У три пробірки, вимиті гарячим лугом і водою, наливають по 3 мл амоніачного розчину оксиду аргентуму. У першу добавляють 2 мл 2 % розчину лактози, у другу — мальтози, в третю – сахарози. Усі пробірки занурюють на кілька хвилин у склянку з нагрітою до температури 80–90 0С водою. Якщо стінки пробірок були добре вимиті, то в першій і другій пробірках виділяється металічний аргентум у вигляді срібного дзеркала. Якщо ж пробірки не досить чисті, то випадає чорний осад металічного аргентуму.
У пробірці з розчином сахарози змін не спостерігається, що вказує на нездатність сахарози до реакцій відновлення.
Дослід 9. ГІДРОЛІЗ (ІНВЕРСІЯ) САХАРОЗИ
У пробірку наливають 4 мл 2 % розчину сахарози, кілька крапель розбавленої сульфатної кислоти і кип'ятять протягом 3–5 хв. Частину одержаного таким чином інвертного цукру після охолодження нейтралізують розчином гідроксиду натрію до слаболужного середовища, добавляють фелінгову рідину і знову нагрівають. Моносахариди, утворені в результаті гідролізу, відновлюють фелінгову рідину з виділенням червоного осаду оксиду купруму (І).
Без попереднього гідролізу сахароза фелінгову рідину не відновлює.
З другою частиною гідролізату проводять реакцію Селіванова. До розчину добавляють концентровану хлороводневу кислоту, кристалик резорцину і нагрівають. З'являється вишнево-червоне забарвлення, що вказує на наявність у гідролізаті фруктози.
Під час гідролізу сахарози відбувається зміна напрямку обертання площини поляризованого світла. У зв'язку з цим реакція гідролізу сахарози здобула назву інверсії.
Дослід 10. ЯКІСНА РЕАКЦІЯ НА САХАРОЗУ
У пробірку наливають 2–3 мл водного розчину сахарози, добавляють кілька крапель водного розчину (1:50) сульфату кобальту (СoSO4) і надлишок розчину гідроксиду натрію. З'являється фіолетове забарвлення. Реакція дуже чутлива і дає позитивні результати за розбавлення цукру 1:10 000.
Дослід 11. ЯКІСНА РЕАКЦІЯ НА КРОХМАЛЬ.
Промитий сухий крохмаль (1г) розтирають у ступі з 5 мл води. Суспензію виливають у склянку з 50 мл киплячої води. Крохмаль набухає. Утворюється майже прозорий крохмальний розчин — клейстер, з яким проводять такі досліди:
а) до 5 мл охолодженого крохмального клейстеру добавляють одну—дві краплі розчину йоду в йодиді калію. Розчин забарвлюється в темно-синій колір. Під час нагрівання забарвлення зникає, а у процесі охолодження — знову з'являється. Реакція крохмалю з йодом — складний процес утворення комплексних сполук йоду з крохмалем. Паралельно відбувається процес адсорбції йоду крохмалем;
б) частину крохмального клейстеру змішують із концентрованим розчином гідроксиду барію і кип'ятять. Спостерігається осаджування барієвої сполуки крохмалю, що свідчить про наявність у молекулі крохмалю гідроксильних груп;
в) невелику кількість крохмального клейстеру змішують з 2–3 мл фелінгової рідини і нагрівають до кипіння. Відновлення фелінгової рідини не спостерігається, оскільки крохмаль не містить вільних глікозидних гідроксилів і карбонільних груп;
г) до 2–3 мл крохмального клейстеру добавляють 1–2 мл 10 %-ного розчину гідроксиду натрію і нагрівають. Реакція осмолення крохмалю під дією лугу не спостерігається;
д) невелику кількість крохмального клейстеру на годинниковому склі змішують із слиною. До суміші добавляють краплю розчину йоду. З'являється характерне для крохмалю темно-синє забарвлення, що через деякий час переходить у червоно-фіолетове, а потім у червоне і, нарешті, у жовте.
Зміна забарвлення пояснюється реакцією гідролізу крохмалю під дією слини, що містить фермент птіалін. Останній надзвичайно енергійно каталізує гідроліз крохмалю до утворення дисахариду мальтози.
