Агропромисловий комплекс України і його адаптація до ринкових умов.
Процес агропромислової інтеграції — це встановлення сталих прямих зв'язків селянських господарств із підприємствами й організаціями суміжних галузей (промисловості, транспорту, сфери заготівлі, зберігання, переробки й реалізації продукції, а також обслуговування сільського господарства).
Форми агропромислової інтеграції залежать від того, на якому рівні здійснюється цей процес. У масштабі всієї країни й у великих регіонах інтеграція виявляється через посилення міжгалузевих зв'язків сільського господарства, формування і розвиток галузевих та регіональних агропромислових комплексів. На рівні підприємств і районів агропромислова інтеграція виявляється в утворенні різних агропромислових формувань — агропромислових підприємств, об'єднань і комбінатів, агрофірм, районних агропромислових об'єднань, виробничих і науково-виробничих систем. Завдяки взаємозв'язку і взаємодії сільського господарства з ншими галузями народного господарства формується цілісна багатогалузева організаційно-економічна система, орієнтована на виробництво продукції із сільськогосподарської сировини та її реалізацію споживачам. У результатіпоглиблення агропромислової інтеграції формується агропромисловий комплекс (АПК).
Агропромисловий комплекс — це організаційно-економічна форма інтеграції сільськогосподарських і промислових видів діяльності; сукупність галузей народного господарства, зайнятих виробництвом сільськогосподарської продукції, її зберіганням, переробкою і доведенням до споживача, а також виробництвом відповідних засобів виробництва.
Структура АПК визначається особливостями сільськогосподарського виробництва як результату взаємодії різних груп факторів і законів — природно-біологічних і соціально-економічних. Відповідно до стадії відтворювального циклу в складі АПК виділяють такі сфери: I —ресурсна: галузі, які забезпечують АПК засобами виробництва і виробничими послугами, включаючи будівництво, ремонтні й меліоративні роботи; II — аграрно-сировинна: власне сільське та лісове господарство; III — переробна: галузі, що займаються заготівлею, зберіганням, переробкою, транспортуванням та реалізацією сільськогосподарської продукції; IV — виробнича і соціальна інфраструктура: галузі, які забезпечують загальні умови соціально-економічного розвитку, — шляхово-транспортне господарство, зв'язок, складське і тарне господарство, підготовка кадрів, житлові й культурно-побутові об'єкти, вт. ч. закл ади охорони здоров'я.
Банки, їх функції, операції та види. Особливості банківської системи її Україні.
Банки - це кредитно-фінансові установи, які здійснюють операції позалученню та накопиченню тимчасово вільних грошових коштів (вкладень)підприємств, організацій І населення; посередництву у взаємних платежахта розрахунках клієнтів (пасивні операції), а також емісію грошей, ЦП;короткостроковому кредитуванню, надання різного роду кредитів на умовахповернення та терміновості.
За функціями та характеру виконання операцій банки поділяють на:
1. Емісні (центральні) - банки, які за розпорядженням уряду проводятьемісію грошей, зберігають обов'язковий резерв інших банків і надають їмкредит у разі потреби.
2. Комерційні банки (депозитні) - банки, які здійснюють функціїкредитування промислових, торгових та інших підприємств, переважно зарахунок грошових коштів (у вигляді кладень (депозитів)).
3. Експортні банки - спеціалізуються на операціях, пов'язаних іззовнішньою діяльністю.
4. Іпотечні банки - спеціалізуються на наданні довгострокових позик підзаставу нерухомості.
5. Ощадні банки - кредитні установи, як виконують функції ощадних кас.
6. Інвестиційні банки - спеціалізуються на фінансуванні тадовгостроковому кредитуванні в основному за посередництвом операцій зцінними паперами.
7. Інноваційні банки - спеціалізуються на фінансуванні інноваційнихпроектів шляхом придбання відповідних акцій, а також шляхом розміщення облігаційної позики.
8. Державний банк - фінансовий заклад, який входить до системи истемицентрального банку країни і контролює грошовий обіг.
Крім того існують міжнародні кредитні організації - Європейський банкреконструкцій та розвитку, Група світового банку. Банк міжнароднихРозрахунків (БМР) тощо.
Головними функціями банків є:
1. Створення грошей (посередництвом кредитних та інвестиційнихоперацій).
2. Платежі та розрахунки (забезпечення переміщення коштів).
3. Акумуляція заощаджень з наступним їх використанням на різного роді 1економічні та соціальні потреби.
4. Надання кредитів (фінансування сільського господарства промисловості,торгівлі тощо).
5. Фінансування зовнішньої торгівлі (надання банківських послуг дляздійснення міжнародних розрахунків).
6. Операції з цінними паперами.
7. Емісійні операції,
8. Операції за дорученням,
9. Зберігання цінностей.
БАНКІВСЬКА СИСТЕМА - організаційна сукупність різних видів банків у їх взаємозв'язку, яка існує в тій чи іншій країні в цілком визначений історичний період.
Залежно від впорядкованості банків, відповідно до діючого банківського законодавства розрізняють два основних типи побудови банківської системи:
• однорівнева банківська система;
• дворівнева банківська система
Сьогодні в більшості країн світу функціонує дворівнева банківська система. За такою системою відносини між банками будуються в двох площинах: по вертикалі і по горизонталі.
По вертикалі - це відносини підпорядкування між центральним банком, як керівним органом усієї банківської системи, і комерційними банками.
По горизонталі - це відносини рівноправного партнерства та конкуренції між комерційними банками.
Верхній рівень - центральні (емісійні) банки, які є банками в повному значенні цього слова лише для двох категорій клієнтів: банківських інститутів та урядових структур.
Нижній рівень - комерційні банки, клієнтами яких є підприємства, організації, населення.
Центральним банкам, або банкам першого рівня, притаманні функції резервної системи: 1) емісія кредитних грошейі контроль за грошовим обігом у країні, кредитно-розра-Іхункове обслуговування інших кредитних інститутів, тобто виконання ролі "банку банків"; 2) кредитно-розрахункове обслуговування держави; 3) реалізація грошово-кредитної політики і регулювання на цій основі економічних процесів.
Комерційні банки є багатофункціональними установами, що займаються практично всіма видами кредитних і фінансових операцій, пов'язаних з обслуговуванням господарської діяльності своїх клієнтів
Банківська система в умовах ринку функціонує на основі певних умов.
Функції банківської системи:
1) Трансформаційна - зумовлена посередницькою місією банків. Мобілізуючи вільні кошти і передаючи їх різним суб'єктам, банки мають можливість їх трансформовувати (змінювати) на різні строки, розміри, що зменшує фінансові ризики.
2) Функція створення грошей і регулювання грошової маси.
3) Функція забезпечення сталості банків та грошового ринку (стабілізаційна), яка проявляється:
• у прийнятті ряду законів та інших нормативних актів, що регламентують діяльність усіх ланок банківської системи - від центрального банку до вузькоспеціалізованих комерційних банків;
• у створенні дійового механізму державного контролю і нагляду за дотриманням цих законів та за діяльністю банків узагалі.
Необхідність існування банківської системи визначається двома групами причин:
1) потребою здійснення суспільного нагляду і регулювання банківської діяльності, узгодження комерційних інтересів окремих банків Із загально-суспільними інтересами - забезпечення сталості грошей і стабільності роботи всіх банків;
2) забезпечення збалансованості попиту і пропозиції на грошовому ринку і в кожному з його секторів. Банки при цьому повинні керуватися не тільки своїми комерційними інтересами, а й вимогами системи в цілому.
