1.Знежирене предметне скельце проводять через полумя газового паяльника,охолоджують і кладуть на робоче місце.
2.Бактеріологічну петлю прожарюють у полумї,тримаючи її як олівець у правій руці.
3.Не випускаючи петлі,лівою рукою беруть прбірку з 0,9% розчином натрію хлориду,а 4 і 5 пальцями правої руки виймають ватно-марлеву пробку.
4.Вінце пробірки пропускають через полумя паяльника.
5.Петлю вводять у пробірку і охолоджують її торкаючись стінки.
6.Занурюють петлю у пробірку і набирають краплю фіз. розчину.
7.Виймають петлю, проводять пробку і відкритий край пробірки через полумя.ставлять пробірку у штатив.
8.На центр скельця наносять взятий ізотонічний розчин.
9.Петлю стерелізують.Уліву руку беруть пробірку з досліджуваним матеріалом,відкривають пробку з дотриманням усіх правил.
10.Петлю охолоджують і набирають невелику к-кість матеріалу.
11.Взятий матеріал наносять на скло біля краплі фіз. розчину,розтираючи та емульгуючи його в краплі,готують мазок,діаметром 1-1,5 см.
12.Петлю прожарюють
Барвники та фарбуючі розчини:
1.Феноловий фуксин Циля
2.Фуксин Пфейфера
3.Насичений спиртовий розчин метиленової синьки
4.Метиленова синька за Леффлером
5.Водно-спиртовий розчин метиленової синьки
Складні методи фарбування:
1.За Грамом
2.За Ромамовським-Гімзою
3.Фуксин Пфейфера
4.Метод Циля-Нільсена
5.Метод Нейссера
Анілінові барвники, використання у мікробіології. Принципи готування фарбуючих розчинів. Прості та складні методи фарбування. Фарбування за Грамом, фактори, які впливають на фарбування бактерії за Грамом. Властивості, що спільні для грам позитивних або для грам негативних бактерій.
Анілінові барвники — органічні сполуки, що утворюються при окисленні аніліну або його солей; широко використовуються в гістологічної техніки, мають бактерицидну, а деякі — канцерогенну дію.
Цей препарат має бактерицидну і бактеріостатичну активність щодо грампозитивних бактерій, особливо стрепто-і стафілококів, а також протипаразитарні і фотосенсібілізуючі властивості.
У медицині використовуються деякі анілінові барвники фуксин, діамантовий зелений, метиленовий синій, метиловий фіолетовий.
Розрізняють прості і складні диференціальні способи фарбування мікроорганізмів. просте фарбування дозволяє швидко вивчити морфологічні особливості мікроорганізмів. Найбільш придатними є основні і нейтральні анілінові барвники. Для простого забарвлення використовують тільки один барвник, найчастіше червоного кольору — фуксин, фіолетового — генціанвіолет.
Складні методи фарбування:
Метод Ціля-Нільсена призначений для диференціації кислотостійких бактерій збудників туберкульозу та лепри від не кислотостійких.
Метод Нейссера використовується для виявлення зерен волютину.
Метод Буррі є негативним методом забарвлення: забарвлюється фон, і не фарбуються самі мікроорганізми. Для цього використовують барвники, не фарбують бактерії, наприклад туш.
Метод Буррі-Гінса використовується для фарбування капсульних бактерій і заснований на тому, що капсула не сприймає барвники.
Метод фарбування за Романовським-Гімзою універсальний метод фарбування. При фарбуванні найпростіших їх цитоплазма набуває блакитний колір, а ядра — червоно-фіолетовий.
Основні відмінності складних методів фарбування від простих: Використання декількох барвників.; Використовування додаткових інгридієнтів, що не мають забарвлюючих властивостей.
Метод Грама є універсальним методом забарвлення і рекомендується для фарбування прокаріотичних клітин. Фарбування за Грамом є важливим методом для диференціації різних видів мікроорганізмів за тинкторальними властивостями
Фактори, які впливають на фарбування бактерій за Грамом:
Точне виконання правил приготування мазка, тривалості фарбування та знебарвлюваності спиртом. Крім того, має значення вік культури та мінливість мікроорганізмів.
Для грам позитивних бактерій є спільне: чутливість до лізоциму, пеніциліну, йоду; нечутливість до дії пепсину панкреатину; слабо виражені імуногенні властивості; можуть бути ксимлостійкими; можуть утворювати ендоспори, екзотоксин; війки не виявлені
Для грам негативних бактерій є спільним: перетравлюються ферментами ШКТ; мало чутливі до дії лізоциму, пеніциліну, йоду; імуногенні властивості добре виражені; чутливі до дії кислот; ендоспор не утворюють; рідко утворюють екзотоксин; можуть утворювати війки.
