Контрольні запитання одиничного вибору відповідей
1. Становлення і розвиток соціального партнерства забезпечується утворенням наступних структурно-організаційних елементів:
в)рівнів, суб’єктів, предметів соціального партнерства та нормативно-правового забезпечення.
2. Соціальне партнерство являє собою систему:
г) взаємозв’язків між найманими працівниками, трудовими колективами, професійними спілками, роботодавцями та їх об’єднаннями, а також, державою і органами самоврядування з урегулювання соціально-трудових відносин, які полягають у взаємних консультаціях, переговорах і примирних процедурах на взаємоузгоджених принципах з метою дотримання прав та інтересів працівників, роботодавців і держави.
3. Соціальне партнерство реалізується через систему переговорів і угод, що укладаються на наступних рівнях:
б) республіканський, галузевий, регіональний, професійний, на підприємствах, у структурних підрозділах організації;
4. До загальних принципів соціального партнерства, які розроблені Міжнародною організацією праці не відноситься:
а) повноважність та рівноправність сторін та їх представників;
5. Трипартизм – це:
в) вирівнювання шансів працівників, недопущення зміни умов праці не на користь працівника.
6. Професійна спілка як суб’єкт в системі соціального партнерства – це:
а) добровільна, неприбуткова громадська організація, що поєднує громадян, пов'язаних спільними професійними, виробничими інтересами за родом їхньої професійної (трудової) діяльності (навчання), яка створюється з метою представництва і захисту їхніх прав та інтересів;
7. Метою діяльності профспілок є:
б) створення гідних умов праці для робітників, забезпечення зайнятості, участь трудящих у керівництві виробництвом і розподілі створеного продукту; підвищення рівня заробітної плати;
8. Колективний договір – це:
в) локальний нормативно-правовий акт, що на рівні централізованих норм установлює систему обмежень прав власників і обов'язків найманих робітників у ході здійснення виробничої діяльності.
9. Закон України «Про профспілки, їх права та гарантії діяльності» було прийнято у:
б) 1999 р.;
10. Держава, як суб'єкт соціального партнерства не виконує таку функцію як:
г) координація діяльності відносно виконання науково-технічних і соціально-економічних програм різного рівня.
11. До органів, які забезпечують і (або) сприяють взаємодії суб'єктів соціально-трудових відносин на принципах соціального партнерства відносяться:
а) Національна тристороння соціально-економічна рада; Український координаційний комітет сприяння зайнятості населення; Комісія з питань охорони праці; Державна інспекція по праці і ін.;
12. Згідно із Законом України ''Про колективні договори і угоди'' колективні договори підлягають реєстрації:
а) місцевими органами державної законодавчої влади;
13. Загальні принципи проведення соціально-економічної політики в країні на даний період часу охоплюють сукупні інтереси найманих працівників і роботодавців, має переважно соціальний характер наступна угода:
в) генеральна угода.
14. Фактори виникнення трудових конфліктів поділяються на:
б) економічні, соціальні, політичні, релігійні;
15. Методом вирішення соціальних конфліктів у межах соціального партнерства є:
в) компроміс.
16. Зіткнення інтересів індивідів і груп у соціальній взаємодії - це:
б) конфлікт;
17. У врегулюванні соціально-трудових відносин беруть участь:
в) організації, що представляють інтереси найманих працівників, об'єднання роботодавців і держава;
Контрольні запитання множинного вибору відповідей
18. Економічними передумовами становлення системи соціального партнерства є:
А) наявність міцного середнього класу;
Б) наявність цивілізованого класу власників із високою громадянською свідомістю й почуттям відповідальності перед суспільством;
В) випуск конкурентоспроможної продукції;
19. Основна мета соціального партнерства на рівні суспільства-це досягнення загального блага, яке може бути відображено в таких показниках:
а) постійне збільшення ВВП;
б) удосконалення техніки, технології, упровадження НТП у виробництво;
г) підвищення рівня життя населення;
20. У рамках Генеральної угоди розглядаються такі питання:
а) диференціація мінімальних тарифних ставок по видам виробництва, робіт і діяльності у виробничих галузях у залежності від важкості роботи, але не нижче встановленої державою мінімальної заробітної плати;
б) єдині тарифні умови оплати праці робітників і службовців по спільним професіям і посадам;
в) єдині на всій території України компенсаційні доплати за працю в несприятливих, шкідливих і небезпечних умовах праці, які диференціюються по видам і категоріям;
б)максимальна тривалість робочої неділі;
В) соціальний захист найбільш уразливих прошарків населення;
21. Предметом колективного договору на рівні підприємства можуть бути взаємні забов’язання сторін із таких питань:
а) зміни в організації виробництва й праці;
б) режими праці й відпочинку;
г) форми і системи оплати праці;
е) розміри тарифних ставок по розрядам робіт і посадових окладів, або єдина тарифна сітка для оплати праці всіх робітників.
22. До основних форм соціального партнерства можна віднести:
а) укладання договорів та угод на всіх рівнях;
б) спільне розв’язання конфліктів, запобігання їм на всіх рівнях;
г) комерційна таємниця щодо політики доходів на національному й регіональному рівнях;
д) контроль за виконанням спільних домовленостей;
23. Принципи соціально-трудового партнерства, які запропоновані МОП – це:
а) мир на основі соціальної справедливості;
в) свобода слова, інформації, угрупувань;
г) повна зайнятість і зростання життєвого рівня;
д) свобода об’єднань.
24. Соціальне партнерство під час проведення колективних переговорів має здійснюватися на таких принципах:
б) трипартизм;
в) повага, довіра, відкритість у стосунках;
г) дотримання культури спілкування, обов’язковість і надійність.
25. Основні функції держави, як суб’єкта, в системі соціального партнерства:
а) законодавча, правова, нормотворча;
б) організаторська, контрольна;
в) координатора й арбітра у трудових конфліктах на великих підприємствах;
д) ратифікує конвенції МОП.
26. Укладання колективних договорів і угод у ході соціального партнерства має здійснюватися на таких принципах:
а) дотримання норм законодавства;
б) свобода вибору та обговорення питань, які складають зміст колективних договорів і угод;
в) добровільність і реальність зобов'язань, які беруть на себе сторони;
27. Формами виявлення трудових конфліктів є:
а) масові звільнення;
б)трудові спори;
г) страйки;
28. За ступенем залучення робітників конфлікти поділяються на:
б) відкриті;
г) закриті;
29. До негативних функцій конфліктів відносять:
а) звільнення кваліфікованих працівників;
б) зниження мотивації до праці та продуктивності праці;
г) зниження порозуміння та дисципліни працівників;
30. До факторів, які обумовлюють складність конфлікту відносяться:
а) масштаб конфлікту;
б) тривалість конфліктної ситуації;
г) суб'єктивні характеристики сторін, які конфліктують;
д) новизна конфлікту;
е) об'єктивні і суб'єктивні причини конфлікту.
31. Причини трудових конфліктів розподіляються на:
б) об'єктивні;
г) суб'єктивні;
32. Виділяють наступні методи вирішення трудового конфлікту:
а) комфортна перевага, утамування;
б) реорганізація, інформування;
г) ігнорування, дистанціонування;
д) відволікання та компроміс.
33. Європейська модель соціально-трудових відносин характеризується:
а) високим рівнем правової захищеності робітників;
б) жорсткими нормами трудового права;
д) широким використанням норм галузевих (регіонально-галузевих) тарифних угод;
е) відносно високим законодавчо встановленим мінімальним рівнем оплати праці і порівняно незначною їх диференціацією;
34. Профспілки, як суб'єкт соціального партнерства, виконують такі функції:
а) суспільного контролю;
б) виразника і захисника інтересів найманих робітників;
д) регулювання соціально-трудових відносин законодавчими і нормативними актами;
35. Основними завданнями організацій роботодавців у поширенні соціального партнерства в Україні мають стати такі:
а) ідентифікація, формулювання, представництво та захист спільних інтересів і прав роботодавців у відносинах з органами державної влади та об'єднаннями найманих працівників;
б) координація дій у виконанні зобов'язань згідно з укладеними угодами;
г) відстоювання необхідності довгострокових державних інвестицій у людський капітал і державної підтримки розвитку персоналу на підприємствах;
е) розвиток співробітництва з міжнародними організаціями роботодавців, поширення позитивного досвіду соціального партнерства і т. ін.
36. Головними завданнями Конфедерації роботодавців України є такі:
а)консолідація дій усіх роботодавців з метою реального впливу на формування та реалізацію ефективної соціально-економічної політики;
б) сприяння розвитку та активна участь у здійсненні соціального партнерства;
г) координація дій членів Конфедерації у посиленні їх впливу на проведення політики зайнятості, заробітної плати, соціального страхування, охорони праці тощо;
д) сприяння розвитку вітчизняного виробництва, реформуванню економіки, удосконаленню правового поля підприємництва.
37. Умови формування й розвитку системи соціального партнерства в Україні суттєво відрізняється від інших країн такими особливостями:
а) ринкові відносини й інститути як необхідна умова широкого розвитку соціального партнерства лише формуються в нашій країні;
б) держава, виступаючи одночасно з трьох позицій — власника, адміністратора і гаранта інтересів громадян — сьогодні не захищає найманого працівника;
д) суттєвою перешкодою для становлення соціального партнерства стає розмивання ціннісно-нормативної системи суспільства, обумовлене масовим порушенням законів і соціальних норм.
38. Наймогутнішими чинниками розвитку соціального партнерства в Україні є:
а) створення сприятливого економічного клімату в країні;
в) суттєве підвищення розмірів оплати праці в держбюджетних організаціях;
г)оздоровлення морального клімату в суспільстві, подолання корумпованості, забезпечення законності й правопорядку, відновлення довіри до державних інститутів та держслужбовців.
