Проблеми створення нових ІС

Накопичений до теперішнього часу досвід створення ІС показує, що це складна й трудомістка робота, що вимагає високої кваліфікації фахівців, що беруть участь у ній. Однак дотепер створення таких ІС нерідко виконується на інтуїтивному рівні із застосуванням неформалізованих методів, заснованих на мистецтві, практичному досвіді, експертних оцінках і дорогих експериментальних перевірках якості їх функціонування. За даними Інституту програмної інженерії (Software Engineering Institute, SEI) в останні роки до 80% усього експлуатованого ПЗ розроблялося взагалі без використання якої-небудь дисципліни проектування, методом "code and fix" (кодування й виправлення помилок). Проблеми створення ПЗ випливають із його властивостей. Ще в 1975 р. Фредерик Брукс, проаналізувавши свій унікальний по тих часах досвід керівництва найбільшим проектом розробки операційної системи OS/360, визначив перелік невід'ємних властивостей ПЗ: складність, погодженість, змінюваність і невидимість.

Що ж стосується ІС, то їх створення насамперед обумовлюється такими проблемними характеристиками:

· структурна складність (багаторівнева ієрархічна структура організації) і територіальна розподіленість;

· функціональна складність (багаторівнева ієрархія й велика кількість функцій, виконуваних організацією; складні взаємозв'язки між ними);

· інформаційна складність (велика кількість джерел і споживачів інформації (міністерства й відомства, місцеві органи влади, організації-партнери), різноманітні форми й формати подання інформації, складна інформаційна модель об'єкта - велика кількість інформаційних сутностей і складні взаємозв'язки між ними), складна технологія проходження документів;

· складна динаміка поводження, обумовлена високою мінливістю зовнішнього середовища (зміни в законодавчих і нормативних актах, нестабільність економіки й політики) і внутрішнього середовища (структурні реорганізації, плинність кадрів).

Що ж стосується сучасних великомасштабних проектів ІС, то проблеми їх доцільно розбити на кілька великих груп, що такими особливостями:

І. Технічні характеристики проектів створення ІС:

· різний ступінь уніфікованості проектних рішень у рамках одного проекту;

· висока технічна складність, обумовлена наявністю сукупності тісно взаємодіючих компонентів (підсистем), що мають свої локальні завдання й мети функціонування (транзакційних додатків, що пред'являють підвищені вимоги до надійності, безпеці й продуктивності, і додатків аналітичної обробки (систем підтримки прийняття рішень), що використають нерегламентовані запити до даних великого обсягу);

· відсутність повних аналогів, що обмежує можливість використання яких-небудь типових проектних рішень і прикладних систем, висока частка знову розроблювальної ІС;

· велика кількість і висока вартість успадкованих елементів (існуючої прикладної ІС), що функціонують у різному середовищі (персональні комп'ютери, міні комп'ютери, мэйнфрейми), необхідність інтеграції успадкованих і розроблювальних додатків;

· велика кількість локальних об'єктів впровадження, територіально розподілена й неоднорідне середовище функціонування (СУБД, операційні системи, апаратні платформи);

· велика кількість зовнішніх взаємодіючих ІС різних організацій з різними форматами обміну інформацією (податкова служба, податкова поліція, Держстандарт, Держкомстат, Міністерство фінансів, МВС, місцева адміністрація).

Організаційні характеристики проектів створення ПЗ:

· різні форми організації й керування проектом: централізовано керована розробка тиражованого ПЗ, експериментальні пілотні проекти, ініціативні розробки, проекти за участю як власних розробників, так і сторонніх компаній на контрактній основі;

· велика кількість учасників проекту як з боку замовників (з різнорідними вимогами), так і з боку розробників (більше 100 чоловік), роз'єднаність і різнорідність окремих груп розробників за рівнем кваліфікації, що зложилися традиціям і досвіду використання тих або інших інструментальних засобів;

· значна тривалість життєвого циклу ІС, у тому числі значна тимчасова довжина проекту, обумовлена масштабами організації-замовника, різною ступенем готовності окремих її підрозділів до впровадження ПЗ й нестабільністю фінансування проекту;

· високі вимоги з боку замовника до рівня технологічної зрілості організацій-розробників (наявність сертифікації відповідно до міжнародних і вітчизняних стандартів).

Наприкінці 60-х років минулого століття в США було відзначене явище за назвою "software crisis" (криза ПЗ). Це виражалося в тім, що більші проекти стали виконуватися з відставанням від графіка або з перевищенням кошторису витрат, розроблений продукт не мав необхідні функціональні можливості, продуктивність його була низка, якість одержуваного програмного забезпечення не влаштовувалася споживачів.

Аналітичні дослідження й огляди, виконувані протягом ряду останнього років провідними закордонними аналітиками, показували не занадто обнадійливий результати. Так, наприклад, результати досліджень, виконаних в 1995 році компанією Standish Group, що проаналізувала роботу 364 американських корпорацій і підсумки виконання більше 23 тисяч проектів, пов'язаних з розробкою ІС, виглядали в такий спосіб:

· тільки 16,2% завершилися в строк, не перевищили запланований бюджет і реалізували всі необхідні функції й можливості;

· 52,7% проектів завершилися із запізненням, витрати перевищили запланований бюджет, необхідні функції не були реалізовані в повному обсязі;

· 31,1% проектів були анульовані до завершення;

· для двох останніх категорій проектів бюджет середнього проекту виявився перевищеним на 89%, а строк виконання - на 122%.

В 1998 році процентне співвідношення трьох перерахованих категорій проектів лише небагато змінилося в кращу сторону (26%, 46% й 28% відповідно).

В останні роки процентне співвідношення трьох перерахованих категорій проектів також незначно змінюється в кращу сторону, однак, по оцінках провідних аналітиків, це відбувається в основному за рахунок зниження масштабу виконуваних проектів, а не за рахунок підвищення керованості і якості проектування.

У числі причин можливих невдач, на думку розробників, фігурують:

· нечітке й неповне формулювання вимог до ІС;

· недостатнє залучення користувачів у роботу над проектом;

· відсутність необхідних ресурсів;

· незадовільне планування й відсутність грамотного керування проектом;

· часта зміна вимог і специфікацій;

· новизна й недосконалість використовуваної технології;

· недостатня підтримка з боку вищого керівництва;

· недостатньо висока кваліфікація розробників, відсутність необхідного досвіду.

Характеристики інформації

У кожній організації виробляються власні методики класифікації інформації за важливістю, способів її добору і сортування, а також ранжування. В основі таких методик стоїть завдання визначення якісних характеристик інформації. В організації це завдання вирішується з врахуванням таких якісних чинників, як: обсяг, достовірність, цінність, насиченість та відкритість інформації тощо (табл. 1.6).

Таблиця 1.6

Чинники оцінювання інформації

Чинник	Змістовне наповнення чинника
Обсяг інформації	Обсяг характеризує обсяги інформації, необхідні для прийняття обґрунтованих управлінських рішень і визначається з 2-х позицій: 1) обсяг символьної інформації, що отримується, визначається кількістю знаків, символів, літер (в байтах); 2) обсяг інформації, що сприймається, залежить від змістовного наповнення, тобто форми представлення (графіки, текст, формули, таблиці), часового інтервалу на опрацювання, складності сприйняття, індивідуальних характеристик інформанта. Обсяг інформації може якісно оцінюватися щодо сприйняття її змістовного наповнення по таких рівнях: інформаційна надлишковість; необхідний матеріал; недостатність інформації.
Достовірність інформації	Достовірність залежить від таких чинників: кількість осіб, що займаються її формуванням, опрацюванням, трансформуванням; методика опрацювання інформації; час підготовки і надходження інформації. Достовірність інформації оцінюється за 3 рівнями: абсолютна (100%); довірча (менше 100% і до 80%); негативна –(менше 80%).
Цінність інформації	Інформація як товар має споживчу вартість. Характеризується зниженням рівня витрат ресурсів та прийняттям вірних управлінських рішень. Цінність інформації можуть характеризувати такі 5 рівнів: нульовий; малий (скорочення рівня витрат менше ніж на 10 %); середній, високий (скорочення рівня витрат більш ніж 2 рази); дуже високий (скорочення рівня витрат більш як у 10 разів).
Насиченість інформації	Визначається відношенням корисної інформації до фонової. Фонова інформація використовується для кращого сприйняття корисної інформація за рахунок підняття емоційного рівня чи попереднього зосередження для кращого сприйняття корисної інформації. Насиченість прийнято оцінювати 3-ма рівнями: високий (в межах 100-80%), нормативний (в межах 50-80%), низький (менше 50 %).
Відкритість інформації	Визначає коло осіб (різним контрагентам) для представлення інформації. Як правило, прийнято виділяти 3 рівні відкритості: таємна (закрита); конфіденційна (для службового користування); відкрита (публічна) - відбиває інтереси суспільства, окремих осіб, не має обмежень у використанні.
Зрозумілість інформації	Визначає властивість корисності для прийняття рішення, тобто інформація повинна бути зрозумілою для всіх, хто має достатній рівень знань, щоб осягнути її характер і зміст. За міжнародними стандартами бухгалтерського обліку недопустимо подавати в фінансових звітах інформацію, яка є незрозумілою для користувачів. Зрозумілість інформації можна оцінювати, як загальнозрозумілою для працівників управління та професійно-орієнтованою для інженерно-орієнтованих працівників управління.
Своєчасність інформації	Інформація використовується з метою прогнозування та звірки результатів. А тому для користувачів більш цінною є та інформація, якою вони можуть володіти в потрібний їм момент часу. Запізніла інформація не має значимого практичного значення.