Міждержавні переміщення робочої сили можуть мати різні економічні наслідки та призводити до виникнення досить складних проблем у країнах-експортерах та країнах-імпортерах робочої сили.
Для аналізу економічних наслідків міжнародної міграції робочої сили скористаємося простою економічною схемою імміграції, зображеною на рис. 1, та зробимо такі припущення:
1) головною та єдиною причиною міжнародної міграції є різний рівень середньої реальної заробітної плати у різних країнах;
2) у світі є дві країни: країна 1 з низькими доходами та трудовими ресурсами у розмірі ОС, яка є експортером робочої сили; країна 2 з високими доходами та трудовими ресурсами у розмірі О'С, яка є імпортером робочої сили;
3) прямі D1 та D2 показують попит на робочу силу відповідно у країні 1 та країні 2;
4) якщо міжнародної трудової міграції не існує, то обидві країни використовують весь наявний у них запас трудових ресурсів всередині країн та забезпечують середній рівень реальної зарплати у розмірі відповідно Р та Р';
5) міжнародна міграція не веде ні до яких витрат;
6) жодній з країн закони не перешкоджають міжнародній міграції.
а) б)
Рис. 3.1. Проста економічна схема імміграції:
а – країна 1; б – країна 2.
Оскільки середня реальна заробітна плата у двох країнах різна і обмеження на вільне міжнародне переміщення робочої сили в них відсутні, робітники з країни 1 будуть емігрувати в країну 2 доти, доки заробітна плата в обох країнах не встановиться на однаковому рівні Рт. Кількість робітників-емігрантів із країни 1 в країну 2 у такому випадку буде дорівнювати FC (C'F').
Еміграція робочої сили із країни 1 буде мати такі наслідки для її економіки:
1) середній рівень реальної заробітної плати зросте з Р до Рт;
2) обсяг національного продукту (сума граничного продукту, створеного робочою силою у грошовому виразі) зменшиться з ОАВС до OADF;
3) загальний фонд заробітної плати (ставки заробітної плати, помножені на кількість працівників) зміниться з ОРВС до OPmDF;
4) дохід бізнесу (підприємців), який дорівнює різниці обсягу національного продукту та загального фонду заробітної плати, зменшиться з РАВ до РmAD.
Імміграція робочої сили у країну 2 буде мати такі наслідки для її економіки:
1) середній рівень реальної заробітної плати впаде з Р' до Рт;
2) обсяг національного продукту збільшиться з О'А'В'С' до O'A'D'F';
3) загальний фонд заробітної плати зміниться з О'Р'В'С' до 0'PmD'F';
4) дохід бізнесу (підприємців) збільшиться з Р'А'В' до PmA'D'.
З погляду усього світу (обох країн) міжнародна міграція робочої сили з країни 1 до країни 2 приведе до зростання реального обсягу національного продукту у всьому світі з (ОАВС + О'А'В'С') до (OADF + O'A'D'F'), тому що приріст національного продукту C'B'D'F' у країні 2 перевищує втрати національного продукту FDBC у країні 1. Отже, можна зробити висновок: усунення законодавчих бар'єрів для міжнародного руху робочої сили збільшує економічну ефективність у всьому світі. Увесь світ виграє завдяки тому, що люди можуть вільно переїхати до тієї країни, де вони зможуть зробити вагоміший внесок у світове виробництво. Міжнародна міграція дає змогу виробляти більший обсяг національного продукту з тим самим обсягом ресурсів.
Розглянемо вплив міграційних процесів на стан ринку праці та макроекономічні показники, що його характеризують, на прикладі. Трудова міграція надзвичайно поширена у країнах, що межують але, як правило, з різними середніми рівнями заробітної плати. Зростання пропозиції робочої сили в країні з вищим середнім рівнем заробітної плати приводить до зменшення цього рівня і зросту чисельності добровільно безробітних. Такі зміни спостерігаються, наприклад на ринку праці у США. У Мексиці відбуваються зворотні процеси – міграція населення Мексики у США зумовлює зростання рівня зайнятості та середнього рівня заробітної плати, зменшується кількість добровільно безробітних.
Аналізуючи стан ринку праці у цих країнах без врахування та з врахуванням міграційних процесів, простежуючи зміщення рівноваги з точки Е у точку Е', можна визначити зміну середнього рівня заробітної плати як модуль різниці ординат цих двох точок, та чисельність зайнятих за абсцисою цих точок.
Визначаючи рівень зайнятості та безробіття у кожній з країн з врахуванням міграції у формули розрахунку закладаються незмінна чисельність економічно активного населення у цих країнах. Такий підхід дозволяє показати реальне зростання добровільного безробіття у США чи збільшення рівня зайнятості у Мексиці. Треба мати на увазі, що абсциса точки Е' у США враховує і зайнятих мексиканських найманців, а площа фігури вигоди найманців для США після міграції враховує вигоди як американських найманців, так і мексиканських емігрантів, що працюють у США. Графічну інтерпретацію сказаного подано на рис 3.2.
Аналіз зміни вигод нації без врахування та з врахуванням міграції виявляє зростання вигод для кожної країни. Площа фігури AEE' – для США, фігури E'BE – для Мексики. Це дозволяє пояснити, чому у країні (США), де під впливом міграції зростає добровільне безробіття серед власного населення не вводяться обмеження щодо еміграційного процесу.
Графічна інтерпретація міграційних залежностей не можлива без деяких обмежень та допущень:
1. паралельний перенос кривої пропозиції з врахуванням еластичності попиту та пропозиції на ринку праці не є коректним.
2. модель припускає, що всі емігранти з Мексики будуть трудовлаштовані і вся еміграція з Мексики є легальною.
а) США б) Мексика
Рис. 3.2. Дослідження міграційних процесів на прикладі США та Мексики
Для виконання завдання:
за даними таблиці внизу та з використанням графічного методу аналізу попередньої роботи необхідно визначити чисельність зайнятих, вимушено безробітних, добровільно безробітних, рівень зайнятості, рівень безробіття, вигоди найманців, вигоди працедавців та нації в цілому за ситуації що склалася на ринку праці у США та Мексиці без врахування та з врахуванням міграції 10 млн. осіб працездатного населення Мексики у США[1].
Таблиця 3.1
Дані для розрахунку за варіантами завдання
| Варіант | |||||||||||
| США | rзпE, тис.дол. | ||||||||||
| D=S, млн. осіб | |||||||||||
| rзп, тис.дол. | |||||||||||
| D, млн. осіб | |||||||||||
| S, млн. осіб | |||||||||||
| Мексика | rзпE, тис.дол. | ||||||||||
| D=S, млн. осіб | |||||||||||
| rзп, тис.дол. | |||||||||||
| D, млн. осіб | |||||||||||
| S, млн. осіб |
| Варіант | |||||||||||
| США | rзпE, тис.дол. | ||||||||||
| D=S, млн. осіб | |||||||||||
| rзп, тис.дол. | |||||||||||
| D, млн. осіб | |||||||||||
| S, млн. осіб | |||||||||||
| Мексика | rзпE, тис.дол. | ||||||||||
| D=S, млн. осіб | |||||||||||
| rзп, тис.дол. | |||||||||||
| D, млн. осіб | |||||||||||
| S, млн. осіб |
| Варіант | |||||||||||
| США | rзпE, тис.дол. | ||||||||||
| D=S, млн. осіб | |||||||||||
| rзп, тис.дол. | |||||||||||
| D, млн. осіб | |||||||||||
| S, млн. осіб | |||||||||||
| Мексика | rзпE, тис.дол. | ||||||||||
| D=S, млн. осіб | |||||||||||
| rзп, тис.дол. | |||||||||||
| D, млн. осіб | |||||||||||
| S, млн. осіб |
ЕАН для США: 210 млн. осіб; ЕНН для США: 15 млн. осіб.
ЕАН для Мексики: 90 млн. осіб; ЕНН для Мексики: 15 млн. осіб.
Практичне заняття № 4
Тема: “Продуктивність праці та способи її вимірювання”
Трудові ресурси (персонал) підприємства – це сукупність постійних працівників, які одержали необхідну професійну підготовку і (або) мають практичний досвід і навички роботи та вкладають їх у проведення господарсько-фінансової діяльності підприємства. Персонал класифікують:
1. За характером участі в господарській діяльності:
а) виробничий персонал – працівники, зайняті у виробництві та його обслуговуванні (зайняті в основних і допоміжних підрозділах підприємства, у заводських лабораторіях, дослідницьких відділах, апараті заводоуправління);
б) невиробничий персонал – до нього відносяться зайняті в невиробничій сфері підприємства.
2. Залежно від функцій, що виконують:
а) робітники – особи, безпосередньо зайняті створення матеріальних цінностей або роботами з надання виробничих послуг і переміщення вантажів. Залежно від відношення до процесу створення продукції робітники поділяються на основних (які безпосередньо беруть участь у процесі виробництва продукції) і допоміжних (які виконують функції обслуговування основного виробництва);
б) службовці – працівники, які здійснюють підготовку та оформлення документації, господарське обслуговування, облік та контроль;
в) спеціалісти – працівники, які виконують інженерно-технічні, економічні та ін.;
г) керівники – працівники, які обіймають керівні посади на підприємстві та його структурних підрозділах.
3. За професіями, спеціальностями (відповідно до єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт та професій):
а) професія – характеризує вид трудової діяльності, що вимагає визначеної підготовки;
б) спеціальність – виділяється в границях визначеної професії та характеризує відносно вузький вид робіт.
4. За рівнем кваліфікації (кваліфікація – характеризує якість, складність праці та є сукупністю спеціальних знань і навичок, що визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій зумовленої складності):
а) робітники: висококваліфіковані, кваліфіковані, малокваліфіковані, некваліфіковані;
б) спеціалісти: найвищої кваліфікації, вищої кваліфікації, середньої кваліфікації, практики.
5. За статтю та віком:
а) чоловіки: до 30 років; від 30 до 60 років; більше, ніж 60 років;
б) жінки: до 30 років; від 30 до 55 років; більш, ніж 55 років.
6. За стажем роботи:
а) до 1 року;
б) 1-3 роки;
в) 3-10 років;
г) більше 10 років.
Ефективність використання персоналу підприємства характеризує поняття «продуктивність праці».
Продуктивність праці – а) характеризує ефективність праці в процесі виробництва продукції; б) показує здатність працівника випускати визначену кількість продукції за одиницю часу.
Продуктивність праці визначається: а) кількістю продукції, що вироблена в одиницю робочого часу; б) витратами праці на одиницю продукції, що виготовлена.
Продуктивність праці характеризується двома показниками:
1) виробіток (прямий показник) – це відношення результатів праці до затрат праці; це показник рівня продуктивності праці, який характеризує кількість продукції, що виготовлено за одиницю часу або приходиться на одного середньооблікового працівника;
2) трудомісткість (обернений) – відношення затрат праці до результатів праці; сума всіх витрат праці на виробництво одиниці продукції на даному підприємстві.
Нормування праці – визначення максимально припустимого часу для виконання конкретної роботи або операції в умовах даного виробництва або мінімально припустимої кількості продукції, що виготовляється в одиницю часу.
Розрізняють такі норми праці: норма часу, норма виробітку, норма обслуговування, норма чисельності.
Норма часу (
) – тривалість робочого часу, необхідного для виготовлення одиниці продукції або виконання визначеного обсягу робіт:
, (4.1)
де 
– основний час; 
– допоміжний час; 
– час на обслуговування робочого місця; 
– час на відпочинок та особисті потреби; 
– час перерв з оргтехнічних причин; 
– підготовчо-завершальний час.
Норма виробітку (
) – кількість продукції, що повинна бути виготовлена одним працівником (бригадою) за одиницю часу:
, (4.2)
де Тд – дійсний фонд робочого часу; Нч – установлена норма часу на одиницю продукції.
Норма обслуговування (Нобсл) – встановлена норма кількості одиниць устаткування (робітників місць, квадратних метрів площі), яка обслуговується одним робітником або бригадою протягом зміни:
, (4.3)
де 
– норма часу на обслуговування устаткування.
Норма чисельності – необхідна для виконання визначеної роботи чисельність персоналу.
Розрізняють планову чисельність виробничого та планову чисельність невиробничого персоналу. До методів визначення планової чисельності виробничого персоналу належать:
1. Метод коригування базової чисельності:
, (4.4)
де 
– загальна чисельність промислово-виробничого персоналу; 
– чисельність промислово-виробничого персоналу за базовий період; 
– коефіцієнт зміни обсягів виробництва розрахункового періоду відносно базового; 
– сумарні зміни чисельності за по факторним розрахунком можливої зміни продуктивності праці.
2. Метод розрахунків на основі повної трудомісткості виготовлення продукції:
, (4.5)
де 
– сумарна трудомісткість робочої програми; 
– дійсний фонд робочого часу одного середньооблікового працівника; 
– середній коефіцієнт виконання норм по підприємству.
3. Метод підсумовування:
(4.6)
де 
– чисельність працівників, зайнятих на роботах, які нормуються; 
– чисельність працівників, зайнятих на роботах, які не нормуються; 
– чисельність працівників (переважно допоміжних), для яких неможливо встановити норми обслуговування та розрахувати трудомісткість; 
– чисельність службовців, управлінського персоналу; 
– планова кількість виробів; – годинна норма виробітку одного працівника; 
– загальна чисельність одиниць устаткування, яка обслуговується; 
– кількість змін роботи устаткування; 
– коефіцієнт облікового складу (відношення явочної чисельності працівників до облікової їх чисельності); 
– кількість основних робітників, які одночасно обслуговують один складний агрегат; 
– кількість робочих місць допоміжних робітників.
Основні формули для розв’язання задач по продуктивності праці:
1. Коефіцієнт вибуття (
):
, (4.7)
де 
– загальна чисельність звільнених за відповідний період з будь-яких причин; 
– середньооблікова чисельність працівників у цьому ж періоді.
2. Коефіцієнт прийому (
):
, (4.8)
де 
– чисельність прийнятих на роботу за відповідний період.
3. Коефіцієнт плинності (
):
, (4.9)
де 
– чисельність звільнених за власним бажанням, за порушення трудової дисципліни або з інших причин, не пов’язаних із виробництвом.
4. Економія робочого часу за рахунок зниження плинності (
):
, (4.10)
де 
– втрати часу у зв’язку із плинністю, тобто час на заміщення необхідною робочою силою одного звільненого, днів.
5. Додатковий випуск продукції за рахунок зниження плинності (
):
, (4.11)
де 
– плановий виробіток на одного працюючого за один людино-день.
6. Показники рівня продуктивності праці:
а) виробіток (
):
, 
, (4.12)
де 
– обсяг виробництва продукції (робіт, послуг); 
– затрати живої праці на випуск відповідного обсягу продукції (робіт, послуг); 
– ріст виробітку, %; 
– зниження трудомісткості, %.
б) трудомісткість (
):
, 
. (4.13)
7. Приріст обсягу виробництва за рахунок зростання продуктивності праці (
):
, (4.14)
де – приріст чисельності, %; 
– приріст обсягу виробництва, %.
8. Метод прямого рахунку планування продуктивності праці (
):
або 
, (4.15)
де 
– запланований обсяг продукції у вартісному виразі; 
– запланований обсяг продукції у натуральних одиницях, шт.; 
– планова чисельність промислово-виробничого персоналу.
9. Зростання продуктивності праці за рахунок зниження трудомісткості (
):
, (4.16)
де 
, 
– минула та нова трудомісткість на операцію або виріб.
10. Економія чисельності робітників за рахунок зниження трудомісткості (
):
, (4.17)
де 
– кількість виробів або операцій; 
– реальний фонд робочого часу одного робітника; 
– коефіцієнт виконання норм.
Дані для самостійної роботи над завданнями вказані поруч зі значеннями параметрів прикладу завдання де:
N -номер варіанта - відповідає порядковому номеру за журналом обліку поточної успішності у викладача, нове значення параметра умови завдання;
n -коефіцієнт;
nN -нове значення параметра умови завдання, що дорівнює коефіцієнту помноженому на номер варіанта;
+nN -до існуючого значення додати коефіцієнт помножений на номер варіанта;
-nN – від існуючого значення відняти коефіцієнт помножений на номер варіанта;
Завдання 1
На станку №1 передбачається виготовити – 1100 +10N шт.деталей, на станку №2 передбачено виготовити – 2200 -10N шт деталей. Трудомісткість виготовлення деталі на станку №1 становить – 0,5 +0,1N люд.год./деталь. Трудомісткість виготовлення деталі на станку №2 становить – 0,25 +0,1N люд.год./деталь. Визначити середню трудомісткість виготовлення деталей.
Розв'язок:
люд.год./деталь.
Завдання 2
| Тип продукції | Виготовлено продукції, тис.тонн | Зайнятих виготовленням, люд. | Відпрацьовано, тис.люд.год |
| А | 200 +10N | 64 +N | 175,5 +N |
| Б | 35 +5N | 34 +N |
Визначити виробіток по кожному виду продукції, трудомісткість виготовлення одиниці продукції А і Б.
Розв'язок:
| Витрати праці, тис.люд.год. | Виробіток, тонн/год. | Трудомісткість виготовлення, год./тонну | ||||
| А | 114,6 | 175,5·64/(64+34) | 1,75 | 200/114,6 | 0,57 | 1/1,75 |
| Б | 60,9 | 175,5·34/(64+34) | 0,57 | 35/60,9 | 1,75 | 1/0,57 |
Завдання 3
5 N робітників за 10 годин виготовили 25 2N одиниць продукції.
Визначити норму часу, витрати праці, трудомісткість та продуктивність праці (виробіток).
Розв'язок:
Витрати праці становлять – 
люд.год. Норма часу складає – 
год./шт. Трудомісткість виготовлення 
люд.год./шт. Виробіток – 
шт/люд.год.
Завдання 4
Виробіток збільшився на – 2,00% 0,1N, як зміниться трудомісткість? Зробити висновки.
Розв'язок:
Трудомісткість впала на – 
відсотки.
Висновок: При збільшенні виробітку трудомісткість падає меншими темпами.
Завдання 5
Виробіток зменшився на – 2,00% 0,1N, як зміниться трудомісткість? Зробити висновки.
Розв'язок:
Трудомісткість зросла на – 
відсотки.
Висновок: При зменшенні виробітку трудомісткість зростає швидшими темпами.
Завдання 6
Сезонне підприємство почало працювати з 17 травня. Облікова чисельність робітників складала (чоловік): 17 травня – 300 +N; 18 травня – 330 +N; 19 травня – 350 +N; 20 травня – 360 +N; з 21 по 31 травня – 380 +N; з 1 червня по 31 грудня – 400 +N. Визначити середньооблікову чисельність робітників у травні і за рік.
Розв'язок:
Середньооблікова чисельність – це сума облікового складу робітників за всі календарні дні періоду, включаючи вихідні та святкові дні, поділена на повну календарну кількість днів періоду. При цьому показники за вихідні й святкові дні прирівнюються до показників попередніх робочих днів.
Тоді середньооблікова чисельність робітників у травні складає:
чол.
Середньооблікова чисельність робітників за рік:
чол.
Завдання 7
Річний обсяг випуску деталей цехом становить 54 + 10N тис.шт./рік. Трудомісткість виробу знизиться з 52 до 47 хв./шт. Ефективний річний фонд робочого часу працівника 1860 + 5N год./рік, запланований коефіцієнт виконання норм виробітку 1,15. Визначити ріст продуктивності праці та відносне вивільнення робітників за рахунок зниження трудомісткості.
Розв'язок:
1. Розрахуємо зростання продуктивності праці за рахунок зниження трудомісткості:
%.
2. Відносне вивільнення робітників за рахунок зниження трудомісткості становитиме:
чол.
Завдання 8
У минулому році було виготовлено продукції на суму 2210 - 10N млн.грн. У році, що планується, її випуск збільшиться на 5%. Чисельність працюючих у минулому році складала 2500 осіб, але ж планом передбачено скоротити її на 50 +5N осіб. Визначити, яке заплановане зростання продуктивності праці на підприємстві.
Розв'язок:
1. Розрахуємо продуктивність праці у базовому періоді (у минулому):
тис.грн./чол.
2. Для розрахунку планової продуктивності праці використаємо метод прямого розрахунку:
тис.грн./чол.
3. Приріст продуктивності праці становитиме:
%.
Завдання 9
Підприємство виготовляє вироби з бронзи методом лиття. Річний обсяг виробництва виробів 900 - 10N тис.шт., а трудомісткість виробу 0,35 нормо-год. Тривалість робочої зміни 8 годин при однозмінному режимі роботи. Внутрізмінні втрати часу з вини робітників – 1,5%, а на регламентовані простої – 3%. Відсоток виконання норм виробітку 105%. Визначити необхідну чисельність робітників. Кількість робочих днів у році – 223 +5 N.
Розв'язок:
1. Чисельність робітників можна визначити за трудомісткістю виробничої програми: 
чол.
Завдання 10 (індивідуальна робота)
На підприємств є 60 верстатів, один робітник працює на двох верстатах. Тривалість зміни – 8 годин, підприємство працює у дві зміни. Перша зміна виготовляє вироби виду А, а друга – виду Б.
Вихідні дані
| № п/п | Назва показника | Значення показника | |
| Базовий період | Звітний період | ||
| 1. | Кількість верстатів, шт. | ||
| 2. | Кількість робочих днів у році, дн. | 257+N | |
| 3. | Кількість виробів, виготовлених на одному верстаті за годину: - виробу А, шт. - виробу Б, шт. | 4,8 3,9 | |
| 4. | Рентабельність: - виробу А, % - виробу Б, % | 19,1 20,7 | 19,1+N·0,1 20,7+N·0,1 |
| 5. | Кількість працівників невиробничого персоналу, чол. | 20+N | |
| 6. | Втрати часу одного робітника за зміну, % | 5+0,1·N | |
| 7. | Втрати часу одного працівника невиробничого персоналу за зміну, % | 10+0,1·N |
