Нормативно-правова база, що до дітей-сиріт, та дітей позбавлених батьківського піклування

Основними законами, що регулюють питання соціального захисту дітей-сиріт і дітей, які залишились без піклування батьків є:

· Конвенція ООН про права дитини,

· Конституція України,

· Кодекс про шлюб та сім'ю,

· Закон України «Про освіту»,

· Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Прийнято низку Указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, а саме:

· Закон України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей.» – ВВР, 2005, №26, ст.354 (набуття чинності 01.01.2006 р.);

· Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»2005 р. №6 ст. 14.

· Указ Президента України № 1163/2011 «Про питання щодо забезпечення реалізації прав дітей в Україні».

· Указ Президента України «Про першочергові заходи щодо захисту прав дітей». – 2005 від 11.07 №1086;.

· Постанова Кабінету Міністрів України № 564 від 26 квітня 2002 року «Про затвердження положення про дитячий будинок сімейного типу».

· Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження положення про прийомну сім’ю» від 20 квітня 2002 року № 565.

· Постанова Кабінету Міністрів України № 1128 від 21 листопада 2012 року «Про внесення змін до Типового положення про центр соціально-психологічної реабілітації дітей».

Соціальний захист дітей-сиріт і дітей, які залишились без піклування батьків, забезпечують також відомчі документи, насамперед:

· Положення «Про навчально-виховні заклади для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків» (затверджено наказом Міністерства освіти і науки України № 137 від 13 травня 1993 р.).

· Постанова Кабінету Міністрів від 25 березня 2006 р. № 367 «Про утворення Державного департаменту з усиновлення та захисту прав дитини».

· «Про введення нових норм харчування в дитячих будинках-інтернатах» (наказ Міністерства соціального захисту населення України № 34 від 1 березня 1996 р.).

Відповідно до частини третьої статті 52 Конституції України "утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу". Здобутком України є приведення в цілому національного законодавства стосовно дітей до міжнародних норм, Конвенції ООН про права дитини. Зокрема статтею 25 Закону України "Про охорону дитинства" встановлено, що діти, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, мають право на особливий захист і допомогу з боку держави.

Положення статті 52 Конституції України вказує, що діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються законом.

Держава заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо дітей.

Основні положення щодо влаштування дітей, які за певних обставин не можуть виховуватись у власній родині (смерть батьків, позбавлення батьківських прав або засудження батьків, асоціальні умови виховання у рідній родині тощо), містяться у Сімейному кодексі України та в Законі України "Про охорону дитинства". Стаття 61 Кримінально процесуальний кодекс України стаття 12 означеного Закону визначають права та зобов'язання батьків, які вони не можуть здійснювати в суперечності з інтересами дітей. Сімейний кодекс України, Закон України "Про охорону дитинства" передбачають декілька форм утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування: усиновлення (удочеріння), передача їх під опіку (піклування), на виховання в сім’ї громадян України та на повне державне утримання до навчально-виховних закладів.

Облік дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які можуть бути усиновлені, передані під опіку чи на виховання в сім’ї громадян: Україні здійснюється централізований облік дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Законодавчо визначено обов'язок керівників закладів, де перебувають або виховуються такі діти, щодо надання інформації про вихованців, що залишилися без піклування батьків, до місцевих органів з опіки та піклування з метою усиновлення даної категорії дітей, передачі їх під опіку чи на виховання у сім’ї громадян.

Виявлення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки, а також неповнолітніх, які перебувають у неблагополучних умовах життя, є одним із основних завдань і обов’язків органів опіки та піклування. Стаття 24 Закону України "Про охорону дитинства" поширюють такий обов'язок на всіх громадян. Вони встановлюють, що заклади та особи, яким стане відомо про неповнолітніх сиріт та тих, хто залишився без батьківського піклування, або про зловживання батьківськими правами, зобов'язані сповістити про це органи опіки та піклування за фактичним місцезнаходженням осіб, які підлягають опіці та піклуванню. У свою чергу органи опіки та піклування це завдання повинні виконувати в координації з іншими зацікавленими органами та службами, тобто кримінальною міліцією у справах неповнолітніх, службою у справах неповнолітніх, закладами освіти, охорони здоров'я, житлово-комунальними органами тощо.

Лясковська О. В.: Тепер, завдяки появі кримінальної міліції у справах дітей серйозних змін зазнає і ситуація з профілактичною роботою серед неповнолітніх. Школа та органи освіти фактично не беруть участі в роботі з неблагополучними сім'ями, зокрема щодо оздоровлення мікроклімату даної категорії сімей, збору та підготовці матеріалів на відібрання дитини у батьків, які зловживають батьківськими правами, та позбавлення їх батьківських прав. Послабили свої функції у цьому відношенні і дільничні інспектори районних відділів внутрішніх справ. Кримінальна міліція у справах неповнолітніх основну увагу зосереджує на роботі з дітьми та підлітками, які вже скоїли правопорушення, злочини, тобто на фактах протиправної діяльності, а повноваження щодо виявлення функціонально неспроможних сімей перекладено на служби у справах неповнолітніх. Щодо централізованого обліку дітей-сиріт і дітей, які залишилися без опіки (піклування) батьків, передбачає, що керівники закладів, у яких перебувають, утримуються або виховуються діти, зобов'язані в тижневий термін від того дня, коли їм стало відомо, що дитина залишилася без опіки (піклування) батьків, повідомити про це відділи і управління державних органів виконавчої влади, на які покладається безпосереднє ведення справ по опіці і піклуванню. Ці органи у місячний термін з дня надходження інформації щодо зазначених дітей та в разі неможливості їх усиновлення, передачі під опіку (піклування) чи на виховання в сім’ї громадян на території даної або будь-якої іншої області України зобов'язані передати цю інформацію до Центру по усиновленню дітей при Міністерстві освіти і науки України для централізованого обліку.

Зокрема, з метою сприяння реалізації прав і законних інтересів дітей Президент підписав Указ «Про додаткові заходи із забезпечення гарантій реалізації прав та законних інтересів дітей». Указ передбачає ряд завдань для центральних та місцевих органів влади щодо поліпшення медичної допомоги дітям, соціального захисту сімей з дітьми, якості занять у позашкільних закладах освіти, а також захисту прав дітей, які здійснили правопорушення, - зазначається в повідомленні.

Офіційне Інтернет представництво: з метою посилення захисту прав та законних інтересів дітей, які усиновлені іноземцями та проживають за межами України, В.Янукович дав доручення "Щодо удосконалення діяльності зі здійснення нагляду за дотриманням прав дітей, які усиновлені іноземцями та проживають за межами України".

Постанова Кабінету міністрів «Про внесення змін до Типового положення про центр соціально-психологічної реабілітації дітей»: Задля утвердження здорового способу життя дітей, організації їх дозвілля і фізичного виховання Президент дав доручення щодо забезпечення сприяння в організації та проведенні у 2013 році і наступних роках змагань з футболу серед дітей, передбачивши проведення фінальних футбольних матчів на центральному стадіоні "Міжнародного дитячого центру Артек".

Моррісон Д: Законодавство України гарантує цілу низку пільг, для утримання таких дітей виплачується допомога, яка не може бути нижчою за встановлені мінімальні стандарти, що забезпечують кожній дитині створення умов необхідних для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку на рівні, не нижчому за встановлений прожитковий мінімум для таких осіб.