Ситуація до міграції капіталу

Показник	Країна А	Країна В
Кількість капіталу, яким країна володіє	ОK1	K1K2
Ставка відсотку	rA	rB
Максимальна ставка %, по який підприємці згодні брати кредит	rmax	rmax
Доходи власників капіталу	ОrAРK1	K1Е rBK2
Доходи власників інших факторів виробництва	rA rmax Р	rB rmax Е
Національний доход країни	Оrmax РK1	K1rmax ЕK2

 

Внаслідок міграції капіталу між країнами в доходах різних верств населення виникають деякі зміни. Ситуація після міграції капіталу:

Показник	Країна А	Країна В
Кількість капіталу, яким країна володіє	ОK1	K1K2
Кількість капіталу, що вкладений у країні	ON	NK2
Ставка відсотку	rW	rW
Доходи власників капіталу	ОrW LК1	K1LrWK2
Зміни в доходах власників капіталу	Збільш. на rA rWLР	Зменш. на LЕrBrW
Доходи власників інших факторів виробництва	rWrmaxМ	rWrmaxМ
Зміни в доходах власників інших факторів виробництва	Зменшення на rA rWМР	Збільш. на МЕrBrW
Національний дохід країни	Оrmax МLK1	K1LMrmax K2
Зміни у національному доході країни	Збільшення на МLР	Збільшення на МLЕ

 

Отже, від міграції капіталу виграють обидві країни, яки приймають участь у економічних відносинах. Виграш світового суспільства складається з виграшу обох країн і розраховується як площа двох трикутників: МLР + МLЕ. Зміни в доходах країн й усіх верств населення у кожній країні розраховують за формулами площі трикутника і трапеції.

 

4. Прямі іноземні інвестиції, якщо їх розглядати з точки зору країни-імпортера, приносять їй наступні вигоди:

- одержання нових технологій за порівняно низькими цінами;

- полегшення здійснення і розширення НДДКР;

- порівняно швидкий розвиток виробництва;

- розширення обсягів експорту;

- підвищення кваліфікаційного рівня працівників;

- розвиток сфери послуг;

- створення додаткових робочих місць;

- поповнення державного бюджету;

- отримання зарубіжного досвіду господарювання.

Проте, прямі іноземні інвестиції можуть супроводжуватись певними втратами для країни:

- можливе вивезення сировини;

- конкуренція з місцевими виробниками;

- вивезення прибутків з країни;

- іноземне втручання у банківські справи;

- захоплення іноземним капіталом основних сфер економіки і можливий її однобічний розвиток;

- втрата контролю над частиною національного ринку для національних виробників;

- деяка втрата політичної свободи.

 

5. Обсяги зарубіжних портфельних інвестицій стали дуже значними з 90-х рр. XX ст. і складають насьогодні до 100% і більше від ВВП у найбільш розвинутих країнах.

Зарубіжні портфельні інвестиції поділяються на:

- акціонерні цінні папери (ЦП) – дають право на частину майна;

- боргові ЦП – засвідчують факт позики.

Боргові ЦП можуть виступати у формі:

- облігації, простого векселя, боргової розписки;

- інструменту грошового ринку: казначейського векселя, депозитного сертифікату, банківського акцепту;

- фінансових деривативів: опціону, ф’ючерса, варранту, свопу.

Зарубіжні портфельні інвестиції не дають права контролю за діяльністю компанії, одначе, вони значно ліквідніші, ніж прямі інвестиції.

Головною метою здійснення міжнародних портфельних інвестицій є максимізація прибутку при допустимому рівні ризику. Отже, іноземні портфельні інвестиції є засобом для захисту грошей від інфляції та отримання спекулятивного прибутку.

 

6. Міжнародний ринок позикового капіталу – це механізм акумулювання і перерозподілу світових фінансових ресурсів під впливом попиту і пропозиції на позиковий капітал з боку позичальників і кредиторів з різних країн.

Основні вкладники, тобто кредитори: населення світу; офіційні інститути; приватні фірми; банки; страхові компанії; пенсійні фонди; національні і міжнародні організації.

Основні посередники на міжнародному ринку позикового капіталу: транснаціональні банки; фінансові компанії; фондові біржі; центральні і зовнішні економічні банки країн; міжнародні та національні фінансово-кредитні установи та організації.

Основні споживачі капіталу: ТНК; державні органи; приватні фірми; міжнародні та регіональні організації.