Антигени,їх характеристика. Повноцінні і неповноцінні антигени. Антигенна структура бактерій. Практичне значення вчення про антигени мікробів. Аутоантигени.

Антигени - це біополімери, природні або синтетичні сполуки, які розпізнаються лімфоїдними клітинами і здатні викликати імунну відповідь. Остання може проявлятись синтезом антитіл, гіперчутливістю, імунологічною пам’ятю, імунологічною толерантністю. Із визначення витікає, що антигени характеризуються двома взаємопов’язаними властивостями: вибірково взаємодіють із спеціалізованими рецепторами лімфоцитів (антигенна специфічність) і тим самим викликають синтез антитіл, і реагують з ними. Антигенами є білки, деякі природні та синтетичні поліпептиди, полісахариди та їх комплекси з білками, ліпідами, нуклеїнові кислоти.

Виходячи з цього, велику кількість різноманітних антигенів містять бактерії, гриби, найпростіші, рикетсії, віруси, клітини і тканини, мікробні отрути, отрути бджіл і змій. Антигени - це органічні речовини мікробного, рослинного і тваринного походження, а також одержані синтетичним шляхом. Антигенами можуть бути як шкідливі, так і нешкідливі для організму речовини. Кількість антигенів у природі зростає за рахунок того, що багато неантигенних речовин набувають антигенні властивості в суміші чи поєднанні з іншими сполуками. В зв’зку з тим, що природні антигени за своєю структурою досить складні, вони викликають не одну, а декілька імунних відповідей, хоча якась із них у звичайних умовах завжди домінує.

Цілий ряд речовин самостійно не можуть викликати імунної відповіді, але якщо вони з’єднуються з високомолекулярними білковими носіями, то таку здатність вони набувають. Ці речовини одержали назву неповноцінних антигенів або гаптенів. Вони є хімічними речовинами малої молекулярної маси - антипірин, динітрофенол, арсенілати, а також більш складні субстанції: деякі бактеріальні полісахариди, туберкулін, ДНК, РНК, ліпіди. Антитіла, що виникли на комплекс гаптен-білок, здатні реагувати як з цим комплексом, так і з вільним гаптеном.

До складу мікроорганізмів входять білки, полісахариди, сполуки білків з полісахаридами і ліпідами, нуклеїнові кислоти. Складністю хімічної будови бактерій зумовлена їх мозаїчність в антигенному відношенні. У бактерійній клітині знаходяться різноманітні антигени і гаптени, які поділяються на дві групи: групові - загальні для декількох видів бактерій і специфічні видові, які притаманні тільки даному виду і відсутні в інших видів.

Варіанти в межах виду розрізняються за антигенами, специфічними для сероварів. Використовуючи специфічні антисироватки можна диференціювати мікроорганізми в межах роду і виду. Найбільш складними в хімічному відношенні продуктами мікробного походження є білки. Дуже багаті білками мікросомні фракції бактерій. Серед протеїнів бактерій найбільше значення як антигенні субстанції мають муко-, хромо- і нуклеопротеїни. В клітинах сальмонел розрізняють: соматичний - О-, джгутиковий - Н - і капсульний К -антигени, кожен з яких стимулює синтез специфічних антитіл (рис. 3).

У клітинній стінці грамнегативних бактерій міститься ендотоксин - ліпополісахарид (ЛПС), який є антигеном. Ендотоксини грамнегативних бактерій є полімерами і мають подібну структуру незалежно від виду бактерій. Молекули ЛПС складаþться з гідрофільної полісахаридної частини і з гідрофобної - ліпіду А. Специфічність сальмонел залежить від структури специфічних бокових ланцюгів ліпополісахариду, які побудовані з гексоз, пентоз та інш.

В клітинній стінці стафілококів знаходяться два видоспецифічні антигени. Антиген А - специфічний для S. aureus (тейхоєва кислота) і антиген В - специфічний для сапрофітних стафілококів. Антигенні властивості мають і позаклітинні продукти стафілококів: гемолізини, лейкоцидин, ентеротоксин і коагулаза.

Знання антигенної будови бактерійних клітин необхідне для серологічної ідентифікації мікробної культури, одержання вакцинних препаратів, діагностичних і лікувально-профілактичних сироваток.

АУТОАНТИГЕНИ (грец. autos — сам + anti — проти + genos — народження) — молекули речовин, які вивільнені чи знаходяться у складі клітин, opганів і тканин вищих тварин, за певних умов розпізнаються імунною системою як чужорідні й у зв’язку з цим викликають клітинну чи гуморальну імунну відповідь з боку організму. Властивості А. можуть мати так звані позабар’єрні А. імунної системи (сперма, молоко); макромолекули органів, відділених від імунної системи гістогематичним бар’єром; макромолекули, що входять до складу ядер і цитоплазми клітин; макромолекули з наявністю нових чужорідних детермінантних груп внаслідок дії ендогенних (аутоантитіла, імунні комплекси, некроз, запалення) або екзогенних (температура, хімічні, в т.ч. лікарські, речовини, мікроби та їх токсини, віруси тощо) чинників; ембріональні білки із синтезом, що відновлюються при певних станах (напр. при пухлинах). Деякі автори до А. також відносять комплексні антигени, що складаються з екзогенних речовин гаптенної природи і власних білків, а також молекули поверхні клітин хазяїна, на яких адсорбовані віруси, метаболіти мікробів, ліки та інші екзогенні речовини. Можуть індукувати імунну відповідь, що призводить до утворення автоімунних хвороб або автоімунного компонента патогенезу інфекційних і неінфекційних захворювань.