Особливість праці менеджера у сфері інновацій.

Якщо в загальному вигляді процес управління трактувати як «методи впливу суб’єкта управління на об’єкт управління за допомогою прямих і зворотних зв’язків в умовах впливу дестабілізуючих факторів зовнішнього і внутрішнього середовища з метою досягнення запланованого результату», а «менеджмент – як науку про найбільш раціональну організацію й управління трудовим колективом з метою одержання запланованого ефекту», то я можу дати таке визначення поняттю “Результат праці менеджера у сфері інновацій ”.

Розуміння особливостей результату праці менеджера у сфері інновацій витікає із розуміння поняття Innovation (англ.) – що утворено з двох слів – латинського „новація” (новизна, нововведення) і англійського префікса „ін”, що означає „в”, „введення”. Тому, у перекладі з англійського „інновація” означає: введення нового, відновлення.

Результатом праці менеджера у сфері інновацій при здійсненні інноваційних процесів є нововведення, а їхнє впровадження в господарську практику визначається як нововведення, тобто з моменту прийняття до поширення новація здобуває нову якість і стає інновацією.

Таким чином, результатом праці менеджера у сфері інновацій є інновація – це нововведення, пов’язане з науково-технічним процесом і, що полягає у відновленні основних фондів і технологій, в удосконаленні управління й економіки підприємства. Інновації є необхідною умовою розвитку виробництва, підвищення якості і кількості продукції, появи нових товарів та послуг.

У ринкових умовах інновації охоплюють всю економіку, включаючи продуктивні сили (засоби виробництва, навчання працівників) і виробничі відносини (форми і методи управління, поділу, спеціалізації і комерції праці).

Діяльність підприємства, пов’язана з науково-технічними розробками, інженерною підготовкою виробництва до переходу на новий продукт чи технологією, а також інвестуванням нововведень – визначається як інноваційна діяльність.

До результатів праці менеджерів в інноваційної діяльності також відносять роботи тривалого характеру зі створення і реалізації інноваційних проектів за участю проектних інститутів і наукових центрів у масштабах регіонів, галузей чи країни.

Ці проекти зумовлюють вибір варіанта стратегії розвитку, найбільш прийнятого з погляду економічної вигоди організації.

Стратегічне інноваційне мислення менеджерів інноваційної діяльності одержує все більшу підтримку, оскільки досвід показує його більш високу ефективність в умовах швидких змін, особливо технологічних, коли рівень передбачуваності дуже низький.

Специфіка інноваційного менеджменту полягає в особливостях управління інноваційним потенціалом, що наявний в тій чи іншій організації, у рамках функціональних аспектів управління (планування, організація, мотивація, контроль).

У розпорядженні інноваційних менеджерів є певний інноваційний потенціал – це здатність господарства чи суб’єкта господарювання робити нову, науково містку продукцію, що відповідає вимогам ринку і містить у собі:

· виробничі потужності для виробництва засобів виробництва;

· професійний і науково-технічний склад персоналу;

· потужності експериментальної бази, пов’язаної з підготовкою нового виробництва;

· інструмент і оснащення для проведення наукомістких операцій;

· можливості впровадження нововведень і його контролю.

Особливістю є також те, що інноваційний менеджмент створює суб’єкту господарювання, що виступає як носій інновації, сприятливі і вигідні конкурентні переваги. Вирвавши ресурси з рутинного кругообігу, інноваційний менеджер використовує їх новим способом. При цьому може бути не менше п’яти можливих різновидів нововведень:

· створення нового товару (послуги);

· створення нового способу виробництва;

· відкриття нового ринку збуту;

· застосування нового джерела чи виду сировини, енергії;

· введення нових принципів організації діяльності фірми.

Успіх чи невдачу в діяльності інноваційного менеджера повною мірою розкриває ринок, що висуває строгі вимоги до результатів його діяльності.

Під інноваціями в широкому значенні розуміється прибуткове використання новацій у вигляді нових технологій, видів продукції і послуг, організаційно-технічних і соціально-економічних рішень виробничого, фінансового, комерційного, адміністративного чи іншого характеру.

Інноваційний менеджмент повинен гарантувати ефективне використання інновацій і напрямків на підвищення ефективності функціонування та розвиток організацій у ринковому середовищі.

Основними особливостями праці і функціями інноваційного менеджменту є:

· аналіз ринку новацій;

· прогнозування успіху нововведень;

· планування (стратегічне, поточне та оперативне) впровадження новацій;

· організація впровадження новацій;

· мотивація впровадження новацій;

· облік впровадження новацій;

· контроль впровадження новацій;

· координація впровадження новацій;

· регулювання впровадження новацій;

· керівництво впровадженням новацій.