Роль СРСР у нарощуванні військової потуги Третього Рейху

Оскільки багато експертів у даному тезисі та історичних фактів вказують на матеріальну допомогу СРСР Третьому Рейху у передвоєний період та у перші роки війни, то для повноти даного дослідження необхідно розглянути деякі історичні факти пов’язані із цим ствердженням.

Для повного розуміння ролі СРСР у нарощуванні військової потуги Третього Рейху, необхідно розглянути деякі із основних положень та доктрин комунізму, як політичної та ідеологічної системи.

Комунізм, за теоріями Маркса та основних діячів СРСР мав настати у результаті «Світової пролетарської революції», яка в свою чергу, відбудеться після «Імпералістичних війн». Необхідно підкреслити, що «імпералістичними» державами Карл Маркс та його послідовники вважали всі держави, які не мали комунізм, як основну політично-ідеологічну доктрину[13].

«Світова пролетарська революція» в теорії мала відбутися, через одну глобальну війну капіталістичного світу між собою, за якою мала настати «перманентна революція» у країнах капіталістичного світу, яка полягала у збройному повстанні під гаслами ідеалів комунізму, і встановлення даного політичного ладу за допомогою насилля або прямого військового втручання уже наявного комуністичного ладу[16].

Багато авторів наукових робіт над даним тезисом, мають різні позиції. Також, у вільному доступі наявні деякі матеріали, які свідчать про участь СРСР у збройному нарощуванні сили Третього Рейху. Розглянемо декілька із них.

Є два основних тезиса щодо ролі СРСР у нарощуванні військової потуги Третього Рейху. Одна із них полягає у тому, що у тій, чи іншій формі, Сталін використовував Гітлера для дестабілізації ситуації на території Європи для початку «Світової пролетарської революції». Цієї теорії притримуються Мельтюхов М.И та Солонін М.С. Інша версія полягає в тому, що СРСР не мав жодного впливу на Третій Рейх або мав вплив, але виключно заради власної оборони від капіталістичного світу. Цієї теорії підтримуються Нєвєжин В.А та Габрієль Городецький.

Мельтюхов М.И у своїх роботах вказує, що СРСР ніяк не впливав на Третій Рейх після приходу Гітлера до влади. Автор пояснює це тим, що Сталін вважав Союзників своїм основним потенційним суперником та намагався максимально відсторонити СРСР від їхнього впливу,адже на думку автора, Союзні сили намагалися використати СРСР як відвідну ціль для агресії Німечини для того, щоб ослабити ці дві тоталітарні держави та закріпити позиції Лондона та Парижа на світовій політичній карті за мінімального військового втручання. Автор вважає, що Радянський союз допомагав Третьому Рейх у нарощуванні військової сили напередодні війни та на ранніх етапах, але виключно із ціллю зробити Третій Рейх своєрідним щитом для дестабілізації позицій Лондона та Парижа й встановлення СРСР у ролі своєрідного арбітра тогочасної політики від якого могла залежати доля Європи. Автор не вважає, що Пакт Молотова - Рібентропа був вкладений між СРСР та Німечинною, із ціллю дати можливість Третьому Рейху знищити Капіталістичний світ, щоб потім отримати можливість провести удар в спину ослабленій Німечинні та вільному світові, щоб привести план «Світової пролетарської революції», як це вважають інші автори. Тобто, Мельтюхов М.И стверджує, що СРСР приймав роль у нарощуванні військової потуги Третього рейху виключно заради захисту себе від амбіцій Союзників через власне Третій Рейх, який дестабілізує вплив Парижу та Лондона на світову політику.[1]

Солонін М.С. у своїх роботах стверджує, що СРСР готував збройну провокацію, як привід до агресії по відношенню до Третього Рейху та окупованих ним територіях. Автор заявляє, що пакт Молотова – Рібентропа мав бути підтвердженням легенди провокації. Проте, автор вважає, що Радянський союз мав лише символічний вплив на військову потугу Третього Рейху, зроблений виключно, заради виставляння себе, як союзника Гітлера або як нейтральну сторону у Другій Світовій війні. Автор наголошує, що вищевказаний план був досягнутий завдяки непослідовним діям радянської зовнішньої дипломатії, що дало можливість керівництву Третього Рейху розкрити його[4]

Нєвєжин В.А у своїх роботах стверджує, що СРСР не міг та не мав причин для покращення військового потенціалу Третього Рейху, адже сам Радянський Союз проводив військові операції на території Фінляндії та Буковини, що напряму загрожувало постачанням ресурсів до Німечинни, яка на час тих подій мала проблеми із ресурсами.[7] Автор наполягає, що пакт Молотова – Рібентропа був укладений між Третім Рейхом та СРСР виключно згідно доктрини «Світової революції» за якою, СРСР мав вступити у війну після загального ослаблення всіх інших сторін військового конфлікту. Автор наполягає, що пакт Молотова – Рібентропа був укладений виключно заради збереження нейтралітету СРСР та нарощуванням його військового потенціалу, адже на думку автора, війна у Фінляндії, в якій СРСР поніс величезні втрати стало доказом для його керівництва, про недієздатність армії та стало поштовхом до її реформування у період підписання пакту.[3]

Габрієль Городецький у своїх історичних роботах вказує, що СРСР надавав деяку військову допомогу Третьому Рейхові виключно заради власного захисту від амбіцій Союзників. На думку автора, СРСР був неготовий до прямого конфлікту із Союзниками, адже військові дії у Фінляндії у 1939 році показали неготовність військ СРСР до бойових дій. Автор стверджує, що Сталін підписав пакт Молотова – Рібентропа виключно із ціллю самозахисту від можливих дій Союзників проти СРСР та убезпечення себе від можливої агресії зі сторони Третього Рейху.[6]

Отже, було розглянуто основні доктрини комунізму, які могли бути причетними до розпалювання світової війни та позиції декількох авторів наукових робіт на тезис даної роботи. Було розглянуто погляди Мельтюхова М.И, який вважав, що СРСР не мав ніякого стосунку до нарощування військової потуги Третього Рейху, але підписав із ним мир задля використання його як захист, від укріплення позицій Лондона та Парижу на території Європи. Було розглянуто позицію Нєвєжина В.А, який також вважав, що Сталін не підтримував Третій Рейх у військовому плані, але використовував його, як де стабілізатор політичної ситуації на території Європи заради власної військової інтервенції туди у цілях «Світової пролетарської революції». Солонін М.С у своїх наукових роботах стверджував, що СРСР мав лише символічний вплив на військовий потенціал Третього Рейху, зроблений виключно, щоб виставити себе союзником Гітлера. Габрієль Городецький у своїх роботах вказував, що СРСР надавав деяку військову допомогу Третьому Рейхові виключно заради власного захисту від амбіцій Союзників. На думку автора, СРСР був неготовий до прямого конфлікту із Союзниками, адже військові дії у Фінляндії у 1939 році показали неготовність військ СРСР до бойових дій.