Креслення загального виду апарата визначає конструкцію виробу, взаємодію його складових елементів та пояснює принцип роботи. Йому присвоюється шифр ВЗ та найменування «Вид загальний». Креслення загального виду повинне містити наступні відомості:
- зображення виробу (апарату), необхідні види, розрізи та перерізи, які дають повне уявлення про устрій обладнання, що розробляється;
- основні розміри;
- вид або схему з дійсним розташуванням штуцерів, люків, лап;
- таблицю призначення штуцерів, патрубків і т.п.;
- технічну характеристику;
- технічні вимоги;
- таблицю складових частин (специфікацію) виробу.
При виконанні креслення загального виду слід дотримуватись наступної послідовності та рекомендацій:
1. На аркуші паперу вибраного формату наносять внутрішню рамку і в правому нижньому куті – основний напис.
2. Креслення загального виду виконують в масштабі зменшення (1:2, 1:2,5, 1:4, 1:5, 1:10, 1:15, 1:20, 1:25, 1:40, 1:50 і т.д.) в декількох проекціях. Креслення повинно легко сприйматись. Його не слід захаращувати дрібними деталями та елементами вузлів – складальні одиниці зображають спрощено, наприклад, елементи кріплення зображують осьовими лініями, електродвигун – його контуром і т.д.
На поле креслення наносять всі необхідні зображення: головний та додатковий види, розрізи, перерізи, виносні елементи. Так, зокрема, щоб показати конструкцію корпусу апарату, показують основний вид – розгортку по його осі, зовнішні види зверху та знизу, а також ряд перерізів. Види при цьому показують у масштабі зменшення, а перерізи та виносні елементи, які відносяться до цих видів, бажано виконувати у збільшеному масштабі.
Відповідне місце виносного елемента на виді, розрізі або перерізі відмічають замкнутою суцільною тонкою лінією – окружністю, овалом, прямокутником і т.д. Позначають виносний елемент прописною буквою на полиці лінії-виноски. Над зображенням виносного елемента вказують позначення та масштаб, в якому він виконаний: А(2:1).
Для позначення видів, розрізів та перерізів на кресленні застосовують прописні букви в алфавітному порядку без повторення, причому розмір їх шрифту має бути в два рази більше розміру цифр розмірних чисел, які застосовують на тому ж кресленні.
Надписи на кресленнях повинні бути короткими і точними. В них не допускаються скорочення слів, за винятком загальноприйнятих та встановлених в ГОСТах та ОСТах.
Лінії на кресленнях повинні відповідати ГОСТ 2.303-68. Всі надписи слід виконувати по ГОСТ 2.304-68, а зображення видів, розрізів та перерізів – по ГОСТ 2.305-68. Види, розрізи та перерізи допускається повертати. В цьому випадку позначення відповідного зображення повинно бути доповнено умовним графічним позначенням, яке читається словом "Повернуто". Напрям повороту (за годинниковою чи проти годинникової стрілки) вказується напрямом стрілки. При необхідності вказують кут повороту, наприклад, 135°.
При нанесенні штриховки та позначенні матеріалів у розрізах та перерізах слід керуватися ГОСТ 2.306-68.
3. На креслення наносять лінії-виноски від кожної складальної одиниці або деталі. Над полицями ліній-виносок наносять номери складальних одиниць та деталей у відповідності з номерами позицій, які вказані у таблиці складових частин (специфікації виробу). Номери позицій на кресленні слід розташовувати поза контуром зображення паралельно основному надпису, групуючи їх у колонки або рядки, по можливості, на одній лінії. Номери позицій слід наносити шрифтом, розміром на 1-2 номери більше, ніж розмір шрифту, який прийнятий для розмірних чисел на цьому ж кресленні.
4. На кресленні проставляють габаритні, установочні та необхідні конструктивні розміри, причому розмірні лінії не повинні перетинатись між собою та (по можливості) з лініями-виносками. Розміри та граничні відхилення на кресленнях слід проставляти по ГОСТ 2.307-68.
5. На кресленнях зварного виробу зварні шви повинні бути показані за правилами ГОСТ 2.312-72. Умовне позначення шва зварного з’єднання слід наносити на полиці лінії-виноски, яка проведена від зображення шва з лицьового боку, та під полицею лінії-виноски, яка проведена від зображення шва з оборотного боку. При цьому лінія-виноска має односторонню стрілку за місцем дотику лінії шва.
Структура умовного позначення стандартного шва, в загальному випадку, складається з допоміжних знаків шва, стандарту на тип шва, буквено-цифрового позначення шва за стандартом, способу зварки (можна не вказувати), катета шва.
Зварювальні матеріали можна вказувати на кресленні у технічних вимогах або таблиці швів. Допускається зварювальні матеріали не вказувати.
6. На вільному полі креслення над основним написом зверху вниз розташовують таблицю штуцерів, технічні характеристики об’єкта, технічні вимоги на виготовлення та експлуатацію. Одне з розташувань елементів креслення загального виду наведено на рис. 5.3.
Рисунок 5.3 – Розташування елементів креслення загального виду (довгою стороною по горизонталі), яке рекомендується
Технічна характеристика обов’язково повинна бути на кресленні загального виду апарату і, за необхідністю, на кресленнях його складальних одиниць. В технічній характеристиці апарату, як правило, слід вказувати призначення, об’єм апарату - номінальний та робочий, продуктивність, площу поверхні теплообміну, максимальний тиск, максимальну температуру середовища, потужність приводу та частоту обертання деталей, токсичність та вибухонебезпечність середовища, інші необхідні дані. Кожен пункт технічної характеристики записують з нового рядка.
В технічних вимогах на кресленні вказують: позначення ГОСТ або ТУ, згідно яких повинен бути виготовлений та випробуваний апарат, позначення ГОСТ або ТУ на основні матеріали, вимоги до контролю та випробування на міцність та щільність зварних швів та інших видів з’єднань, вимоги до експлуатації апарату і т.п.
Технічну характеристику та технічні вимоги розташовують під заголовками "Технічна характеристика" та "Технічні вимоги", які не підкреслюють. Якщо на кресленні приводяться лише технічні вимоги, то заголовок "Технічні вимоги" не пишуть.
При виконанні креслення на двох або більше аркушах текстову частину слід поміщати лише на першому аркуші.
Текстова частина – технічні вимоги та технічна характеристика повинні розташовуватись над специфікацією. У випадках, коли над специфікацією недостатньо місця, текст технічних вимог слід розташовувати поряд зі специфікацією в виді колонки шириною 185 мм.
Перелік складових частин виробу (апарату) слід розташовувати над основним надписом за формою, що представлена на рис. 5.4.
Рисунок 5.4 – Форма для заповнення специфікації
Останній рядок переліку складових частин не повинен доходити до основного надпису на відстань менше 10 мм.
Форму та порядок заповнення специфікації конструкторських документів встановлює ГОСТ 2.108-68.
Таблицю штуцерів, яка повинна виконуватись за формою (рис.5.5), доцільно розташовувати над основним надписом креслення; допускається розміщення таблиці штуцерів зліва від основного напису. Над таблицею поміщають заголовок «Таблиця штуцерів».
Позначення штуцера в виді прописної букви алфавіту розміром від 5 до 7 мм представляється в таблиці та на кресленні - на полицях ліній-виносок, які проводять від штуцера. Буквені позначення в алфавітному порядку (без пропусків та повторення) присвоюють спочатку видам, розрізам та перерізам, а потім штуцерам. У випадку недостачі букв застосовують цифрову індексацію, наприклад, А1, Б1 і т.д.
Рисунок 5.5 – Форма таблиці штуцерів
Основним критерієм якості виконаних креслень є наочність зображення як всього апарату, так і окремих деталей без необхідності додаткових усних пояснень, а також наявність всіх основних розмірів та відповідність креслень вимогам діючих галузевих та державних стандартів.
