Економічні потреби — це потреби в економічних благах.
Задоволення економічних потреб виступає внутрішнім спонукальним мотивом виробництва, розподілу, обміну та споживання у рамках певної системи соціально-економічних відносин. Важливо зазначити, що економічні потреби утворюють структурну підсистему всього комплексу потреб суспільства. Відтак рівень їхнього розвитку та ступінь задоволення залежить від рівня розвитку інших підсистем, у т. ч. культурних, духовних, моральних потреб суспільства.
Носіями економічних благ є найрізноманітніші товари та послуги.
В їх сукупності розрізняють:
— споживчі блага (товари та послуги, призначені для безпосереднього задоволення людських потреб) і виробничі блага (товари та послуги, призначені для виробництва споживчих благ);
— матеріальні блага (товари та послуги сфери матеріального виробництва) і нематеріальні блага (створюються у сфері нематеріального виробництва);
— теперішні блага (перебувають у безпосередньому користуванні економічними суб'єктами) і майбутні блага (товари та послуги, якими економічні суб'єкти зможуть скористатися в майбутньому) тощо.
Всебічне комплексне вивчення системи економічних потреб зумовлює необхідність їхньої класифікації за такими критеріями:
I. За характером виникнення:
— первинні (базові), пов'язані із самим існуванням людини: їжа, одяг, безпека, житло тощо;
— вторинні, виникнення та зміна яких зумовлені розвитком цивілізації: модний одяг, комфортне житло, інформація та ін.
II. За засобами задоволення:
— матеріальні (потреби в матеріальних благах);
— нематеріальні (духовні потреби).
III. За нагальністю задоволення:
— першочергові (предмети першої необхідності);
— другорядні (предмети розкоші).
IV. За можливостями задоволення:
— насичені, вгамовні (мають чітку межу і можливість повного задоволення);
— ненасичені, невгамовні (не можуть бути задоволені повністю, не мають меж насичення).
V. За участю у відтворювальному процесі:
— виробничі (потреби у засобах виробництва);
— невиробничі (потреби у споживчих благах).
VI. За суб'єктами вияву:
— особисті (виникають і розвиваються у процесі життєдіяльності індивіда);
— колективні, групові (потреби групи людей, колективу);
— суспільні (потреби функціонування та розвитку суспільства в цілому).
VII. За кількісною визначеністю та мірою реалізації:
— абсолютні (перспективні потреби, які мають абстрактний характер і є орієнтиром економічного розвитку);
— дійсні (формуються залежно від досягнутого рівня виробництва і є суспільною нормою для певного періоду);
— платоспроможні (визначаються платоспроможним попитом);
— фактичні (задовольняються наявними товарами та послугами).
Всезагальний економічний закон зростання потреб відображає внутрішньо необхідні, суттєві й сталі зв'язки міме виробництвом і споживанням, потребами та існуючими можливостями їхнього задоволення. Відповідно до цього закону безперервний розвиток потреб є рушійною силою економічного та духовного прогресу людства, що, у свою чергу, стимулює появу все нових і нових потреб.
Таким чином, потреби і виробництво перебувають у суперечливій залежності взаємовпливу та взаємозумовленості.
Потреби у споживанні породжують стимули до виробництва. Виробництво задовольняє існуючі та породжує нові потреби.
Вирішальний вплив людської діяльності і виробництва на формування потреб підкреслював відомий англійський економіст А. Маршалл. "Кожний новий крок вперед, — зазначав дослідник, — слід вважати результатом того, що розвиток нових видів діяльності породжує нові потреби, а не того, що нові потреби викликають нові види діяльності"4.
22. Еластичність попиту і пропозиції.
§ 3. Еластичність попиту і пропозиції
Досі ми розглядали вплив ціни та нецінових чинників на попит і пропозицію товарів, не беручи до уваги того, що окремі
товари або групи товарів неоднаково чутливі до змін у цінах та нецінових чинниках.
Здатність однієї економічної змінної реагувати на зміни, що відбулися в іншій економічній змінній, називають еластичністю.
Кількісно еластичність вимірюється показником, який називають коефіцієнтом еластичності (Е).
Коефіцієнт еластичності — міра реагування однієї змінної на зміни іншої, виражена як відношення процентних змін.
Іншими словами, коефіцієнт еластичності — це відношення відсоткової зміни однієї величини до відсоткової зміни іншої.
Розрізняють еластичність попиту за ціною, доходом і перехресну еластичність. Розглянемо кожну з них.
Еластичність попиту за ціною (ED) показує, на скільки відсотків зміниться обсяг попиту, якщо ціна зміниться на один відсоток.
Якщо зміна ціни на 1 % викликає зміну обсягу попиту, що перевищує 1 %, то це свідчить про наявність еластичного
попиту. Якщо зміна ціни на 1 % зумовлює меншу зміну обсягу попиту, то має місце нееластичний попит.
Якщо зміна ціни на 1 % зумовлює таку саму зміну попиту на 1 %, то наявна одинична еластичність попиту.
Якщо зміна ціни не впливає на зміну обсягу попиту, має місце абсолютно нееластичний попит.
Якщо нескінченно мала зміна ціни призводить до нескінченного зростання обсягу попиту, існує абсолютно еластичний попит.
Цінова еластичність впливає на обсяг доходу (виручки від реалізації), який визначається як добуток ціни за одиницю
товару на кількість проданого товару. Для еластичного попиту зменшення ціни на 1 % викликає значніше зростання обсягу попиту (продажу), тому доходи від продажу зростають.
Для нееластичного попиту зменшення ціни на 1 % спричиняє зростання попиту менше, ніж на 1 %, тому загальний дохід від продажу зменшується. Для одинично еластичного попиту зміна ціни зумовлює абсолютно однакову зміну попиту, тому загальний дохід від реалізації залишається незмінним.
На дві останні ситуації — абсолютно нееластичного й абсолютно еластичного попиту — закон попиту не поширюється. Ці
крайнощі мають не так практичне, як теоретичне значення, хоча подекуди має місце абсолютно нееластичний попит. Прикладом
може служити інсулін для інсулінозалежних хворих на діабет або антиастматичні препарати для астматиків. Тобто йдеться про
товари, які мають винятково важливе значення для забезпечення життєдіяльності, ціна на які не обмежує попит. Його може обмежувати лише рівень доходу споживача. Значно складніше навести приклад абсолютно еластичного
попиту. Економічна теорія описує і таку ситуацію, коли зменшення ціни призводить до скорочення попиту на товар, а збільшення ціни — до його зростання. Така ситуація називається ефектом Р. Гіффена, а товари, попит на які реагує на зміну ціни, — товарами Р. Гіффена (англійський економіст Р. Гіффен вперше дослідив цей ефект). Крива попиту для товарів Р. Гіффена мала б не від'ємний, а додатний нахил.
Еластичність пропозиції
Явище еластичності властиве не тільки попиту, а й пропозиції. Еластичність пропозиції — це чутливість пропозиції до
змін, що відбуваються в ціні товару, який підприємець готовий поставити на ринок. На поведінку підприємця стосовно зміни обсягу товарів, що пропонуються на ринок, впливає насамперед ціна. Цінова еластичність пропозиції визначається як відношення відсоткової зміни обсягу пропозиції до відсоткової зміни ціни товару:
Як видно з формул, цінова еластичність попиту має точно такий самий вигляд, як і цінова еластичність пропозиції, за винятком того, що в першому випадку чисельник вміщує показник зміни попиту, а в другому — пропозиції. Оскільки крива попиту має від'ємний нахил (зворотна залежність обсягу попиту від ціни), а крива пропозиції — додатний (пряма залежність), то й коефіцієнти еластичності попиту і пропозиції матимуть різні знаки. EDp — від'ємний, Es — додатний.
На еластичність попиту впливають також фактор часу і взаємозамінність факторів виробництва (зростання ціни на один із факторів, який можна замінити іншим, дешевшим, зумовлює скорочення витрат підприємця і збільшення пропозиції).
23. Єдність і суперечності в системі інтересів суспільства.
