Із розвитком світового господарства зовнішня торгівля послугами перетворюється на вагомий фактор оздоровлення економіки. Збільшення частки послуг у міжнародній торгівлі свідчить про доцільність розвитку вітчизняної невиробничої сфери та зумовлює необхідність інтеграції ринку послуг України до структури світового господарства. Аналіз стану зовнішньої торгівлі послугами на сучасному етапі дає змогу виявити основні перешкоди на шляху посилення позицій України на світовому ринку та сформувати базові постулати зовнішньоторговельної політики держави у досліджуваній сфері, що свідчить про актуальність обраної проблеми та необхідність її дослідження.
Над проблемою висвітлення економічної сутності послуг працює сьогодні досить велика кількість вітчизняних та зарубіжних учених, серед яких визначними є Заблодська Р.[1], Іксарова Н.О.[2], Карпенко Ю.В. [3], Мазур М.В.[4], та багато інших.
Торгівля послугами на зовнішньому ринку є одним із провідних напрямів зовнішньоекономічної діяльності України. Негативне сальдо зовнішньої торгівлі товарами та послугами в Україні в 2009 році зменшилося в 9,6 раза – до 1 млрд 380,7 млн дол. США проти 13 млрд 307,6 млн дол. у 2008 році.
За даними Держкомстату, негативне сальдо зовнішньої торгівлі товарами становило 5 млрд 732,7 млн дол., позитивне сальдо зовнішньої торгівлі послугами – 4 млрд 352 млн проти 18 млрд 580,9 млн дол. і 5 млрд 273,3 дол. відповідно в 2008 році.
Аналіз експортних операцій України у сфері послуг показав, що на сьогодні найбільшу питому вагу у його видовій структурі становлять транспортні (65,9%), різні ділові, професійні і технічні (13,3%) послуги.
Згідно даних Державного комітету статистики у порівнянні з 2008 роком експорт послуг зменшився на 9 млрд. 520,8 млн. доларів, в тому числі за рахунок зменшення обсягів послуг трубопровідного транспорту на 640,3 млн. доларів, різних ділових, професійних і технічних – на 179,3 млн. доларів, допоміжних транспортних послуг – на 173,3 млн. доларів та послуг залізничного транспорту – на 168,6 млн. доларів. Одночасно зросли послуги морського транспорту – на 57,5 млн. доларів та послуги по ремонту - на 15,7 млн. доларів.
Певною мірою в платіжному балансі вирізняються фінансові послуги, показники експорту яких за останній рік збільшилися і становлять 25% всіх наданих послуг. На сьогодні до фінансових послуг законодавством України включено: операції з обміну валют, операції з переказу коштів, залучення фінансових активів фізичних та юридичних осіб, послуги факторингу, надання позик, надання фінансових кредитів за рахунок власних коштів тощо. Зростання показників фінансових послуг пояснюється тим, що Україна поглиблює свої інтеграційні показники у системі світового господарства та збільшує рівень відкритості національної економіки.
Що стосується географічної структури експорту послуг, то вона є досить неоптимальною, оскільки на Російську Федерацію, як основного партнера, припадає 37,8% всіх наданих послуг. Це при тому, що обсяги експорту послуг до країн СНД становлять 41,2%; частка експорту послуг до країн Європейського Союзу становить 32,9% [5].
Характеризуючи імпорт послуг до України, слід зауважити, що його обсяги протягом останніх років зростали швидше за обсяги експорту. Найбільшу питому вагу у загальному обсязі українського імпорту послуг становили транспортні (22,9%), фінансові (18,2%), різні ділові, професійні та технічні (16,4%) послуги[2, C. 304].
Імпорт послуг до України збільшився перш за все за рахунок зменшення обсягів послуг залізничного – на 147,3 млн. доларів, повітряного транспорту – на 115,6 млн. доларів, послуг щодо забезпечення подорожей – на 83,1 млн. доларів, різних ділових, професійних і технічних – на 71,3 млн. доларів, комп'ютерних – на 59 млн. доларів, а також послуг, отриманих приватними особами та в галузі культури і відпочинку - на 39,7 млн. доларів.
Одночасно збільшилися обсяги отриманих державних послуг, які не віднесені до інших категорій – на 20,5 млн. доларів, послуг зв'язку – на 13,7 млн. доларів і будівельних послуг - на 9,5 млн. доларів [5].
Таке зростання обсягів імпорт послуг свідчить про неспроможність вітчизняної економіки задовольнити попит споживачів насамперед через відставання існуючих в Україні механізмів надання послуг від світових стандартів. Великий відсоток імпортованих фінансових послуг показує перш за все про низький рівень розвитку банківської та страхової сфери.
Існуюча тенденція до збільшення обсягів ділових, професійних та технічних послуг характеризує відсутність в Україні достатньої кількості спеціалістів, спроможних надавати високоякісні послуги у діловій сфері. Така ситуація зумовлює необхідність розробки міждержавних програм підготовки спеціалістів.
Стосовно географічної структури імпорту, то на сьогоднішній день відсоток імпортованих послуг з країн СНД становив 15,3% від загального обсягу імпорту, у тому числі з Російської Федерації 14,1% послуг, з країн Європейського Союзу – 58,6%.
Отже, підводячи підсумки, можна сказати, на превеликий жаль сучасний імпорт послуг переважає експорт. Такий стан речей є негативний для національного ринку послуг. Саме тому це зумовлює необхідність перегляду державної політики розвитку сфери послуг та вимагає розробки стратегії посилення не лише експортоорієнтованих, а й імпортозамінюючих її галузей.
Зовнішні економічні зв'язки відіграють велику роль у розвитку економіки нашої країни. їх значення постійно зростає. Україна намагається будувати своє економічне співробітництво з іншими державами на основі рівноправності і взаємної ви годи. Нині Україна здійснює зовнішньоторговельні операції з більш як 120 країнами. Вартість експорту в 1998 р. становила понад 16,4 млрд. дол., а імпорту—понад 16,1 млрд. дол.
Найбільші обсяги продукції Україна експортує до Росії. За нею ідуть Німеччина, Китай, США, Великобританія, Білорусь, Швейцарія і Таїланд.
Серед експортної продукції більше чорних металів та виробів з них (близько 42 %), продукції хімічної (близько 15 %) та харчової (понад 10 %) промисловості. Близько 10 % обсягу експорту припадає на продукцію машинобудування.
Понад 56 % імпорту країни припадає на мінеральне паливо, нафту та природний газ. Продукція машинобудування в структурі імпорту становить понад 16 %, хімічної промисловості — 10 %.
Основними країнами-імпортерами є Росія, Німеччина, США, Польща та Італія.
Найтісніші зовнішньоекономічні зв'язки Україна підтримує з країнами Європи. На другому місці знаходяться країни Азії. Потім ідуть країни Америки, Африки та Австралія й Океанія.
1) товарна структура зовнішньої торгівлі України охоплює понад 20 номенклатурних груп, серед яких домінують: недорогоцінні метали та вироби з них (45%), мінеральні продукти (10%), механічне обладнання, машини та механізми, електрообладнання та їх частини, пристрої для записування або відтворення зображення та звуку (9%), продукція хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості (8%);
2) в експорті до РФ з України домінують продовольчі, сировинні товари, текстиль, продукція машинобудування. Україна імпортує сільськогосподарську сировину, мінеральні продукти, продукцію хімічної промисловості, каучук, шкіряні вироби й сировину, целюлозо-паперові вироби, текстиль, метали, обладнання, транспорт;
3) в українському експорті до ЄС домінують сировина й продовольство: чорні та кольорові метали, добрива, бавовна та волокно, масло й жири, хімічна продукція. З ЄС Україна імпортує продовольчі товари, машини та обладнання;
4) у структурі експорту з України до США зростає частка чавуну і скорочується частка сталі; експортуються нафта і нафтопродукти, бітумні суміші, озокерит. Український імпорт із США характеризується домінуванням ядерних реакторів, котлів, обладнання, їхніх складових та продовольчих товарів.
Серед регіонів України найбільше продукції експортують Дніпропетровська, Донецька області та місто Київ. Найбільша частина імпорту припадає на Київ, Дніпропетровську і Донецьку області.
Україна в півтора раза більше надає послуг різним країнам світу, ніж отримує від них. Винятком є лише С Ш А. Особливо великим є обсяг транспортних послуг нашої країни, що зумовлено ЇЇ вигідним географічним положенням.
Найбільші інвестиції в економіку України спрямовують США, Нідерланди та Німеччина. Українські інвестиції спрямовані переважно до Російської Федерації, В'єтнаму та Швейцарії.
Україна має великі можливості для розширення зовнішніх економічних зв'язків, завоювання світового ринку виробами АПК, чорної металургії, хімічної промисловості тощо. Але реалізувати їх можна, лише провівши ринкові реформи і підвищивши якість власної продукції до світових стандартів.
