Виконавча зйомка дна котловану

 

Завдання: запроектувати котлован, розрахувати відстані до верхньої брівки котловану, визначити відхилення точок дна котловану від проектного положення, скласти виконавчу схему.

Прийняти: коефіцієнт укосу m = 1,5; проектну висоту дна котловану Н_К = Н_Р - 5 м (Н_Р – висота пункту будівельної сітки).

Влаштування котловану починають з переносу на місцевість нижнього контуру, який позначають по зовнішній грані майбутнього фундаменту. Контур верхнього краю котловану визначають, відкладаючи від нижнього контуру відстані d, які обчислюють за формулою:

де m – коефіцієнт укосу; h – глибина котловану; і – нахил топографічної поверхні вздовж відрізка d.

Рисунок 12. Схема поперечного розрізу частини котловану

 

Глибину котловану розраховують за виразом (рис.12)

,

де – висота точки на земній поверхні; – проектна висота дна котловану.

Для прикладу виконаємо розрахунок відстаней до верхньої брівки котловану (рис.13).

Проектна висота дна котловану буде

Н_К = Н_Р - 5 м Н_К = 50,77 м - 5 м= 45,77 м.

Висоти точок котловану на топографічній поверхні будуть:

Н₁ = 51,08м, Н₂ = 51,63м, Н₃ = 51,15м, Н₄ = 50,50м.

Глибина котловану в різних точках буде такою:

h₁ = 51,08 – 45,77 = 5,31м, h ₂= 51,63 – 45,77 = 5,86м, h₃ = 51,15 – 45,77 = 5,38м, h₄ = 50,50 – 45,77 = 4,73 м.

Нахили топографічної поверхні розраховують за формулою

,

де h_С – висота перерізу рельєфу; а – закладення (довжина відрізка між горизонталями вздовж осі будівлі).

Розраховані нахили топографічної поверхні будуть такими:

, , , ,

, , , .

Відстані до верхньої брівки будуть такими:

м, м,

м, м,

м, м,

м, м.

Рисунок 13. Схема котловану

 

Висоту на дно котловану передають, застосовуючи таку методику робіт. На краю котловану до кронштейну прикріплюють рулетку, полотно якої з важким виском опускають на дно. Виконують нівелювання з двох станцій.

 

Рисунок 14. Схема передачі висоти на дно котловану

 

Висоту точки на дні котловану обчислюють за формулою:

де Н_Р – висота репера; а, b – відліки по шкалах рейок; с₁, с₂ – відліки по шкалі рулетки.

Для передачі висоти на дно котловану прийняти:

а = 1507 мм, b = 1471 мм, с₁ = 0275 мм, с₂ = 5307 мм.

Н_Т = 50,770 + 1,507 + 0,275 – 5,307 – 1,471 = 45,774 м.

 

Рисунок 15. Журнал зйомки дна котловану

 

Для визначення відхилень точок дна котловану на дні котловану закріплюють сітку квадратів з довжиною сторін 6 м. Нівелюють вершини квадратів і обчислюють висоти за формулою:

,

де ГП – горизонт приладу; c_i – відліки по шкалі рейки, встановленої на вершинах квадратів.

Відхилення точок по висоті розраховують за виразом:

,

де – проектна висота дна котловану.

Значення відхилень переносять на виконавчу схему (рис.16).

Рисунок 16. Виконавча схема зйомки дна котловану

Виконавча зйомка колон

 

Завдання: опрацювати журнал зйомки колон (рис.17) і скласти схему виконавчої зйомки.

Прийняти: висоту репера Н_Р = 50 м + 0,1 R м; проектну висоту колони Н_П = 54 м + 0,1 R м (R м – три останніх цифри номера залікової книжки в метрах).

 

Рисунок 17. Журнал зйомки колон

 

Зміщення колон з осей виконано способом бокового нівелювання. За даним способом на відстані a від осі встановлюють теодоліт і візирну ціль М (рис.18).

Рисунок 18. Зйомка положення колон способом бокового

нівелювання

До поверхні колони прикладають п’ятками нівелірні рейки. Слідкують за тим, щоб рейки були перпендикулярні до поверхні колони і в горизонтальному положенні. Наводять зорову трубу на візирну ціль і, нахиляючи її знімають відліки по чорній і червоній шкалах нижньої , і верхньої , рейок

Зміщення колони з осі обчислюють за формулами:

де l – середня ширина колони; PO_T – теоретична різниця нулів шкал рейок.

Якщо і , то обчислюють середні значення зміщень і нахил колони:

, ,

Результати обчислень заносять у відомість (табл..3).

Позначення	Номер колон та осей
К 1	К 2	К 3	К 4
А		Б		Б		А
а
l
	-1	-1	-4	-1			-3
	-3	-3	-6	-3	-3		-3
	-2	-2	-5	-2	-1		-3
		-3			-2
		-5	-2	-1	-2
		-4	-1		-2

Відомість обчислення зміщень колон з осей (в мм)

Таблиця 3

Вісь колони зміщена до лінії ТМ, якщо відхилення додатне і – в протилежному напряму, якщо відхилення від’ємне.

Висоти характерних точок колони визначають геометричним нівелюванням із середини, знімаючи відліки по чорній і червоній шкалах рейок, розміщеної на репері а^ч, а^к і підвішеною п’яткою до опорної поверхні конструкції – b^ч, b^к. Обчислюють висоти опорних поверхонь консолей або інших верхніх вузлів колон за формулами:

За умовою, що , обчислюють середні значення висот і відхилення по висоті

де H_П – проектна висота опорної поверхні консолі або інших вузлів колони.

Рисунок 19. Схема нівелювання опорної поверхні конструкції

 

Відомість обчислення відхилень колон по висоті

Таблиця 4

Позначення	Номер колон
К1	К2	К3	К4
, м	50,000	50,000	50,000	50,000
, мм
, м
, мм
, м	53,432	53,439	53,432	53,438
, мм
, мм
, м	53,434	53,437	53,430	53,434
, м	53,433	53,438	53,431	53,436
, м	53,435	53,435	53,435	53,435
, мм	-2		-4

На основі розрахунків складають виконавчу схему зйомки колон (рис.20).

 

Рисунок 20. Виконавча схема зйомки колон

 

На рисунку стрілками показано напрями зміщень колон з осей, а цифрами над і під стрілками – величину зміщень верха і низу колони; цифри у виносних ліній є відхилення опорної поверхні колони по висоті; цифри в рамках – проектні відстані.