Технологічна схема виробництва - одне з основних креслень проекту - показує послідовність технологічних процесів та технологічних операцій, з яких складається виробничий процес: поступання, зберігання та підготовка сировини для подання у виробництво, рух напівфабрикатів, випуск готової продукції.
На кресленні зображується принципова технологічна схема виробництва, по можливості, спрощена у порівнянні зі схемою діючого аналогічного виробництва. Однак спрощення та скорочення не повинні порушувати сутності схеми виробництва. На схемі, як правило, використовують стандартні графічні позначення елементів (обладнання, машин), найбільш типові з яких наведено в таблицях Д.1-Д.3. Якщо ж необхідно використовувати нестандартизовані позначення деяких елементів, то на схемі роблять відповідні пояснення.
Технологічна схема може виконуватись в масштабі (наприклад, 1:100, 1:50) або без масштабу, проте з дотриманням співвідношення габаритних розмірів обладнання. Апарат (машина) на схемі зображується у виді ескізу, що відображає його основні конструктивні особливості. Якщо однотипних апаратів декілька, показують один апарат. Відстань між умовними зображеннями апаратів (машин) по горизонталі не регламентується. Вона повинна бути достатньою для розміщення ліній матеріальних потоків. Розташовані на площині аркуша умовні графічні зображення машин та апаратів сполучають лініями матеріальних потоків і підводять лінії холодоагентів та теплоносіїв.
Загальні вимоги до виконання схем окреслені в ГОСТ 2.701-76 та керуючих технічних матеріалах РТМ 26-79-72.
Кожному виду обладнання, наведеному на технологічній схемі, присвоюється номер позиції, яку проставляють праворуч від апарату на полиці лінії-виноски. Номер позиції обладнання складається з 2-х частин: спочатку вказують умовне позначення типу обладнання і через тире приводять арабськими цифрами його порядковий номер. Висота цифри має бути рівною висоті букв. Умовне позначення різних типів обладнання наведено в табл. 5.1.
Таблиця 5.1 – Умовне позначення типів обладнання
| Найменування типу обладнання | Позначення |
| Ємності | Є |
| Реактори | Р |
| Колони | К |
| Фільтри на комунікаціях | А |
| Фільтри для середовищ | Ф |
| Насоси (без вказівки на тип) | Н |
| Насоси дозувальні | НД |
| Насоси роторні | НР |
| Продовження таблиці 5.1 | |
| Насоси відцентрові | ВН |
| Сепаратори | С |
| Компресори поршневі | ПК |
| Компресори відцентрові | ВК |
| Теплообмінники, випаровувачі, підігрівачі | Т |
| Холодильники | Х |
| Холодильники повітряного охолодження | ПХ |
| Печі | П |
Апарати на схемі нумерують зліва направо з урахуванням технологічної послідовності. Перелік основних складових частин та елементів технологічної схеми поміщується у виді таблиці (рис. 5.2), яка заповнюється зверху вниз.
Рисунок 5.2 - Перелік елементів принципової технологічної схеми
Дану таблицю розташовують на першому аркуші схеми, як правило, над основним надписом; при цьому відстань між ними повинна бути не менше 12 мм.
Основні матеріальні потоки наносять чіткими суцільними лініями з вказівкою їх напряму та нумерацією потоків, розшифровка якої приводиться в правому верхньому куті схеми.
Технологічні комунікації та трубопроводи рідини та газу зображують умовними позначеннями (табл. 5.2) у відповідності з ГОСТом 2.784-70.
Таблиця 5.2 – Умовне цифрове позначення середовища, яке транспортується трубопроводом
| Найменування середовища | Позначення | Найменування середовища | Позначення |
| вода | —1—1— | рідке паливо | —15—15— |
| пара | —2—2— | горючі та вибухонебезпечні гази: | |
| повітря | —3—3— | водень | —16—16— |
| азот | —4—4— | ацетилен | —17—17— |
| Продовження таблиці 5.2 | |||
| кисень | —5—5— | фреон | —18—18— |
| інертні гази: | метан | —19—19— | |
| аргон | —6—6— | етан | —20—20— |
| неон | —7—7— | етилен | —21—21— |
| гелій | —8—8— | пропан | —22—22— |
| криптон | —9—9— | пропілен | —23—23— |
| ксенон | —10—10— | бутан | —24—24— |
| аміак | —11—11— | бутилен | —25—25— |
| кислота (окиснювач) | —12—12— | протипожежний трубопровід | —26—26— |
| луг | —13—13— | вакуум | —27—27— |
| масло | —14—14— |
Для більшої деталізації характеру середовища до цифрового позначення може додаватись буквений або цифровий індекс, наприклад, вода чиста – 1ч, пара перегріта – 2п, пара насичена – 2н, конденсат водяної пари – 1к, вода питна – 1.1 і т.п. Умовні числові позначення трубопроводів слід проставляти в розривах матеріального потоку через відстань не менше 50 мм (причому цифри завжди перпендикулярні лінії трубопроводу).
Для рідин та газів, не передбачених табл. 5.2, допускається використовувати для позначення інші цифри, починаючи з 30, але обов’язково з необхідними поясненнями нових умовних позначень.
Умовні зображення та позначення трубопроводів, які використано в принциповій технологічній схемі, повинні бути розшифровані в таблиці умовних позначень (рис. 5.2).
Рисунок 5.2 – Таблиця умовних позначень трубопроводів
Перетинати зображення апаратів, машин та інших виробів лініями трубопроводів не допускається. Основні магістральні трубопроводи, від яких відводяться або до яких підводяться трубопроводи даної схеми, повинні бути показані горизонтальними лініями, причому магістральні трубопроводи, по яких здійснюється підведення потоків до установки, бажано розташовувати вверху схеми, а магістральні трубопроводи, по яких відбувається відведення потоків з установки, - внизу схеми.
Лінії зв’язку, товщина яких рекомендується від 0,3 до 0,4 мм, повинні складатись з горизонтальних та вертикальних відрізків та мати найменшу кількість заломів та взаємних перетинів. Відстань між сусідніми паралельними лініями зв’язку повинна бути не менше 3 мм, а між графічними позначеннями елементів – не менше 2 мм.
На кожному трубопроводі в місці його відведення від магістрального або місця його підключення до апарату або машини необхідно проставляти стрілки, які вказують напрям руху потоку рідини або газу, дотримуючись при позначенні потоку ГОСТ 2.721-74 (табл. Д.4).
На лініях основних та допоміжних матеріальних потоків показують трубопровідну арматуру, умовні позначення якої у відповідності до ГОСТ 2.785-70 наведено в табл. Д.5.
Слід мати на увазі, що все обладнання (апарати, машини, насоси та ін.) на схемі викреслюють суцільними тонкими лініями товщиною 0,3-0,4 мм, а трубопроводи та арматуру – суцільними основними лініями (ГОСТ 2.303-68), тобто в 2-3 рази товще, ніж обладнання.
З прикладами оформлення принципових технологічних схем слід ознайомитись в першоджерелах, присвячених проектуванню хімічних виробництв.
