Платники, об’єкт оподаткування, ставки

 

Господарюючі суб'єкти в процесі здійснення виробничої і фінансової діяльності вступають у взаємовідносини з різними ланками фінансово-кредитної системи і, передусім з бюджетом. Основним видом прямих податків, що сплачуються господарюючими суб'єктами до бюджету, є податок на прибуток.

Згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р., податок на прибуток сплачують суб'єкти підприємницької діяльності й інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку. У зв'язку з цим платниками податку на прибуток є:

– з числа резидентів – суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами;

– з числа нерезидентів – фізичні і юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи, з джерелом їх походження в Україні;

– філіали, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, що не мають статусу юридичної особи та знаходяться на іншій території, ніж платник податку. У той же час платник податку, що мають такі філії, може ухвалити рішення про сплату консолідованого податку. У цьому випадку сума податку на прибуток філії за відповідний період визначається розрахункове, виходячи з загальної суми податку нарахованого платником податку, і питомої ваги валових витрат з урахуванням амортизації філії в загальній їх сумі платника податку. Вибір порядку сплати податку на прибуток у цьому випадку визначає платник самостійно до початку звітного року, про що повідомляйся податковим органам як за місцем знаходження платника податку і за місцем знаходження його філії. Відповідальність за своєчасну і повну сплату податку до бюджету за місцем знаходження філії несе платник податку;

– постійні представництва нерезидентів, які одержують прибуток із джерел їх походження в Україні або виконують представницькі функції відносно таких нерезидентів чи їх засновників;

– інші організації і установи, які одержують прибуток від своєї діяльності.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом вирахування від валового доходу (виручки) сум валових витрат і амортиза­ційних відрахувань.

Розрахована сума оподатковуваного прибутку обкладається за основною ставкою 25% (з 01.01.2004р.).

Обчислення оподатковуваного прибутку. Валові доходи і валові витрати

 

Валовий доход являє собою загальну суму доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) за звітний період у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як в Україні, так і за її межами без сум акцизного збору, податку на додану вартість і інших надходжень, що не є доходом платника податку. До складу валового доходу включають:

- доходи від продажу товарів (робіт, послуг);

- доход від продажу цінних паперів, операцій з валютними цінностями і борговими зобов'язаннями;

- доходи від операцій з основними фондами, нематеріальними активами;

- доходи від спільної діяльності та у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів;

- процентів, роялті від здійснення операцій лізингу (оренди);

- доходи у вигляді безповоротної фінансової допомоги, отриманої в звітному періоді, а також у вигляді вартості безкоштовно наданих товарів;

- доходи – від урегулювання сумнівної або безнадійної кредиторської заборгованості;

- суми акцизного збору та рентних платежів;

- інші види доходів, що входять до складу об'єкта оподаткування (суми отриманої пені, штрафу, неустойок; доходи, не враховані в минулі роки, а виявлені в звітному році; проценти (комісійні), отримані від здійснення кредитно-депозитних операцій та ін.).

У той же час до складу валового доходу не включаються:

– суми ПДВ, акцизного збору, отриманого (нарахованого) підприємством у складі ціни продажу продукції (робіт, послуг), за винятком випадків, коли таке підприємство – отримувач не є платником ПДВ;

– суми коштів або вартість майна, отримані платником податку як компенсація за примусове відчуження державою іншого майна у платника податку у випадках, передбачених законодавством;

– сума коштів і вартість майна, отримані платником податку за ріням суду (арбітражного суду) у вигляді компенсації прямих витрат або збитків, понесених платником податку внаслідок порушення й прав і інтересів, що охороняються законом;

– суми податків, зборів і обов'язкових платежів, що повертаються платнику податку з бюджету, як зайво внесені платежі;

– суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку вигляді прямих інвестицій, у тому числі грошові або майнові внески здійснювані відповідно до договорів про спільну діяльність на території України, без створення юридичної особи;

– суми отриманого платником податку емісійного доходу;

– доходи від спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, дивіденди, отримані платником податку від інших платників податку, які були вже оподатковані у встановленому поряд­ку;

– кошти або майно, що надходять у вигляді міжнародної технічної допомоги, яка надається іншими державами відповідно до міжнародних угод;

– кошти, що надаються платнику податку з державного інноваційного фонду на зворотній основі при здійсненні інноваційних проектів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

– суми доходів, що накопляються на пенсійних рахунках у межах механізму додаткового пенсійного забезпечення;

– інші надходження, згідно з законом про оподаткування прибутку.

Датою збільшення валового доходу вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого першою сталася подія:

– зарахування коштів покупця або замовника на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають реалізації (коли реалізація відбувається за готівку – дата її оприбуткування в касі платника податку);

– відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку. За товарообмінних (бартерних) операцій датою збільшення валового доходу вважають дату:

– відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дату фактичного надання послуг платником податку;

– оприбуткування товарів, а для робіт (послуг) – дату оформлення документа, що засвідчує факт отримання результатів робіт (послуг) платником податку.

Валові витрати виробництва та обігу – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товару (робіт, послуг), які купуються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому до складу валових витрат включають:

- суми всіх видів витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду в в'язку з підготовкою, організацією, виробництвом, продажем продукції (робіт, послуг);

- суми коштів або вартість майна, добровільно перерахованих до Державного бюджету України або бюджетів території об'єднань, неприбуткових організацій (добродійні фонди й організації, створені з метою проведення екологічної, оздоровчої, спортивної, культурної, освітньої та наукової діяльності, іншими), діяльність яких не передбачає отримання прибутку) у розмірі, що становить не менше 2%, але не більше 5% оподатковуваного прибутку попереднього звітного періоду;

- суми внесених (нарахованих) податків, зборів, обов'язкових платежів, що включаються в собівартість продукції, а також пені, штрафі, неустойки, сплачених за порушення договорів або за рішенням суду;

- суми витрат, не врахованих у минулих податкових періодах у зв’язку допущенням помилок, виявлених у звітному податковому періоді;

- суми безнадійної заборгованості, а також суми, по яких закінчив термін позовної давності;

- суми перевищення балансової вартості покупних матеріалів, сировини, комплектуючих виробів і напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, що рахуються на початок звітного кварталу, над вартістю цих же цінностей і витрат на кінець того ж кварталу;

- суми витрат на поліпшення основних фондів (капітальний ремонт, реконструкція та ін.) у межах 10 % балансової вартості відповідних груп основних фондів на початок року;

- витрати на утримання і експлуатацію житлово-комунального господарства, об'єктів соціальної інфраструктури (дитячих дошкільних установ, клубів, установ охорони здоров'я та ін.);

- витрати на проведення реклами по пропаганді переваг виробництва товарів, а також витрати, пов'язані з організацією прийомів, презентацій з метою реклами, але не більше 2% від оподатковуваного прибутку;

- витрати, пов'язані зі здійсненням лізингових (орендних) операцій;

- витрати по операціях з борговими зобов'язаннями і валютними цінностями;

- витрати по операціях з основними фондами і нематеріальним активами;

- амортизаційні відрахування по основних фондах і нематеріальних активах;

- інші витрати.

Не включають до складу валових витрат витрати на:

- потреби не пов’язані з веденням основної діяльності, а саме організацію та проведення прийомів, відпочинку тощо, крім витрат, пов’язаних з проведенням рекламної діяльності, в розмір не більше 2% від оподатковуваного прибутку за попередній звітний квартал;

- фінансування особистих потреб фізичних осіб;

- придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів;

- на придбання торгових патентів;

- сплату штрафів та неустойки;

- на утримання органів управління об'єднань платників податку, включаючи утримання холдингових компаній;

- виплата емісійного доходу на користь емітента корпоративних прав;

- виплата дивідендів;

- суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, нижчими, ніж звичайні;

- будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

Прибуток звітного періоду, що підлягає оподаткуванню по ставці, визначається у вигляді різниці між сумою скоригованого валового доходу мінус загальна сума валових витрат (за винятком тих виплат, які за своїм змістом не є такими для підприємства) і мінус суму амортизаційних відрахувань (за винятком тих, на суми яких вони зменшуються).

Вивчення валових витрат, особливостей їхнього формування дає змогу зробити висновки, що за складом і обсягом вони перевищують витрати, які підприємство включає в собівартість, що зменшує суму оподаткованого прибутку.

Це досягається у зв'язку з віднесенням до складу валових витрат: використання прибутку на благодійну діяльність; використання прибутку на фінансування соціальної інфраструктури підприємств та інших витрат.

Зменшення оподаткованого прибутку також: досягається внаслідок збільшення суми амортизаційних відрахувань, які виключаються зі скоригованого валового доходу. Збільшення амортизаційних відрахувань зумовлено такими змінами щодо їх обчислення.

По-перше, значно підвищено норми амортизаційних відрахувань. Вони встановлені у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в таких розмірах (у розрахунку на календарний квартал):

1) для основних фондів. Придбаних до 01.01.04:

група І – 1,25%, група II – 6,25%, група ІІІ – 3,75%.

2) для основних фондів, придбаних після 01.01.04:

група І – 2%, група II – 10%, група ІІІ – 6%; група ІV – 15%.

По-друге, амортизації підлягають витрати на проведення ремонту основних фондів, їх реконструкцію і модернізацію та інші витрати для поліпшення фондів, що перевищують 5% витрат щодо вартості основних фондів на початок року і які було включено до складу валових витрат.

Якщо в платника податку об'єкт оподаткування (оподаткований прибуток) за результатами звітного (податкового) періоду має від'ємне значення (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), дозволяється відповідне зменшення об'єкта оподаткування у наступному звітному (податковому) кварталі, а також кожному з наступних двадцяти звітних (податкових) кварталів до повного погашення від'ємного значення об'єкта оподаткування.