Принцип і метод перекладу залежить від їх номінативного значення. Власні назви (оніми) – слова, що називають дійсний чи вигаданий об’єкт, особу чи місцевість єдину в своєму роді [1, с. 150]. М. П. Кочерган зазначає, що власні назви, на відміну від загальних, служать для виділення названого ними об’єкта з низки подібних, його індивідуалізації та ідентифікації [5, с. 186]; і пропонує таку класифікацію власних назв: 1) антропоніми – імена людей; 2) топоніми – географічні назви; 3) теоніми – назви божеств; 4) зооніми – клички тварин; 5) астроніми – назви небесних тіл; 6) космоніми – назви зон космічного простору і сузір’їв; 7) хрононіми – назви відрізків часу, пов’язані з істричними подіями; 8) ідеоніми – назви об’єктів духовної культури; 9) хрематоніми – назви об’єктів матеріальної культури; 10) ергоніми – назви об’єднань людей: товариства, організації тощо; 11) гідроніми – назви водоймища (річки, озера, моря, болота); 12) етноніми – назви народів, етнічних груп [4, с. 187]. Англійські власні імена перекладаються українською мовою по-різному. Власні імена здатні представляти об¢єкт не лише як лінгвоетнічну реалію, але, в першу чергу, як особливе явище в світі. Власні імена передаються за допомогою однозначних, закріплених у мові відповідностей або за допомогою транскрипції. Рідше використовується переклад, який враховує семантику кореневої морфеми.
Власні імена та географічні назви, не закріплені традицією передачі, передаються відповідно до сучасних правил перекладацької транскрипції.
Для власних імен характерні деякі зміни в оформленні фонематичного складу, яке відтворює об¢єктивні процеси засвоєння імен в системі мови перекладу [5,с.186].
Як зазначає Л. С. Бархударов, переклад власних назв у художньому тексті завжди орієнтований на досягнення комунікативно-функціональної ефективності. У цьому випадку прийнято говорити про випадки без еквівалентної лексики [1, с. 93]. Незважаючи на те, що ця група лексики найважче піддається іншомовній трансформації, її еквівалентний переклад необхідний для досягнення рівноцінної ефективності впливу на читача. Термін „без еквівалентна лексика”, яким позначені власні назви, не означає, що ці слова взагалі неможливо перекласти. Комунікативно-функціональний підхід до перекладу без еквівалентної лексики враховує специфіку власних назв. Переклад власних назв відбувається шляхом: перекладацької транслітерації та транскрибування; описового перекладу; перекладу [1, с. 96]. В. С. Виноградов стверджує, що звичайні власні назви, як правило, транскрибуються або транслітеруються [2, с. 149.]
Як правило, носіями національного колориту є всі власні імена, а особливо антропоніми - імена (і по батькові), прізвища людей та, насамперед, особисті імена.
При передачі топонімів - географічних назв - у тексті варто брати до уваги наявність традиційних топонімів - найменувань більш широко відомих географічних об'єктів, що є, власне кажучи, частиною його лексики. Із погляду перекладу важливо знати, що ці назви слід не транскрибувати, а вміти знайти в наявних географічних довідниках.
Переклад застосовується відносно назв вулиць, площ, кварталів та інших деталей населених пунктів, що являють собою так звані мікротопоніми: імена - назви природних фізико-географічних об'єктів, рідше - створених людиною, які мають вузьку сферу вживання.
В оповіданні „Mammon and the archer” (у перекладі Ю. Іванова "Гроші та Амур") фраза - “He saw a stream of cabs and wagons and everything else on wheels rolling toward the corner where Broadway, Sixth Avenue and Thirty-fourth Street meet.” -,,Застиглий потік фургонів, платформ, дрог, кебів, автобусів та трамваїв заповнював великий простір у тім місці, де Бродвей перехрещувався із Шостою авеню й Тридцять четвертою вулицею”. (Транслітерація Broadway – Бродвей, напівкалька Sixth Avenue - Шостою авеню та калька Thirty-fourth Street - Тридцять четвертою вулицею).
“And then Anthony Rockwall... went to the door of his library....” -
„І отут Ентоні Рокволл....підійшов до дверей бібліотеки...”.
Дані топоніми перекладають, ґрунтуючись на їх значеннєвому змісті, а антропоніми транскрибують, незважаючи на цілком ясну їхню семантику.
У повісті,,Little speck in gardened fruit "Персик" у перекладі М.Рябової -
„It isn't broken," was his diagnosis, "but you have a bruise there that looks like you'd fallen off the Flatiron twice." -,,Ребра всі цілі, - казав винесений ним висновок. - Але отут є синець, судячи з якого можна припустити, що ви звалилися із хмарочоса "Праска", і не один раз, а щонайменше двічі”. (Описовий переклад).
Флетайрон-білдін амер. [flætaiən] (дослівно —„будівля-праска”) — 22-поверховий хмарочос на Манхеттені. Ця будівля отримала назву через форму, нагадуючи праску. Мікротопоніми не перекладаються, а їхній переклад слід шукати в географічних довідниках.
В оповіданні „The Handbook of Hymen” у перекладі М. Рябової „Довідник Гіменея”, -,,It was at a piano recital and quail-eating contest in the city hall … that me and Idaho first met Mrs... D. Ormond Sampson…”-„На одному такому благодійному вечорі-конкурсі на кращу мелодекламацію... ми з Айдахо й зустрілися вперше з місіс Д. Ормонд Семпсон…”. (Транскрибування).
„And then Anthony Rockwall... went to the door of his library...” - „, І отут Ентоні Рокволл....підійшов до дверей бібліотеки...”. (Транскрипція).
„Talk about Solomon or the "New York Tribune"!” -,,Куди до неї Соломонові або "Нью-Йорк Триб’юн"!” (Транскрибування).
Назви періодичних видань - журналів та газет - транскрибують, назви творів мистецтва й науки перекладають, при цьому перекладач мусить уміти знайти вже існуючі відповідності в мові перекладу.
В оповіданні „The missing chord” у перекладі М. Рябової „Піаніно”, - „Last night I played “Bonnie Dundee” and the “Anvil Polka” and the “Blue Danube” and lots of pieces” -,,Учора ввечері я грала „Бонні Денді”, польку „Ковадло”, „Голубий Дунай” і ще масу всяких штучок”. (Транскрибування Bonnie Dundee - Бонні Денді та прийом калька Anvil Polka - польку „Ковадло”, Blue Danube - Голубий Дунай).
Транскрибування не дозволяє передати внутрішню форму імені, отже, не передає задум автора. Із цієї причини більшість значущих імен підлягають відтворенню.
Для створення колоритних образів письменники нерідко використовують прізвиська. Внутрішня форма прізвиська переважає над зовнішньою, указуючи на примітні риси вдачі, зовнішності, діяльності його носія. З антропонімів імена, як правило, транскрибуються, а прізвиська перекладаються [3,с.47].
В оповіданні „The Indian summer of dry valley Johnson” у перекладі О.Хомської „Бабине літо Джонсона Сухої Балки” речення - „Dry Valley Johnson shook the bottle”? -,,Джонсон Суха Балка струснув пляшку”. (Транскрипція Johnson та калька Dry Valley - Суха Балка).
„His real name was Hector, but he had been rechristened after his range to distinguish him from “Elm Creek” Johnson, who ran sheep further down the Frio”. -,,При народженні він одержав ім'я Гектор, але згодом його перейменували за його ранчо, на відміну від іншого Джонсона, що розводив овець нижче за течією Фріо й називався Джонсон Ільмовий Струмок”. (Транслітерація назва річки the Frio – Фріо, калька Elm Creek - Ільмовий Струмок).
„A call loan” у перекладі О.Хомської „На першу вимогу” - „So, out of the chaparral came Long Bill Longley from the Bar Circle Branch on the Frio — a wife-driven man — to taste the urban joys of success”. - „От як трапилося, що Довгий Білл Лонглі, гнана дружиною людина, покинув зарості чапаралю біля Бар Серкл Бранч на Фріо й прибув у місто, щоб скуштувати від більш витончених радощів успіху”. (Транскрипція, прізвисько - калька).
„Princess and the puma” у перекладі М. Уранова „Принцеса й пума” -
“Bully for you! thundered Whispering Ben from the darkness of the royal chamber.” -
„Ти в мене молодчина! – прогримів Бен Шептун з мороку королівської опочивальні”. (Ім'я – транскрипція, прізвисько - калька).
„The Pimienta Pancakes” у перекладі М.Уранова „Пімієнтські млинці” - “'Why,’ says Uncle Emsley, 'she's gone riding with Jackson Bird, the sheep man from over at Mired Mule Canada.’ – „А вона, - каже дядечко Емслі, - поїхала покататися із Джексоном Птахом, вівчарем із угловини Шолудивого Осла”. (Ім'я – транскрипція, прізвисько - калька).
До імен - символів, що нерідко є компонентами крилатих виразів, варто відносити імена популярних міфічних, історичних, біблійних, казкових героїв, персонажів загальновідомих книг і фільмів, серед яких чимало імен з минущою популярністю. На відміну від більшості мовців імен, вони, звичайно, транскрибуються, але в кожному окремому випадку перекладач має ураховувати „ступінь знайомості” імені.
„Hygeina at the solito” у перекладі Т.Озерської „Санаторій на ранчо” – „But RusSage himself would have snatched at it”. – „Адже на таку принаду клюнув би й сам Рокфеллер”. (Функціональний аналог).
„The Guilty Party” у перекладі В. Мусієнка „Чия вина” - „I thought I was in the next world. I don’t know how I got there; I suppose I had been riding on the Ninth avenue elevated or taking patent medicine or trying to pull Jim Jeffries’s nose, or doing some such little injudicious stunt”. – „Мені приснилося, що я на тім світі. Не знаю, як я туди потрапив. Імовірно, їхав поїздом надземної залізниці по Дев'ятій авеню, або прийняв патентовані ліки, або намагався потягнути за ніс Джіма Джеффріса, або вчинив ще який-небудь необачний крок”. (Транскрибування з поясненням у підрядковій примітці “Джім Джеффріс – відомий американський боксер”).
“Extradited from Bohemia” в перекладіМ. Рябової „З виру богеми врятована” - „Camille, Lola Montez, Royal Mary, Zaza - such a name as one of these would that of Medora Martin be to future generations.” – „Камілла, Лола Монтес, МаріяСтюарт, Заза - таким же славетним ім'ям стане для прийдешніх поколінь ім'я Медори Мартін”. (Транскрибування з поясненням у підрядковій примітці: Камілла - героїня англійського варіанта „Дами з камеліями” Лола Монтес - фаворитка баварського короля Людовіка I; Заза - героїня однойменної п'єси Бертона, акторка й куртизанка).
„Hearts and crosses” перекладіМ. Уранова „Серце й хрест” - “Baldy emptied his glass to the ratification of his Warwick pose”, - „І Белди спорожнив склянку на підтвердження своїх слів, гідних Варвіка, що робив королів.” (Описовий переклад).
„The Gift of the Magi” у перекладі Ю.Іванова„Дари волхвів” - „Had the Queen of Sheba lived in the flat across the airshaft, Della would have let her hair hang out the window some day to dry just to depreciate Her Majesty’s jewels and gifts”. – „Якби цариця Савська жила в будинку навпроти, Делла часом, помивши голову, сушила б своє волосся біля вікна, щоб затьмарити блиск оздоб і коштовностей її величності”. (Функціональний аналог)
У Священних Писаннях можна знайти цариця Шеви, цариця Савська, Бількіс.
Власним іменам як лексичній категорії властиві такі загальні прийоми передачі в перекладі:
1) перенесення його в текст;
2) виявлення власних імен в традиційній формі, якщо це ім¢я вже знайоме носіям мови.
З погляду перекладності, на думку В.С.Виноградова та А.В.Суперанської, власні імена можна розділити на ті, що [2,с.56]:
1) переважно називають, тобто семантично порожні (одиниці при перенесенні в текст мови перекладу транскрибуються);
2) позначають, в яких наявна внутрішня форма й емоційно-оцінне значення (одиниці цієї групи перекладають ґрунтуючись на їх значеннєвому змісті, або, за традицією, транскрибують, незважаючи на цілком ясну їхню семантику); 3)належать номінативні та “розмовні” власні імена. Відмітними рисами є його внутрішня форма (наявність у власного імені якостей загального). Для створення колоритних образів письменники нерідко використовують прізвиська. Транскрибування не дозволяє передати внутрішню форму імені, отже, не передає задум автора, тому більшість загальних імен підлягають відтворенню;
4)якості власних імен, що породжують каламбури.
Тісний зв'язок власного імен з певним народом, національними традиціями й культурою ріднить їх з реаліями. Власні імена, безумовно, є елементом позамовної дійсності, що підлягає відбиттю в тексті перекладу.
Українські перекладачі проаналізованих нами оповідань О’Генрі досить
вдало відтворили мовні реалії як носії національного колориту у першотворах американського автора. Вони використовували різні засоби перекладу одиниць без еквівалентної лексики. Транскрипцію і транслітерацію вони застосовували тоді, коли реалія набула статусу інтернаціоналізму, тобто назва або поняття добре відоме читачеві перекладу. Проте інколи, крім транскрипції чи транслітерації, їм доводилося додавати пояснення у вигляді виноски. Лише описовий переклад вони застосовували у тих випадках, коли в мові немає адекватного еквівалента, який можна було б надати у перекладі.
Доволі часто, на наш погляд, перекладачі використовували функціональний аналог. Вони робили це тоді, коли в нашій країні існувала подібна за змістом та функціями реалія. Кальки перекладачі застосовували, якщо при дослівному перекладі зміст реалії залишався і вона була зрозумілою для читача.
Ми досліджували як власні назви, залежно від їх ідентифікації були перекладені Ю.Івановим, М.Рябовою, О.Хомською, М.Урановим, В.Мусієнком. Автори досліджували 27 власних назв: з них 14 антропонімів (52%), 5 топонімів (19%), 3 хрематоніми (11%), 2 гідроніми (7%) та 3 ідеоніми (11%).
Антропоніми: 50% імена і прізвища застосували принцип транскрибування (транскрипція та транслітерація); 7% - транскрибування з поясненням (Royal Mary – Марія Стюарт); 14 % історичні персонажі (Warwick – Варвік, Queen of Sheba – Цариця Савська) – калька та функціональний аналог.
Топоніми: для передачі географічних назв 25% - транслітерація та калька 75%.
Хрематоніми: для перекладу назв об’єктів матеріальної культури застосували описовий принцип перекладу 100%.
Гідроніми: для перекладу назв водоймищ застосували транслітерацію 100%.
Ідеоніми: для позначення об’єктів духовної культури використали 33% прийом транскрибування та 67% - калька.
Принципи транскрибування та транслітерації перекладачі використали для передачі семантично порожніх одиниць; кальку, для позначення власних назв, в яких наявна внутрішня форма й емоційно-оцінне значення, створення колоритних образів та передачі якостей власних імен, що породжують каламбур; описового перекладу і функціонального аналогу для номінативних власних імен.
ВИСНОВКИ
На сьогоднішній день ще не встановлено абсолютно точних правил перекладу англійських власних назв з англійської мови і навпаки. І це зрозуміло, адже повних еквівалентів на орфографічному, а тим більше на фонологічному рівні, майже не буває, тому що звуки того самого класу навіть у близькоспоріднених мовах досить різняться між собою.
Власні імена дійсно допомагають перебороти мовні бар'єри, але у своєму споконвічному мовному середовищі вони мають складну значеннєву структуру, унікальні особливості форми й етимології, здатності до видозміни й словотвору, численні зв'язки з іншими одиницями та категоріями мови. При передачі імені іншою мовою більша частина цих властивостей губиться. Якщо не знати або ігнорувати ці особливості, то перенесення імені на інший лінгвістичний ґрунт може не тільки не полегшити, але й утруднити ідентифікацію носія імені, та усунути потрібні конотації, які має на увазі автор твору.
При передачі власних імен, зокрема, з англійської мови, потрібно керуватися кількома принципами і вчений-лінгвіст Швейцер А.Д. виділяє такі, як: транслітерація, транскрипція, калька, описовий переклад та функціональний аналог [11,с. 14].
Принцип і метод перекладу залежить від їх номінативного значення. Власні назви (оніми) – слова, що називають дійсний чи вигаданий об’єкт, особу чи місцевість єдину в своєму роді [1, с. 150]. М. П. Кочерган зазначає, що власні назви, на відміну від загальних, служать для виділення названого ними об’єкта з низки подібних, його індивідуалізації та ідентифікації [5, с. 186]; і пропонує таку класифікацію власних назв: 1) антропоніми – імена людей; 2) топоніми – географічні назви; 3) теоніми – назви божеств; 4) зооніми – клички тварин; 5) астроніми – назви небесних тіл; 6) космоніми – назви зон космічного простору і сузір’їв; 7) хрононіми – назви відрізків часу, пов’язані з істричними подіями; 8) ідеоніми – назви об’єктів духовної культури; 9) хрематоніми – назви об’єктів матеріальної культури; 10) ергоніми – назви об’єднань людей: товариства, організації тощо; 11) гідроніми – назви водоймища (річки, озера, моря, болота); 12) етноніми – назви народів, етнічних груп [4, с. 187].
Як правило, носіями національного колориту є всі власні імена, а особливо антропоніми - імена (і по батькові), прізвища людей та, насамперед, особисті імена.
При передачі топонімів - географічних назв - у тексті варто брати до уваги наявність традиційних топонімів - найменувань більш широко відомих географічних об'єктів, що є, власне кажучи, частиною його лексики. Із погляду перекладу важливо знати, що ці назви слід не транскрибувати, а вміти знайти в наявних географічних довідниках.
Українські перекладачі проаналізованих нами оповідань О’Генрі досить
вдало відтворили мовні реалії як носії національного колориту у першотворах американського автора. Вони використовували різні засоби перекладу одиниць без еквівалентної лексики. Транскрипцію і транслітерацію вони застосовували тоді, коли реалія набула статусу інтернаціоналізму, тобто назва або поняття добре відоме читачеві перекладу. Проте інколи, крім транскрипції чи транслітерації, їм доводилося додавати пояснення у вигляді виноски. Лише описовий переклад вони застосовували у тих випадках, коли в мові немає адекватного еквівалента, який можна було б надати у перекладі.
Доволі часто, на наш погляд, перекладачі використовували функціональний аналог. Вони робили це тоді, коли в нашій країні існувала подібна за змістом та функціями реалія. Кальки перекладачі застосовували, якщо при дослівному перекладі зміст реалії залишався і вона була зрозумілою для читача.
Ми досліджували як власні назви, залежно від їх ідентифікації, які були перекладені Ю.Івановим, М.Рябовою, О.Хомською, М.Урановим, В.Мусієнком. Автори досліджували 27 власних назв: з них 14 антропонімів (52%), 5 топонімів (19%), 3 хрематоніми (11%), 2 гідроніми (7%) та 3 ідеоніми (11%).
Антропоніми: 50% імена і прізвища застосували принцип транскрибування (транскрипція та транслітерація); 7% - транскрибування з поясненням (Royal Mary – Марія Стюарт); 14 % історичні персонажі (Warwick – Варвік, Queen of Sheba – Цариця Савська) – калька та функціональний аналог.
Топоніми: для передачі географічних назв 25% - транслітерація та калька 75%.
Хрематоніми: для перекладу назв об’єктів матеріальної культури застосували описовий принцип перекладу 100%.
Гідроніми: для перекладу назв водоймищ застосували транслітерацію 100%.
Ідеоніми: для позначення об’єктів духовної культури використали 33% прийом транскрибування та 67% - калька.
Принципи транскрибування та транслітерації перекладачі використали для передачі семантично порожніх одиниць; кальку, для позначення власних назв, в яких наявна внутрішня форма й емоційно-оцінне значення, створення колоритних образів та передачі якостей власних імен, що породжують каламбур; описового перекладу і функціонального аналогу для номінативних власних імен.
