Виробнича потужність підприємства – це максимально можливий випуск продукції при наявному рівні техніки, технології, організації виробництва. Ступінь використання виробничих потужностей аналізується на основі таких показників:
1) загального коефіцієнта використання виробничих потужностей
2) інтенсивного коефіцієнта використання виробничих потужностей
3) екстенсивного коефіцієнта використання виробничих потужностей
Досліджується динаміка цих показників та виконання плану з їх рівня. Якщо сумарна середньорічна потужність недостатньо використовується, то необхідно встановити, випуск яких саме видів виробів негативно впливає на загальний рівень використання потужностей.
Основними задачами аналізу виробничої потужності є:
*оцінка кількісних змін, що характеризують виробничу потужність і використання устаткування;
*оцінка виконання плану нарощування виробничих потужностей;
*виявлення фактичних причин змін потужності по величині і за рівнем використання;
*виявлення структурних змін у потужностях, порушень спряже-ності взаємозалежних виробництв, в тому числі основного і допоміжного виробництва;
*виявлення ступеня недовикористання і недозавантаження потужностей і причини;
*оцінка обґрунтованості планів виробництва продукції по показниках використання виробничих потужностей.
Аналіз доцільно починати з вивчення зміни величини виробничої потужності в залежності від змін кількості засобів праці, їх продуктивності, ступеня погодженості в пропускній здатності устат-кування, виробничих потужностей підрозділів.
Рівень використання виробничої потужності визначається такими показниками:
1. Коефіцієнт використання середньорічної виробничої потужності: 
де Вф – фактичний річний випуск товарної продукції,
Пф – середньорічна виробнича потужність.
По Кн визначається рівень використання і наявності резервів виробничої потужності, а також рівень напруженості планового завдання. Чим ближче цей показник до 1, тим ліпше використовується виробнича потужність.
2. Коефіцієнт екстенсивного навантаження визначається за формулою: 
де Фф – фактичний час роботи обладнання за зміну, день, місяць, рік.
Фм – максимально можливий фонд роботи обладнання за цей же термін.
3. Екстенсивним показником використання обладнання є також коефіцієнт змінності, який визначається за формулою: 
tфакт. стан/год – фактично вироблений час в ст/год за добу,
tмож. стан/год – максимально можливе число стангодин при роботі в 1 зміну.
Коефіцієнт інтенсивного навантаження.
де Вф – фактичний обсяг продукції (робіт) в од. часу,
Впл – планова норма виробітку за цей час.
Інтегральний коефіцієнт навантаження.
Визначається як добуток коефіцієнтів інтенсивного та екстенсивного навантаження:
Кінт = Кін · Ке.н.
Цей коефіцієнт характеризує рівень використання обладнання як по продуктивності, так і по часу.
Загальними вартісними показниками використання основних фондів є:
1) Фондовіддача – отримання продукції з 1 грн. основних виробничих фондів: 
2) Фондомісткість – частка вартості основних фондів, яка припадає на 1 грн. виготовленої продукції: 
З метою пошуків резервів збільшення та поліпшення використання виробничої потужності діючого підприємства виникає необхідність класифікації факторів, які визначають виробничу потужність.
Фактори, які визначають ВП:
1) номенклатура, асортимент і якість продукції,
2) кількість встановленого устаткування,
3) розміри і склад виробничих площ,
4) фонд часу роботи устаткування,
5) прогресивні норми використання устаткування.
Величина виробничої потужності залежить:
1) від структури основних виробничих фондів, питомої ваги їх активної частини. При розрахунку потужності враховується все закріплене за цехами обладнання незалежно від його стану, а також обладнання, яке вводиться в експлуатацію відповідно з планами капітального будівництва;
2) від якісного складу машин і обладнання, чим досконаліші машини і обладнання, тим вища їх продуктивність за одиницю часу роботи;
