Малярійні плазмодії, їх характеристика. Патогенез малярії. Мікробіологічна діагностика. Специфічна профілактика і терапія

Малярійний плазмодій – збудник малярії, який паразитує у людини в кров'яних тільцях (еритроцитах) і в клітинах печінки, викликаючи важке трансмісивне захворювання – малярію. Найбільш поширені три види малярійних плазмодіїв:

-збудник триденної малярії Plasmodium vivax (tertiana) з нападами лихоманки через 48 годин,

-збудник чотириденної малярії - Plasmodium malaria (quartana) з нападами через 72 годин

-збудник тропічної малярії Plasmodium falciparum (tropica) з нападами через 24 або 48 годин.

-В Африці зустрічається збудник триденної малярії Plasmodium ovale.

1) відсутні органели руху;

2) життєві цикли включають статеву та безстатеву фази;

3) зміна хазяїв

Малярія є трансмісивним антропонозним природноопосеридкованим захворюванням,що визначається ареалом поширення комарів роду Anopheles.

Паразитна система двокомпонентна: комари роду Anopheles(кінцевий господар) – людина (проміжний).

Патогенез.

Малярія- антропозооноз на інф.(резервуаром збудників є людина), а передається комарами(роду Анофелес)

Збудники можуть передаватися через укус комара, від матері плоду та при переливанні інфікованої крові.

Тривілість інк. Періоду при 3д-10-11 міс., при 4д.-22-42 доби, при троп.- 9-16 діб.

Приступ малярії виникає як відповідь на вихід білковиї речевин у кров, що зумовлено розпадом еритроцитів та мерозоїтів. Повторні приступи призводять до сенсибілізації організмі і до розвитку тяжкої клінічної картини малярії.

Захворювання супроводжується типовою для кожної малярії гарячкою, патологічною картиною крові, збільшенням селезінки та розвитком анемії, а також різними ускладненнями (геморагічний синдром, нефропатія, меланоз вн. орг)

Мікробіологічна діагностика.

Охоплює мікроскопію товстої краплини і мазків крові, забарвлених за Романовського-Гімзою, і визначення виду збудника. Використовують серологічні методи – РНГА, РЗК, ІФА, РІФ, РІА.

Для визначення епідеміологічного стану населення в ендемічних щодо малярії районах застосовують імунодіагностику (виявлення IgM IgG)

Комбіноване лікування із застосуванням хінгаміну (хлорохіну, резохіну, хіноциду)

Проміжний хазяїн: людина

Кінцевий хазяїн: самка комара роду Anopheles

Шляхи зараження: 1. Трансмісійний:

а) через укус комара (спорозоїтна малярія);

б) через гемотрансфузії (шизонтна малярія);

2. Трансплацентарний (через ушкоджену плаценту)

Джерело інвазії: людина (хвора або паразитоносій)

Інвазійна стадія для людини: спорозоїт

Інвазійна стадія для комара: гаметоцити

Локалізація в організмі людини: печінка, кров

Профілактика:

• захист від укусів комарів (використання репелентів, сіток)

• знищення комарів

• лікування хворих на малярію

• хіміопрофілактика починається за тиждень до прибуття в ендемічну зону та закінчується через 4 тижні після загрози зараження (хінгамін або делагіл, хлорохін 0,5 г/тиждень, мефлохін 0,25 г/тиждень)

Цикл розвитку включає статеву(спорогонія) і безстатеву стадію(шизогонія). Спорогонія протікає однотипно для всіх видів плазмодії.Самка комара при кровосмоктанні заковтє трофозоїти і шизонти,що гинуть у шлунку комара.,а гагонти і гамети дозрівають і запліднюються переходячи в оокінету.,яка розвивається в ооцисту,що містить до 10000спорозоїтів. Спорозоїти током крові заносяться до слинних залоз комара,звідки при укусі потрапляють в організм людини,де проходить дві фази: екзоеротрицитарну шизогонію – тканинна фаза в гепатоцитах:тканинні спорозоїти – тканинні трофозоїти – тканинні шизонти – тканинні мерозоїти; та еротрицитарну – в еритроцитах: еритроцетарні трофозоїти,шизонти і гаметоцити.

Патогенез малярії. Патогенез залежить від механізму зараження.При трансмісивному зараж.проходть тк. І еритроцитарну фази шизогонії.При штучних способах зараження- лише еритроцитарна. На фазі тк.шизогонії клін.ознаки відсутні.Причиною нападів хвороби є розпад морул мерозоїтів, еритроцитів, гепатоцитів. Розрізняють чотири періоди хвороби: інкубаційний,первинних гострих проявів,вторинний латентний і період рецидив(ближні та віддалені).Клін. хвороба проявляється циклічною гарячкою(48год),що виникає при досягненні пірог енного порогу,анемією,спленомегалією.

Найпоширенішим медикаментом для лікування малярії зараз є хінін. На деякий час він був замінений хлорохіном, проте згодом Pasmidium falciparum набула резистентності до цього препарату.

З 2015р. почали застосуваня артемізиніну як препарату лікування малярії.