Адміністративний арешт установлюється і застосовується лише у виняткових випадках за окремі види адміністративних правопорушень на строк до п'ятнадцяти діб. Адміністративний арешт призначається тільки районним (міським) судом (суддею).
Адміністративний арешт не може застосовуватися до вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до дванадцяти років, до осіб, які не досягли вісімнадцяти років, до інвалідів першої і другої груп (ст. 32 КУпАП).
Адміністративний арешт як захід адміністративного стягнення може бути застосований за вчинення таких правопорушень: незаконне вироблення, придбання, зберігання наркотичних речовин без мети збуту в невеликих кількостях (ч. 1 ст. 44 КУпАП); дрібне хуліганство (ст. 173 КУпАП); розпивання спиртних напоїв і поява в громадських місцях у нетверезому вигляді особою, яка двічі протягом року притягувалася до адміністративної відповідальності за такі самі правопорушення (ч. З ст. 178 КУпАП); злісна непокора працівнику міліції (ст. 185 КУпАП); порушення порядку організації і проведення мітингів (ст. 1851 КУпАП); прояв неповаги до суду (ч. 1 ст. 1853 КУпАП).
Адміністративний арешт полягає у короткочасному позбавленні волі і перебудованій під вартою у спеціально встановлених місцях (ізолятори тимчасового тримання та ін.) з можливим використанням заарештованих без оплати праці на фізичних роботах.
Згідно з чинним законодавством, постанова судді про накладення адміністративного арешту є остаточною і оскарженню в порядку провадження в справах про адміністративні правопорушення не підлягає, тобто має виконуватися негайно після її винесення. Як виняток, виконання постанови про накладення адміністративного арешту зупиняється у зв'язку з її опротестування прокурором. У такому випадку постанова виконується лише після розгляду протесту і залишення його без задоволення.
Постанову про застосування адміністративного арешту виконують органи внутрішніх справ. При розгляді справ про адміністративні правопорушення, за які може бути застосований адміністративний арешт, присутність правопорушника є обов'язковою (ст. 268 КУпАП). Якщо ця особа ухиляється від участі в розгляді справи, то її можна піддати приводу.
Постанова судді про застосування адміністративного арешту виконується негайно, тобто правопорушник береться під варту в залі суду після оголошення постанови по справі (ст. 326 КУпАП).
Осіб, підданих адміністративному арешту, тримають під вартою в місцях, що їх визначають органи внутрішніх справ. При виконанні постанови про застосування адміністративного арешту арештовані піддаються особистому оглядові.
Згідно зі ст. 37 КУпАП, строк адміністративного арешту обчислюється добами. До цього строку зараховується і час адміністративного затримання правопорушника. Це є суттєвим особливо тоді, коли особа за вчинення окремих правопорушень (дрібне хуліганство та ін.) затримувалася, згідно зі ст. 263 КУпАП, до розгляду справи суддею.
Щодо всіх категорій осіб, підданих адміністративному арешту, встановлений режим утримання, який передбачає:
позбавлення волі правопорушників; здійснення їх особистого огляду; заборону побачень, листування, отримання передач і посилок; заборону куріння; можливість використання на фізичних роботах без оплати праці.
Заарештовані за дрібне хуліганство і за систематичне розпивання спиртних напоїв в громадських місцях, крім того, оплачують вартість свого харчування і утримання. Гаряча їжа їм видається через день.
Згідно з чинним законодавством, із заарештованих за злісну непокору законній вимозі працівника міліції, при ухиленні їх від фізичної роботи, стягується вартість харчування за час перебування під арештом. Рішення про застосування цього заходу приймається суддею за матеріалами, наданими органом внутрішніх справ.
Згідно зі ст. 328 КУпАП, особи, піддані адміністративному арешту, використовуються на фізичних роботах.
Застосування адміністративного арешту не тягне за собою судимості, не є підставою для звільнення з роботи і не перериває трудового стажу. Проте час перебування під арештом не зараховується до стажу, який дає право на щорічну відпустку. Заробітна плата за цей період також не виплачується. Водночас, якщо постанова є незаконною і громадянинові нанесена шкода, її відшкодування провадиться в порядку, встановленому законодавством (ст.296 КУпАП).
У разі закриття справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа), що прийняв про це рішення, зобов'язаний роз'яснити громадянину порядок відновлення його порушених прав і відшкодування іншої шкоди, а також, на його прохання, у місячний строк повідомити про своє рішення трудовий колектив або громадські організації за місцем проживання.
Організація трудового використання осіб, підданих адміністративному арешту, покладається на місцеві ради або місцеві державні адміністрації.
Кошти, що надходять від підприємств і організацій за роботу, виконану заарештованими, зараховуються до бюджету відповідних місцевих рад.
Заарештовані можуть використовуватись без оплати праці на роботах по прибиранню вулиць, подвір'їв, місць громадського користування та інших фізичних роботах.
Адміністрація ізоляторів тимчасового утримання може залучити заарештованих до робіт по благоустрою і покращенню побутових умов цих установ. Для заарештованих встановлюється 8-годинний робочий день.
Адміністративно заарештовані виводяться на роботи під конвоєм, але без зброї. Адміністративно заарештовані утримуються в ізоляторах тимчасового утримання і харчуються за нормами тюрем загального режиму. Заарештовані утримуються окремо від затриманих за вчинення кримінальних злочинів.
Адміністративно заарештовані звільняються з ізолятора тимчасового утримання після відбуття строку адміністративного арешту. Звільненим повертаються під розписку всі вилучені у них при арешті цінності, документи, речі і предмети, за винятком тих, які вони зберігали незаконно. Вилучення предметів, речей і документів, які незаконно зберігав порушник, оформляється актом за присутності понятих.
