Товарна біржа. Мета та функції товарної біржі. Суб’єкти товарної біржі, її угоди.

Товарна біржа — постійно діючі ринки, де купівля-продаж товарів здійснюються на основі встановлених стандартів і зразків, відповідних форм документів, якими регламентуються номенклатура, обсяг, ціни, терміни і види поставки та інші умови.

Товарні біржі поділяють на міжнародні і національні, універсальні і спеціалізовані. На універсальних біржах продають промислові та сільськогосподарські товари. На спеціалізованих біржах продають окремі товари або споріднені групи товарів, На біржі здійснюються два види товарообороту: реальний і ф'ючерсний. Реальний товарообіг передбачає перехід товару від продавця до покупця. На такі поставки припадає до 10% світової торгівлі відповідними товарами. При ф'ючерсних видах товарообороту продається право на товар (наприклад, на майбутній врожай), ф'ючерсні контракти, тому рух товару тут необов'язковий. Різницю між ціною контракту в день його укладення і ціною в день його виконання виплачують або продавець (якщо ціна піднялася), або покупець (якщо ціна знизилася). Нерідко ці два види продажу взаємопов'язані. Так, фірма, яка продає реальний товар на біржі з поставкою в майбутньому, може водночас купити право на інший товар (ф'ючерсні контракти) на таку саму кількість товарів і відповідний термін поставок. Ф'ючерсні контракти підлягають хеджуванню — страхуванню на випадок можливих збитків, спричинених зміною цін у майбутньому.

Операції хеджування є основною сферою діяльності товарних бірж. Друге місце в діяльності товарних бірж посідають спекулятивні операції, Учасники цих операцій отримують прибуток від різниці цін на товари на різних біржах і в різний час.

Певну відносно самостійну роль у процесі оптової торгівлі товарами відіграють брокери, укладені ними брокерські угоди. Брокери укладають угоди від імені конкретних покупців або продавців. Діяльність брокерів особливо необхідна у разі перебоїв у збуті товарів, оперативному заповненні окремих ніш ринку. За свою діяльність брокери отримують визначений відсоток від вартості угоди або фіксовану ставку за кожну угоду.

Важлива роль у діяльності біржі належить процесу котирування цін, для якого створюються котирувальні комісії. Котирувальні ціни переважно встановлюються на рівні середніх із заявлених продавцем. Котирувальна комісія фіксує їх на момент відкриття біржі, в середині та наприкінці дня і публікує. Крім того, на біржі встановлюють стандарти на біржові товари, розробляють типові контракти, виконують арбітражні функції, узагальнюють і розповсюджують інформацію про фінансовий стан членів біржі, здійснюють розрахунки між ними тощо.

За регульованого ринку діяльність товарних бірж (як і фінансових) контролює держава, передусім прийняттям відповідного законодавства, в якому визначаються правила їх діяльності (у тому числі клієнтів і посередників), права й обов'язки, а також здійсненням контролю за дотриманням прийнятих норм і правил. Держава також регламентує діяльність бірж через фінансово-кредитний механізм, податкову політику. Вона опосередковано впливає й на ціновий механізм біржі, підвищуючи ціни за державними контрактами, надаючи субсидії та пільгові кредити виробникам. На певний період держава може навіть обмежувати кількість спекулянтів.

82. Трудові відносини та соціально-економічний механізм їх регулювання.

Трудові відносини — врегульовані нормами трудового права суспільні відносини, що виникають як результат впливу норм трудового права на поведінку суб'єктів трудової діяльності в результаті укладення трудового договору, внаслідок якого між ними виникають правові з'вязки, а також відносини з приводу встановлення умов праці на підприємстві, навчання й перекваліфікації за місцем роботи та відносини, пов'язані з наглядом і контролем за додержанням трудового законодавства, вирішенням трудових спорів та працевлаштуванням громадян. За організаційними формами виділяють такі типи соціально-трудових відносин: партнерство, патерналізм, конкуренція, солідарність, субсидіарність, дискримінація та конфлікт. Проблема регулювання відносин між роботодавцем і найманим працівником у суспільстві завжди була найважливішою і від її позитивного вирішення залежить можливість використання власності в інтересах працівників та підвищення їх доходів, розвиток виробництва, стабільність діяльності підприємства.

Основним Законом, яким юридично закріплені права громадян, є Конституція України. Зокрема, ст.43 Конституції гарантує право людини на працю, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом. Відносини між найманими працівниками і роботодавцями регулюються, в основному, Кодексом законів про працю. Окрім цього, є ще низка законодавчих та нормативних актів, зокрема: Закони України “Про оплату праці”, “Про встановлення мінімальної заробітної плати, а також ряд постанов Кабінету Міністрів України та наказів Міністерства праці та соціальної політики України, яких необхідно дотримуватись, використовуючи найману працю. Особливо важливою формою регулювання соціально - трудових відносин між працівниками і роботодавцями є колективний договір, який укладається незалежно від форми власності і господарювання підприємства (установи, організації), що має статус юридичної особи. Соціальне партнерство — це альтернатива будь-якій диктатурі в соціально-трудових відносинах, воно є найприйнятнішим методом оптимізації, досягнення балансу інтересів роботодавців та найманих працівників. У розгорнутому вигляді методи регулювання соціально-трудових відносин, які мають використовуватися в економіці ринкового типу, можуть бути подані у вигляді таких груп:- нормативно-правові;- програмно-цільові;- адміністративно-розпорядчі;- організаційно-впорядкувальні;- договірні;- погоджувально-арбітражні, посередницькі, примирні;- партисипативні

83. Умови існування ринку.

УМОВИ ІСНУВАННЯ РИНКУ

ринок — це механізм координації різноманітної діяльності людей через систему цін. Ринок сприяє вирішенню трьох основних економічних завдань: що, як і для кого виробляти. Необхідними умовами формування ринкової економіки є такі:

• наявність економічної свободи і самостійності господарюючих суб'єктів. Кожен суб'єкт має право самостійно вибирати партнерів для господарських зв'язків, вид діяльності і вирішувати, які товари і послуги виробляти або надавати, де і за якими цінами їх реалізовувати, враховуючи кон'юнктуру ринку;

• наявність в економіці різноманітних форм власності (поліфор-мізм власності). Це дає змогу виявити ефективність тих або інших форм власності та мати право вибору певної форми господарської діяльності;

• достатня кількість виробників (не менше 15 виробників однотипної продукції, якщо їх 4-5 — це олігополія, якщо 1-2 — монополія);

• конкуренція, яка примушує підприємців застосовувати новітні техніку і технологію, сприяючи зменшенню витрат виробництва, збільшенню випуску продукції, підвищенню продуктивності праці та ефективності економіки;

• право ринкових суб'єктів самим встановлювати ціни під впливом коливань попиту і пропозиції. В умовах, коли відсутня монополізація, ринкова ціна, як правило, не зменшується нижче за витрати виробництва. Якщо прибуток від створення певного товару досить високий, то цей товар активно починають виробляти конкуренти, в результаті пропозиція збільшується, а ціна відповідно зменшується;

• повнота і доступ усіх підприємців до реальної інформації про стан ринку;

• наявність розвиненої ринкової інфраструктури, тобто комплексу галузей, систем, служб, які забезпечують загальні умови виробництва і життєдіяльності людей.

Якщо не створено умов для розвитку і функціонування ринкової економіки, можливості ринкового механізму обмежені.