МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ
ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ
«КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ»
КИЇВСЬКЕ ТЕРИТОРІАЛЬНЕ ВІДДІЛЕННЯ МАЛОЇ АКАДЕМІЇ НАУК
УКРАЇНИ
«КИЇВСЬКА МАЛА АКАДЕМІЯ НАУК»
Відділення світової історії
Секція
Базова дисципліна світова історія
ТЕЗИС ПРО ПРЕВЕНТИВНІСТЬ УДАРУ ТРЕТЬОГО РЕЙХУ ПО СРСР 22 ЧЕРВНЯ 1941 РОКУ
РОБОТУ ВИКОНАВ:
статус у МАН – кандидат у члени МАН
прізвище, ім’я, по батькові
Степанюк Назар Вадимович
повна дата народження
28 грудня 2001 р.
учень 9 класу
гімназія № 136 м. Києва
Дніпровський район
домашня адреса
м.Київ,вул.Алма-Атинська 36, кв.15
контактні телефони
дом. (044) 5688573
моб. (096)2502015
педагогічний керівник
Шевцова Євгенія Володимирівна
__________________
гімназія № 136
вчитель історії
тел. (044) 295 07 66, 517 37 00
ТЕЗИС ПРО ПРЕВЕНТИВНІСТЬ УДАРУ ТРЕТЬОГО РЕЙХУ ПО СРСР 22 ЧЕРВНЯ 1941 РОКУ
ЗМІСТ
Стор.
ВСТУП ………………………………………………………........................... 5
РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ………………………………………. 7
РОЗДІЛ 2. ТЕЗИС ПРО ПРЕВЕНТИВНІСТЬ УДАРУ ТРЕТЬОГО РЕЙХУ ПО СРСР 22 ЧЕРВНЯ 1941 РОКУ ………………………………...11
2.1 Комуністична і націонал-соціалістичні ідеології, як рушії Другої світової війни …………………………………………………………………………….. 8
2.2. Роль СРСР у нарощуванні військової потуги Третього Рейху………….11
2.3. Військово-стратегічні дії СРСР у 1939-1941 рр.……………………. ……..6
РОЗДІЛ 3. ДОСЛІДНА ЧАСТИНА………………………………………….20
ВИСНОВКИ………………………………………………………………........23
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………26
ДОДАТКИ………………………………………………………………………27
ВСТУП
Історія та події напередодні 22 червня 1941 року завжди були предметом запеклих дискусій. Десятки експертів сходилися у дебатах не тільки про цю дату, а й про усі події, цінності та загадки історії, які передували їм. У дискусіях та роботах багатьох експертів та істориків, було також задіяно багато інших тем, пов’язаних із цим тезисом. Із розвитком історичних обставин та появою нових історичних доказів з’являлися нові теорії пов’язаними із цими подіями, проте основні точки зору так і не змінилися.
Задля розуміння історії розвитку подій напередодні 22 червня 1941 року необхідно розглянути основні ідеології держав учасниць тих історичних подій та їхню основу, таким чином наше дослідження є актуальним з точки зору сьогодення, адже суть цих ідеологій та події тієї історичної доби досі є предметом для дискусій у історично-наукових та політичних колах.
Метою нашої роботи є аналіз історичних подій напередодні 1941 року використовуючи теорії, концепції та докази істориків-експертів.
Виходячи з мети роботи, перед нами постають такі завдання:
1. Провести аналіз ідеологій держав-учасниць подій 22 червня 1941 року.
2. Провести аналіз ролі СРСР у нарощуванні військової потуги Третього Рейху використовуючи позиції та наукові теорії експертів-істориків.
3. Проаналізувати військово-стратегічні дії СРСР у 1939-1941 роках.
Об’єктом дослідження є історія Другої світової війни.
Предметом даного дослідження є тезис про превентивність нападу Третього рейзу на СРСР 22 червня 1941 року.
Для розкриття теми наукової роботи було використано такі методи дослідження:
─ метод аналізу і синтезу застосовано для чіткого визначення ідеологій країн учасниць подій 1941 року із економічної, соціальної та політичної точки зору.
─ метод узагальнення було використано для складання висновків до роботи.
─ бібліографічний метод застосовано для огляду літератури.
─ хронологічний метод було використано для правильного хронологічного опису історії розвитку подій, які передували 22 червня 1941 року та дій СРСР напередодні військового вторгнення Третього Рейху на територію СРСР.
Робота має теоретичний характер. У роботі було розглянуто основні напрями та історію розвитку комунізму, націонал-соціалізму. Також у роботі було розглянуто дії СРСР напередодні 22 червня 1941 року із точки зору тезису про превентивність нападу Третього Рейху на СРСР і було доведено, що даний тезис є правдоподібним із історичної точки зору.
Робота складається зі вступу, двох розділів, висновку, списку використаних джерел і додатків.
Основний текст складає 26 стр. Список використаних джерел налічує 17 найменувань. Робота містить 4 додатків
РОЗДІЛ I
ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ
Оскільки було доведено, що вищевказана тема є актуальною, то на її основі введуться дебати серед спеціалістів у історичній галузі, до якої вона відноситься. Даний факт породжує багато точок зору та позицій щодо тези, яка буде розглянута в даній роботі. Тому для повного розуміння даної теми необхідно розглянути декілька основних та поширених позицій щодо неї.
Мельтюхов М.И у своїх роботах вказувє, що перед початком війни Союзні сили вирішили використати Радянський союз, як відвідну ціль для агресії Німечини для того, щоб ослабити ці дві тоталітарні держави та закріпити позиції Лондона та Парижа на світовій політичній карті за мінімального військового втручання. Радянське керівництво розуміло даний факт і саме тому воно вкладає пакт Молотова – Рібентропа із Третім Рейхом. Цим вони зупиняють можливу на той час агресію Гітлера по відношеню до Радянського союзу і розв’язують йому руки для військових дій по відношенню Союзників на території Західної Європи та колоній Франції та Британії а також виставляють себе у ролі своєрідного арбітра тогочасної політики від якого могла залежати доля Європи. Гітлер розумів, що навіть при укладенні пакту Молотова – Рібентропа Рейх не захищений від можливості приєднання Радянського союзу до антигітлерівської коаліції. По цій причині він вирішує якнайшвидше розгромити основні сили Союзників на континенті та змусити Британію до перемир’я. Проте відносини Третього Рейху та Радянського союзу почали охолоджуватись перед початком війни. Це було пов’язано із агресивними діями Радянського союзу на Балканах, агресією у Фінляндії та окупацією Буковини. Ці дія перешкоджали Німечині у нарощуванні сили, адже вищевказані локації були доволі таки важливими для подальших операцій Гітлера. Румунія була єдиним постачальником нафти. Фінляндія була на близькій відстані від Швеції – основного постачальника залізної руди. Дії Радянського союзу були відверто небезпечними для нацистської Німечини. На думку автора, Гітлер зрозумів, що доля Третього Рейху повністю залежить від дій Сталіна. Третій рейх постав перед фактом, що він може бути знищеним з обох боків і вирішив відкласти бойові дії проти Британії, як єдиної на той час країни Союзників яка не була окупована нацистським режимом, та зосередити сили проти Радянського союзу. Автор пояснює неготовність Радянського союзу до агресії Німечини погано навченою розвідкою та нестабільною політичною обстановкою у Європі, можливостями провокації. Таким чином, на думку автора СРСР та нацистська Німечина готували один на одного у 1941 році, не знаючи про плани один одного. [1] [2]
Нєвєжин В.А у своїх роботах стверджує, що радянська армія не могла бути готовою до війни, підтверджуючи це статистикою втрат радянської армії під час війни в Фінляндії. Автор стверджує, що радянська армія не могла ввести наступальні дії в Європі через підтверджену під час боїв у Фінляндії небоєздатність. Проте автор підтверджує наявність наступальних доктрин і заготованих наступальних наказів перед самим початком операції «Барбаросса». Він стверджує, що Гітлер та Сталін практично одночасно готували удари по один одному із превентивними цілями. Для Гітлера Радянський союз був останньою ціллю на континенті після окупації Франції та облоги Британії. Для Радянського союзу Третій рейх був загрозою, адже Сталін розумів що Гітлер може почати агресивні дії проти Радянського союзу після окупації Буковини, що загрожувало зриву постачання нафти для Вермахту. Автор стверджує, що Сталін знав про концентрацію сил на кордоні Радянського союзу але не створював жодної оборонної ініціативи і нарощував наступальний потенціал по причині того, що планувалось нанести превентивний удар по готовим до наступу німецьким військам і після розгрому Вермахту та нацистської Німечини диктувати Європі свої політичні вимоги. Автор підтверджує вищевказані тези документами у відкритому доступі, дослідженнями інших істориків та архівними файлами.[3]
Солонін М.С. у своїх роботах стверджує, що СРСР готував агресію на території Третього рейху, чим підтверджує вказаний тезис. Автор ставить під сумнів, що 22 червня 1941 року Вермахт наніс раптовий та нищівний удар по СРСР. Автор наводить факти та підрахунки, що танки та артилерія Вермахту з урахуванням темпу вторгнення могли атакувати цілі, розташовані не далі ніж в декількох десятках кілометрах вглиб від кордону СРСР. Тоді як 90 % дивізій Червоної армії розташовувались поза цієї зони. Можливість нищівного повітряного удару автор також не визнає, посилаючись на низьку ефективність повітряних бомбардувань того часу і відносну малу чисельність люфтваффе. Також він ставить під сумнів сам факт раптовості вдару, наводячи багаточисельні накази про збільшення рівня бойової готовності у передвоєнні дні. До того ж, найбільш масові поразки радянської армії — під Києвом, Вязьмою, Брянськом — відбулись не в перші місяці війни. Автор пояснює дивну поведінку радянського керівництва, яка вийшла у вигляді багаторазових наказів не піддаватись на провокації, а також такі факти, як проголошення 22 червня вихідним днем в деяких авіаполках Західного особливого військового округу після численних наказів про збільшення рівня боєготовності, відсутність оголошення мобілізації 22 червня автор пояснює тим, що на 22 червня Сталін готував провокаційне інсценування бомбардування радянських міст. Після цього, 23 червня була запланована мобілізація, а до початку липня — перехід у наступ. Така гіпотеза дає можливість пояснити ряд дивних епізодів безпосередньо перед початком війни, хоч сам автор прямо заявляє, що ніяких документальних доказів цього у нього нема.[4]
Габріель Городецький у своїх історичних роботах абсолютно заперечує тезис превентивності удару по СРСР. Він вказує що у СРСР на момент війни не було жодних причин для нападу на територію Третього рейху. Радянський союз за версією автора був катастрофічно неготовий у зв’язку із повним знищенням командного складу Сталіним у 1938-39 роках. Автор підтверджує цю тезу статистикою втрат у війні в Фінляндії. Автор наголошує, що СРСР підписав пакт Молотова – Рібентропа з ціллю самоізоляції від основних подій тогочасної історії. Також, автор наводить сумнівні докази того, що мир із нацистською Німечиною був укладений для того, щоб забезпечити себе від Союзників, які за версією автора готували війну проти СРСР, яка не вдалась через агресію Гітлера. Також автор наводить деякі причини по яким СРСР не міг напасти на територію Третього рейху. Наприклад, автор запевняє, що Німечина атакувала СРСР із розрахунку, що перемога над СРСР буде одночасно означати удар по надіям та моральному стані Британії та змусить її капітулювати, що призведе до розпаду Британської імперії. Інший приклад, автор заявляє, що таким чином Німечинні вдасться ліквідувати можливе втручання у війну США, і ще більше укріпити фашистський блок. [6]
В даній ситуації, є можливість розглянути точку зору безпосередніх учасників. Наприклад, Адольфа Гітлера. У своїй автобіографічній книзі «Mein Kampf» він називає причину нападу на СРСР те, що Радянський союз почав загрожувати Румунським залежам нафти. По версії Гітлера, це і стало причиною нападу на СРСР. Названа причина підтверджується свідченнями вищого командного складу Вермахту, міністром пропаганду Геббельсом та діями и Червоної армії на той час.
Також, у роботі буде наведено декілька теоретичних матеріалів, для повноцінної перевірки фактів.
Отже, було наведено і коротко окреслено декілька теорій щодо тезису про превентивність нападу нацистської Німечини на СРСР у 1941 році. Було розглянуто припущення та теорії різних направлень, тому літератури для повного розуміння даної роботи є достатньо. Було розглянуто позицію декількох авторів наукових робіт на дану тему, а саме Мельтюхова М.И, Нєвєжина В.А, Солоніна М.С, Габріеля Городецького та безпосереднього учасника Другої Світової війни Адольфа Гітлера. Оскільки тема даної роботи є суперечною, то й позиції вищевказаних авторів були суперечними, тому дана робота є об’єктивною.
РОЗДІЛ ІІ
Комуністична і націонал-соціалістичні ідеології, як рушії Другої світової війни
Для повного розуміння тезису, який є темою даної роботи, необхідно провести аналіз основ ідеологій двох наймогутніших тоталітарних країн-учасниць Другої світової війни.
Національний соціалізм або націонал-соціалізм (нім. Nationalsozialismus, скорочено — нацизм нім. Nazismus) — політична ідеологія, яка була політичною доктриною керівництва Німеччини (у часи Третього рейху), а також у деяких інших країнах. Базується на тезі про цінність нації та її верховенстві в процесі утворення держави.
Націонал-соціалізм у Німеччині заснований на теоріях расової ієрархії і соціального дарвінізму. Німецькі народи (яких відносили до так званої нордичної раси) зображалися як втілення європеоїдних «арійців» і «вища раса». На противагу як капіталізму, так і комунізму він був спрямований на подолання соціальних відмінностей, з усіма частинами однорідного суспільства, що прагнуть до національної єдності і традиціоналізму. Ідеологи німецького націонал-соціалізму вважали історичні території германських племен як додаткові землі для розширення держави.[14]
Одна із спроб теоретичного обґрунтування побудови «національного соціалізму» була зроблена ще 1915 року російським політичним діячем В. Ульяновим: на противагу теоретичним настановам засновників комунізму К. Маркса та Ф. Енгельса він обґрунтовував можливість «перемоги соціалізму» «в одній, окремо взятій, капіталістичній країні» [15].
Термін «націонал-соціалізм» виник із спроб створити націоналістичне перевизначення «соціалізму» в ролі альтернативи інтернаціонального марксистського соціалізму і капіталізму вільного ринку. Нацисти у Німеччині прагнули досягти цієї «людської спільноти» (нім. Volksgemeinschaft) з метою об'єднання всіх німців як національних товаришів, в той же час без урахування тих, хто вважався чужинцем суспільства чи був представником іншої раси (нім. Fremdvölkische). Націонал-соціалізм відхиляв марксистську концепцію класової боротьби, ідеї класової рівності і міжнародної солідарності, і прагнув захистити приватну власність і бізнес. [15][14]
Партія німецьких націонал-соціалістів заснована як паннімецька націоналістична й антисемітська Німецька робітнича партія 5 січня 1919 року. На початку 1920-х років Адольф Гітлер взяв на себе управління організацією, перейменованою у Націонал-соціалістичну робітничу партію Німеччини (нім. Nationalsozialistische Deutsche Arbeiterpartei; NSDAP). Програма партії, прийнята 1920 року, закликала до єдиної Великої Німеччини, позбавлення громадянства євреїв (осіб єврейського походження), в той же час підтримуючи земельну реформу і націоналізацію деяких галузей промисловості. У книзі «Mein Kampf», написаній А. Гітлером 1924 року в ув'язненні, він виклав антисемітизм і антикомунізм в центрі своєї політичної філософії, а також презирство до парламентської демократії і віру в право Німеччини на територіальну експансію.
Оскільки тезис даної роботи є ствердженням щодо причетності СРСР до розпалювання Другої світової війни, то в даному розділі буде розглянуто основи комунізму та його ідеологію.
Комунізм (від лат. communis та фр. communisme — спільний, загальний) — політична ідеологія, заснована на ідеї суспільства загальної рівності та свободи, суспільної власності на засоби виробництва та безгрошового перерозподілу майна[17].
Первинні ідеї комунізму походять від ранньо-християнських громад, які додержувались принципу суспільного майна. Пізніше — від середньовічних сект, які ґрунтувалися на Христовій ідеї «любові до ближнього». Також часом під поняттям «первинний комунізм» мається на увазі примітивні суспільні форми доісторичної людності[12].
В новий час, в ХІХ ст. внаслідок впливу Французької революції з її гаслами загальної «Свободи, Рівності та Братерства», скасування соціальної нерівності людей та побудови безкласового та безвладного суспільства через скасування приватної власності, або, щонайменше, власності на засоби виробництва. Розвиток цих ідей у Європі привів на кінець ХІХ ст. до формування окремої спеціальної теорії — «комунізму». Класиками її вважаються К.Маркс та Ф.Енгельс. Їх послідовниками у ХХ ст., що втілювали ідеї класиків на практиці, додаючи чимало від себе, вважаються такі політичні діячі: В. Ульянов (Ленін), Л. Бронштейн (Троцький), Й. Джугашвілі (Сталін), Мао Дзедун та ін.
В наш час, з точки зору власної апологетики, комунізм — це суспільний лад (або особлива суспільно-економічна формація), що ґрунтується на усуспільненні засобів виробництва; це також наукове і філософське вчення про майбутнє безкласове суспільство, в якому відсутня приватна власність на засоби виробництва та експлуатація людини людиною; а також це практика втілення цього вчення у життя.
З точки зору критики ідея комунізму вважається утопією, спроба втілення якої у життя у ХХ столітті (так званий «комуністичний експеримент») коштувала світовому людству кілька сотень мільйонів людських жертв. Внаслідок існування комуністичних режимів найбільше постраждали, як в абсолютному так і у відносному значенні, населення таких країн, як СРСР (нині це Казахстан, Україна, Росія та ін.), Китай («культурна революція», «великий стрибок»), Камбоджа (диктатура «червоних кхмерів»), В'єтнам, КНДР, Куба та багато інших.
Комунізм як суспільна ідея набув популярності по-перше у країнах Західної Європи (особливо у Франції) в середині 19 століття у колах інтелігенції та декласованної міської бідноти під час так званих «буржуазних революцій». Ідея комунізму як політичного руху була сформульована К.Марксом і Ф.Енгельсом у «Маніфесті Комуністичної партії» в 1848 році та в пізніших працях. У прогнозній складовій під комунізмом розуміють «дійсний рух з подолання нинішнього стану речей», тобто перетворення суспільних відносин на шляху до безкласового суспільства рівності.[12]
Отже, в даному розділі було розглянуто походження та основні принципи тоталітарних режимів двох основних тоталітарних країн учасниць: СРСР та Третього рейху. Було розглянуто основні принципи націонал-соціалізму, історію виникнення, що було доведено багатьма експертами і автором самої політично-філософської течії та доведено її причетність до подій Другої Світової війни. Також було розглянуто основні принципи та походження комунізму, як політично-філософської течії, його історію виникнення, що було підтверджено багатьма експертами та самим автором цієї політичної ідеї. Завдяки проведеному аналізу, робота має теоретичне підґрунтя для продовження аналізу тезису даної роботи.
