Національна комісія з питань регулювання зв'язку України (далі - Комісія) є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Комісія є органом регулювання у сферах телекомунікацій, надання послуг поштового зв'язку, підкон-трольним Президенту України.
Основними завданнями Комісії є: проведення єдиної державної політики регулювання в галузі зв'язку; здійснення державного регулювання та нагляду в галузі зв'язку з метою максимального задоволення попиту споживачів на послуги зв'язку, створення сприятливих умов для залучення інвестицій, збільшення обсягів послуг та підвищення їх якості, розвитку та модернізації мереж зв'язку з урахуванням інтересів національної безпеки; забезпечення ефективного користування радіочастотним ресурсом України і функціонування ринку телекомунікаційних послуг та послуг поштового зв'язку на основі збалансування інтересів суспільства, операторів та користувачів цих послуг; сприяння розвитку конкуренції та підприємництва, забезпечення рівних умов діяльності суб'єктів усіх форм власності, вдосконалення механізмів регулювання ринкових відносин у галузі зв'язку.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі: повноваження у справах про адміністративні правопорушення.
Державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Державний контроль за додержанням законодавства про охорону земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.
Моніторинг родючості ґрунтів проводить спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань аграрної політики.
Органами, що здійснюють державний контроль за використанням і охороною земель, є Держкомзем, Мінекоресурсів, інші спеціально уповноважені державні органи. З метою підвищення ефективності державного управління земельними ресурсами, вдоскона-лення контролю за використанням і охороною земель Указом Президента України від 19 серпня 2002 р. № 720/2002 „Про вдосконалення системи державного управління земельними ресурсами та контролю за їх використанням і охороною” передбачене створення у складі Держкомзему державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель.
Головні державні інспектори і державні інспектори по використанню та охороні земель мають також право брати участь у роботі комісій по прийняттю в експлуатацію меліорованих і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних і гідротехнічних споруд та інших об’єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів й охорони земель.
Виконуючи функції, покладені на органи земельних ресурсів, головні державні інспектори та державні інспектори по використанню та охороні земель мають право:
безперешкодно відвідувати підприємства, установи та організації, у тому числі військові й оборонні об’єкти, незалежно від форм власності та відомчої належності;
давати власникам і землекористувачам незалежно від відомчої належності обов’язкові для виконання вказівки з питань використання та охорони земель, а також щодо усунення виявлених порушень;
вносити на розгляд відповідних рад пропозиції про припинення права власності або права користування землею у випадках, передбачених главою 22 ЗК;
складати протоколи та розглядати справи про адміністративні правопорушення в галузі земельного законодавства;
порушувати перед відповідними радами питання про скасування рішень рад, які суперечать чинному земельному законодавству;
одержувати від органів виконавчої влади, власників землі та землекористувачів дані про наявність, стан і використання земельних угідь, а також інформацію про наявність земель, які знаходяться у запасі;
залучати на договірній основі фахівців підприємств, установ, організацій, науково-дослідних та проектних інститутів до участі в обстеженні земель.
Вони також можуть ставити перед органами виконавчої влади або виконавчими органами місцевого самоврядування питання про:
припинення розробки корисних копалин і торфу, проведення геологорозвідувальних, пошукових та інших робіт, якщо вони провадяться з порушенням земельного законодавства і можуть призвести до знищення, забруднення, псування родючого шару ґрунту, розвитку ерозії, засолення, заболочування та інших процесів, які знищують продуктивність земель;
припинення промислового, цивільного та інших видів будівництва, експлуатації об’єктів, агротехнічних, культуртехнічних лісомеліоративних робіт, які ведуться з порушенням вимог земельного законодавства;
вилучення або тимчасову консервацію деградованих або забруднених земель, подальше використання яких може призвести до негативних наслідків, або якщо іншими способами відновити родючість грунтів неможливо.
