕАН в Південно-Східній Азіï лише в 1976 році на Балі. Економічне співтовариство країн Західної Африки (ЕКОВАС) – регіональний союз країн західної Африки. Основні зусилля співтовариства спрямовані на ліквідацію внутрішніх тарифів та встановлення єдиного зовнішнього тарифу, що повинно перетворити ЕКОВАС на митний союз. У складі ЕКОВАС 4 комісії: 1. З торгівлі, мита, імміграції, кредитно-грошової системи та платежів; 2. з транспорту, телекомунікацій та енергетики; 3. З промисловості, с/г та природних ресурсів; 4. З соц. Та культурних проблем. В Африці існують інші інтеграційні угруповання:

- Митний і економічний союз центральної Африки (ЮДЕАК)

- Спільний ринок Східної і Південної Африки (КОМЕСА)

- Південноафриканське співтовариство розвитку.

Інтеграційне угруповання країн Південної Америки КАРІКОМ – Карибський спільний ринок - було засновано у 1973 р. Його головними цілями є: — створення загального ринку; — координація зовнішньоекономічної політики; — функціональне економічне співробітництво в деяких галузях.

Карибський загальний ринок в рамках КАРІКОМ, де повністю ліквідовані торгові обмеження між Барбадосом, Трінідадом і Тобаго, Гайаной, Ямайкою і Антігуа. Ці країни схвалили єдиний митний тариф по відношенню до товарів третіх країн, тобто це фактично митний союз, в основі якого лежать промислово-сировинні товари. Третина взаємної торгівлі — нафтопродукти.

У межах Карибського спільного ринку були усунуті основні обмеження торгівлі між його членами. Товари країн-членів не обкладаються митом при ввезенні. У 1989 році в рамках КАРІКОМ було прийнято рішення використовувати єдину Гармонізовану систему опису і кодування товарів для цілей тарифної класифікації. Поки що не всі держави виконали це завдання.

1 січня 1991 р. країни КАРІКОМ (за винятком держав Монтсеррат, Сент-Кітс і Невіс, Антигуа і Барбуда, Сент-Люсія) встановили єдині ставки ввізного мита на товари, що ввозяться з країн, які не є членами КАРІКОМ. Такі єдині ставки встановлені стосовно промислової продукції. Щодо інших товарів окремі держави встановлюють ставки мита самостійно. Ставки ввізного мита на різні товари відрізняються (від 5 до 40 %). Найбільш високими ставками митами обкладаються товари, аналогічні тим, які виробляються на території КАРІКОМ у достатніх кількостях. Готова і «проміжна» продукція (тобто продукція, отримана в ре-. зультаті переробки, що може далі використовуватися для виробництва іншої продукції) обкладаються ввізним митом за нижчими ставками. Окремі держави можуть встановлювати ще нижчі тарифи на деякі товари з країн, що не є членами КАРІКОМ, проте це заборонено щодо цілого ряду товарів.

Проблеми формування ЄЕП.

Для створення економічного інтеграційного угруповання двох чи кількох країн необхідні певні політико-правові, економічні, соціально-культурні та інфраструктурні умови. З політико-правової точки зору принципове значення мають сумісність політичних устроїв та основного законодавства країн, що інтегруються. Ключовими щодо економічних умов інтеграції є такі критерії: рівень розвитку країн, їх ресурсні та технологічні потенціали; ступінь зрілості ринкових відносин, зокрема національних ринків товарів, послуг, капіталу та праці; масштаби та перспективи розвитку економічних взаємозв'язків країн і т. ін.; важлива також інфраструктурна та соціально-культурна сумісність. При цьому процеси формування економічних інтеграційних угруповань країн мають яскраво виражену регіональну специфіку.

Процеси міжнародної регіональної економічної інтеграції відбуваються на тлі складного переплетіння політичних і соціально-економічних проблем. Основні чинники, що зумовлюють виникнення й існування згаданих проблем, такі:

· націоналізм; традиційні конфлікти між окремими країнами та групами країн; ідеологічні розходження;

· політико-правові, економічні та соціально-культурні відмінності країн-учасниць; зростання затрат при реалізації регулятивних функцій на наднаціональному рівні; суперечності, пов'язані із розширенням інтеграційних угруповань тощо. Сучасним процесам міжнародної економічної інтеграції притаманні певні особливості, а саме:

· динамізм процесів міжнародної економічної інтеграції в цілому, зумовлений як дією об'єктивних факторів, так і «ланцюговою» реакцією країн світу на розвиток окремих інтеграційних угруповань;

· нерівномірність розвитку й реалізації форм міжнародної економічної інтеграції, спричинена проявами очевидних відмінностей економічного розвитку країн і регіонів світу;

· розвиток поряд з інтеграційними дезінтеграційних процесів, які мають глибокі корені в історичних, політичних, економічних і соціальних закономірностях світового розвитку.