Вуглекислотні вогнегасники

Заряджені зрідженим вуглекислим газом (СО₂) під тиском 6 МПа. У балоні вогнегасника він може знаходитися в рідкій і газоподібній фазах. Співвідношення цих фаз залежить від температури. З її підвищенням рідка вуглекислота переходить у газоподібний стан і тиск у балоні різко зростає. Щоб уникнути розриву балонів, їх заповнюють рідкою вуглекислотою на 75 % і постачають запобіжними мембранами, які забезпечують саморозрядження балона при досягненні в ньому тиску 16...22 МПа.

Недоліком вуглекислоти є те, що вона не має змочувальної здатності, в зв'язку з чим нею не можна гасити тліючі матеріали. Ефективна дія вуглекислотних вогнегасників – у температурних межах від +50°С до -25°С. При нижчих температурах, наприклад -30°С, тиск вуглекислоти в балоні складає 1,45 МПа (14,5 атм), і вихід струменя з вогнегасника відбувається з меншою швидкістю, що знижує його вогнегасну здатність.

Вуглекислотні вогнегасники бувають: ручні – ВВ-2, ВВ-3, ВВ-5, ВВ-8, ВВ-2ММ, ВВ-5ММ; пересувні – ВВ-25, ВВ-80, ВВ-400; стаціонарні – ВВС-5, ВВС-5П.

За будовою всі ручні вогнегасники однакові. Тому розглянемо їх будову на прикладі ВВ-2 (рис. 2).

Для приведення вогнегасника в дію необхідно зняти пломбу, за допомогою кільця витягнути запобіжну чеку 8, розтруб 9 спрямувати на вогнище,

надавити до себе важіль 7. Він повернеться на осі і виступом натисне на шток 5,

 

 

міститься у верхній частині кор­пусу, зріджена вуглекислота через сифонну трубку видаляється з балона в штуцер і в розтруб. В ньому, у результаті різкого розширення і швидкого випару рідкої вуглекислоти утвориться вуглекислий сніг у вигляді пластівців з температурою мінус 75…80 ⁰С. Струмінь вуглекислого газу і снігу, який виходить із розтруба, направляють у нижню частину полум'я, починаючи з нижнього краю. При цьому вогнегасник необхідно тримати вертикально. Горіння припиняється при об'ємній концентрації вуглекислого газу 20...25 %. Для зупинки випуску заряду необхідно припинити тиск на важіль. Для перенесення вогнегасника служить ручка, яка кріпиться на горловинах балона за допомогою хомута (на рис. 2 не показано).

Вогнегасники типів ВВ-3 і ВВ-5 за будовою аналогічні типу ВВ-2. Вогнегасник ВВ-8 відрізняється від попередніх тим, що розтруб з'єднується з балоном за допомогою шланга. На кінці шланга є ебонітова накладка. При гасінні тримати розтруб тільки в місці, де є ебонітова або дерев'яна накладка. Балон має плоске дно, що дозволяє ставити вогнегасник на підлогу. За необхідності випуску заряду без розтруба вогнегасник повинен бути закріплений, виникаюча реактивна сила може його перекинути.

Пересувним вогнегасником ВВ-80 можна погасити пожежу на площі до 5 м².

До місця пожежі вогнегасник транспортується двома особами, які його обслуговують, а потім спрямовують розтруби на вогнище пожежі і відривають клапан.

Пересувний вогнегасник ВВ-400 призначений для гасіння легкозаймистих рідин (ЛЗР) і горючих рідин (ГР) на площі до 25 м², пожеж в закритих приміщеннях або важкодоступних місцях об'ємом до 75 м³. Він є пересувною установкою газового пожежогасіння, яка скла­дається з восьми балонів, заряджених зрідженою вуглекислотою. Приводиться в дію з допомогою важеля ЗПП, який дозволяє використати заряд частинами від одного або декількох балонів одночасно. При гасінні пожежі застосовується один або два дифузори-снігоутворювача.

Для введення в дію вуглекислотної установки потрібно:

1). Зняти з кронштейна дифузор.

2). Протягнути до місця пожежі шланг.

3). Спрямувати дифузор на вогонь, а потім повернути «на себе» до упора важіль затвора на балоні.

При роботі з дифузором бойова обслуга установки повинна складатися з 3-х осіб. Двоє працюють з дифузорами, а один - біля колектора.

Вогнегасник ВВС-5 (вогнегасник вуглекислот­ний стаціонарний) призначений для гасіння займань на літаках. Вогнегасник відрізняється від раніше розглянутих тим, що в якості ЗПП засто­совуються вуглекислий затвор з піротехнічним пуском, комбінованим (ВЗПКМ).

3.5.3.2. Аерозольні вогнегасники ВА-1, ВА-3 призначені для гасіння займань різних речовин, горючих і тліючих матеріалів та продуктів (зерна, бавовни, текстилю, ізоляційних матеріалів і ін.), установок під напругою до 380 В, крім тих, які горять без доступу повітря (кіноплівка і ін.). Можуть використо­вуватися для гасіння пожеж всіх видів нафтопродуктів, твердих матеріалів органічного походження (в тому числі і тих, які пога­но всмоктують воду), водню тощо. Їх не можна застосовувати для гасіння лужних і лужноземельних металів і сплавів на їхній основі, тому що при цьому може відбутися посилення горіння, що супроводжується вибухом. Не рекомендуються їх використовувати для гасіння пожеж металів, а також для гасіння горіння, в якому окислювачами виступають окиси азоту. Рекомендується використовувати на легкових автомобілях, мотоциклах (ВА-1), вантажних автомобілях, тракторах і т.д. (ВА-3).

Вогнегасник ВА-1 від ВА-3 відрізняється тільки розміром корпусу. Зарядом служить бромистий етил (галоїдовані вуглеводні), який витісняється з корпусу повітрям, заправленим в окремий балон всередині корпусу вогнегасника. Для приведення вогнегасника ВА-3 (рис. 3) в дію піднімають рукоятку 15 і на­тискають на пусковий важіль 13, який опирається на кінець штока 10. Шток

 

Вогнегасник аерозольний хладоновий БАХ призначений для гасіння займань на легковому автомобілі та в побуті. Він використовується при температурі навко­лишнього повітря від -20°С до +45°С.

Вогнегасник являє собою металеву аерозольну упаковку, за­повнену су-

мішшю хладонів (хладон 114-В-2 і хладон 12).

Щомісяця проводять зовнішній огляд вогнегасників. Один раз на квартал зважують. При втраті 10% ваги відправляють на дозаряджання. Один раз на п'ять років здійснюють випробуван­ня корпуса гідравлічним тиском 1,3 МПа.

Основними недоліками цих вогнегасних речовин є: токсичність продуктів термічного розпаду; низька теплота випа­ровування; висока леткість; здатність утворювати корозійно-активні продукти.

3.5.3.3. Вогнегасники вуглекислотно-бромметилові ВВБ-ЗА, ВВБ-7А. Вони призначені для гасіння різних горючих речовин і тліючих матеріалів (бавовна, текстиль, ізоляційні матеріали), а також елек­троустановок під напругою не більше 1000 В. Вогнегасники непридатні для гасіння лужних і лужноземельних матеріалів, а та­кож речовин, горіння яких проходить без доступу повітря (кіноплівка). Не рекомендується використовувати для гасіння металів, деяких металоорганічних сполук і гідридів металів, а та­кож для припинення процесів горіння, в яких окислювачами є окиси азоту. Вогнегасники ефективно працю-

ють в інтервалі тем­ператур від -60°С до +50°С.

Вогнегасник ВВБ-3А (рис. 4) від ВВБ-7А відрізняється тільки розміром

 

Корпус вогнегасника постійно перебуває під тиском. Тому він повинен випробовуватись на міцність не рідше одного разу на рік гідравлічним тиском у 2,5 МПа.

Заряд вогнегасника токсичний. Тому гасити пожежу у закритих складських приміщеннях і інших приміщеннях об'ємом меншим 50 м³ рекомендується через віконні і дверні отвори. Після гасіння пожежі необхідно добре провітрити або провентилювати приміщення до повної відсутності продуктів взаємодії бромисто-етилу з горючими речовинами, а також з метою виведення парів бромистого етилу.

3.6.4. Порошкові вогнегасники призначенідля гасіння пожеж в залежності від їх вогнегасильних зарядів (порошкових складів), табл. 3. Використовують для гасіння пожеж транспортних засобів, на об'єктах з великими матеріальними цінностями (лабораторій, музеїв, картинних галерей та ін.). Призначення окремих вогнегасників позначені на їх корпусах.

Таблиця 3 - Характеристика порошкових зарядів вогнегасників

 

Позначення	Склад за основним компонентом	Область застосування
ПСБ	Бікарбонат натрію з добавками	Гасіння газів, рідини, яка розлилась, електроустановок під напругою
ПФ	Фосфорно – амонійні соли з добавками	Гасіння газів, рідини, яка розлилась, електроустановок під напругою та деревини
ПС-1	Вуглекислий натрій з добавками	Гасіння лужних металів: натрію, калію та їх сплавів
СИ-2	Силікагель і наповнювач	Гасіння нафтопродуктів і пірофорних рідин

При застосуванні вогнегасників слід дотримуватися запобіжного заходу, не допускаючи попадання порошку в органи дихання. Зберігати вогнегасники необхідно у вертикальному положенні в легкодоступному місці, захищеному

від попадання прямих сонячних променів і далеко від нагрівальних приладів.

Не рідше одного разу на рік порошок слід просушувати при температурі

30...50 ⁰С, грудки, що утворилися – подрібнювати. Після сушіння порошок просівають і засипають у вогнегасник. Ці роботи виконувати з використанням протипилового респіратора.

Для вогнегасника «Момент» періодично (не рідше одного разу на рік) проводиться контрольне зважування балончика з вуглекислотою. Якщо його маса зменшиться на 36 г, балончик слід замінити.