Завдання: запроектувати котлован, розрахувати відстані до верхньої брівки котловану, визначити відхилення точок дна котловану від проектного положення, скласти виконавчу схему.
Прийняти: коефіцієнт укосу m = 1,5; проектну висоту дна котловану НК = НР - 5 м (НР – висота пункту будівельної сітки).
Влаштування котловану починають з переносу на місцевість нижнього контуру, який позначають по зовнішній грані майбутнього фундаменту. Контур верхнього краю котловану визначають, відкладаючи від нижнього контуру відстані d, які обчислюють за формулою:
де m – коефіцієнт укосу; h – глибина котловану; і – нахил топографічної поверхні вздовж відрізка d.
Рисунок 12. Схема поперечного розрізу частини котловану
Глибину котловану розраховують за виразом (рис.12)
,
де 
– висота точки на земній поверхні; 
– проектна висота дна котловану.
Для прикладу виконаємо розрахунок відстаней до верхньої брівки котловану (рис.13).
Проектна висота дна котловану буде
НК = НР - 5 м НК = 50,77 м - 5 м= 45,77 м.
Висоти точок котловану на топографічній поверхні будуть:
Н1 = 51,08м, Н2 = 51,63м, Н3 = 51,15м, Н4 = 50,50м.
Глибина котловану в різних точках буде такою:
h1 = 51,08 – 45,77 = 5,31м, h 2= 51,63 – 45,77 = 5,86м, h3 = 51,15 – 45,77 = 5,38м, h4 = 50,50 – 45,77 = 4,73 м.
Нахили топографічної поверхні розраховують за формулою
,
де hС – висота перерізу рельєфу; а – закладення (довжина відрізка між горизонталями вздовж осі будівлі).
Розраховані нахили топографічної поверхні будуть такими:
, 
, 
, 
,
, 
, 
, 
.
Відстані до верхньої брівки будуть такими:
м, 
м,
м, 
м,
м, 
м,
м, 
м.
Рисунок 13. Схема котловану
Висоту на дно котловану передають, застосовуючи таку методику робіт. На краю котловану до кронштейну прикріплюють рулетку, полотно якої з важким виском опускають на дно. Виконують нівелювання з двох станцій.
Рисунок 14. Схема передачі висоти на дно котловану
Висоту точки на дні котловану обчислюють за формулою:
де НР – висота репера; а, b – відліки по шкалах рейок; с1, с2 – відліки по шкалі рулетки.
Для передачі висоти на дно котловану прийняти:
а = 1507 мм, b = 1471 мм, с1 = 0275 мм, с2 = 5307 мм.
НТ = 50,770 + 1,507 + 0,275 – 5,307 – 1,471 = 45,774 м.
Рисунок 15. Журнал зйомки дна котловану
Для визначення відхилень точок дна котловану на дні котловану закріплюють сітку квадратів з довжиною сторін 6 м. Нівелюють вершини квадратів і обчислюють висоти 
за формулою:
,
де ГП – горизонт приладу; ci – відліки по шкалі рейки, встановленої на вершинах квадратів.
Відхилення точок по висоті розраховують за виразом:
,
де 
– проектна висота дна котловану.
Значення відхилень переносять на виконавчу схему (рис.16).
Рисунок 16. Виконавча схема зйомки дна котловану
Виконавча зйомка колон
Завдання: опрацювати журнал зйомки колон (рис.17) і скласти схему виконавчої зйомки.
Прийняти: висоту репера НР = 50 м + 0,1 R м; проектну висоту колони НП = 54 м + 0,1 R м (R м – три останніх цифри номера залікової книжки в метрах).
Рисунок 17. Журнал зйомки колон
Зміщення колон з осей виконано способом бокового нівелювання. За даним способом на відстані a від осі встановлюють теодоліт і візирну ціль М (рис.18).
Рисунок 18. Зйомка положення колон способом бокового
нівелювання
До поверхні колони прикладають п’ятками нівелірні рейки. Слідкують за тим, щоб рейки були перпендикулярні до поверхні колони і в горизонтальному положенні. Наводять зорову трубу на візирну ціль і, нахиляючи її знімають відліки по чорній і червоній шкалах нижньої 
, 
і верхньої 
, 
рейок
Зміщення колони з осі обчислюють за формулами:
де l – середня ширина колони; POT – теоретична різниця нулів шкал рейок.
Якщо 
і 
, то обчислюють середні значення зміщень і нахил колони:
, 
,
Результати обчислень заносять у відомість (табл..3).
| Позначення | Номер колон та осей | |||||||
| К 1 | К 2 | К 3 | К 4 | |||||
| А | Б | Б | А | |||||
| а | ||||||||
| l | ||||||||
 
| ||||||||
| -1 | -1 | -4 | -1 | -3 | |||
| ||||||||
| ||||||||
| -3 | -3 | -6 | -3 | -3 | -3 | ||
| -2 | -2 | -5 | -2 | -1 | -3 | ||
| ||||||||
| -3 | -2 | ||||||
| ||||||||
|
| -5 | -2 | -1 | -2 | ||||
| -4 | -1 | -2 |
Відомість обчислення зміщень колон з осей (в мм)
Таблиця 3
Вісь колони зміщена до лінії ТМ, якщо відхилення додатне і – в протилежному напряму, якщо відхилення від’ємне.
Висоти характерних точок колони визначають геометричним нівелюванням із середини, знімаючи відліки по чорній і червоній шкалах рейок, розміщеної на репері ач, ак і підвішеною п’яткою до опорної поверхні конструкції – bч, bк. Обчислюють висоти опорних поверхонь консолей або інших верхніх вузлів колон за формулами:
За умовою, що 
, обчислюють середні значення висот 
і відхилення по висоті
де HП – проектна висота опорної поверхні консолі або інших вузлів колони.
Рисунок 19. Схема нівелювання опорної поверхні конструкції
Відомість обчислення відхилень колон по висоті
Таблиця 4
| Позначення | Номер колон | |||
| К1 | К2 | К3 | К4 | |
 , м
| 50,000 | 50,000 | 50,000 | 50,000 |
 , мм
| ||||
 , м
| ||||
 , мм
| ||||
 , м
| 53,432 | 53,439 | 53,432 | 53,438 |
 , мм
| ||||
| , мм
| ||||
 , м
| 53,434 | 53,437 | 53,430 | 53,434 |
 , м
| 53,433 | 53,438 | 53,431 | 53,436 |
 , м
| 53,435 | 53,435 | 53,435 | 53,435 |
 , мм
| -2 | -4 |
На основі розрахунків складають виконавчу схему зйомки колон (рис.20).
Рисунок 20. Виконавча схема зйомки колон
На рисунку стрілками показано напрями зміщень колон з осей, а цифрами над і під стрілками – величину зміщень верха і низу колони; цифри у виносних ліній є відхилення опорної поверхні колони по висоті; цифри в рамках – проектні відстані.
