Розрахувати загальне штучне освітлення приміщення за методом коефіцієнта використання світлового потоку для приміщень розмірами, що наведені у табл. 3.9 а:
| Таблиця 3.9 а - Вихідні дані за варіантами | ||||
| Група варіантних параметрів | Види приміщень | Розміри приміщення а х b х h, м | Примітка | |
| Номер у журналі списку групи | Читальний зал | 15 х 8 х4,0 | а – довжина, b – ширина, h – висота приміщення, м | |
| Конференц-зал | 30 х 12 х 5,0 | |||
| Конструкторське бюро | 10 х 8 х 4,0 | |||
| Машинописне бюро | 8 х 6 х 3,5 | |||
| Навчальна аудиторія | 15 х 8 х 4,5 | |||
| Зал засідань | 12 х 10 х 5,0 | |||
| Приміщення офісу | 6 х 10 х 3,0 | |||
| Актовий зал | 20 х 12 х 5,0 | |||
| Приміщення кабінету | 12 х 6 х 3,0 | |||
| Торговий зал | 15 х 8 х 4,5 |
Керуючись ДБН В.2.5-28-2006 «Природне і штучне освітлення», вибрати джерело світла для заданого приміщення і кількості ламп в одному світильнику.
Потрібно:
1. Вибрати джерело світла і тип світильника;
2. Вибрати тип лампи, що забезпечує нормовану освітленість при прийнятій нижче (в подальших розрахунках) їхній кількості, аргументувати необхідний світловий потік однієї лампи;
3. Обґрунтувати норму освітленості робочих поверхонь у заданому приміщенні;
4. Залежно від індексу приміщення та співвідношення коефіцієнтів відбиття визначити коефіцієнт використання світлового потоку;
5. Розрахувати кількість світильників й кількість ламп в одному світильнику;
6. Вибрати схему розташування світильників (подати графічно).
Вказівки до розв’язання завдання
Розрахунок ведуть методом загального рівномірного штучного освітлення за коефіцієнтом використання. Залежно від розмірів і призначення приміщення, а також враховуючи варіантні вихідні дані, намічають принципову конструкцію освітлюваної установки, тип джерел світла в ній та ін. (табл. 7 .б).
| Таблиця 3.9 б - Вихідні дані за варіантами | ||||||
| Група варіантних параметрів | Лампи | Тип ламп | Коефіцієнти відбиття: | |||
| стелі | стін | підлоги | ||||
| Номер у журналі списку групи | розжарювання | В-20 | ||||
| газорозрядні | ЛБ-40 | |||||
| газорозрядні | ЛДЦ-40 | |||||
| розжарювання | Г-40 | |||||
| газорозрядні | ЛД-40 | |||||
| газорозрядні | ЛБ-30 | |||||
| газорозрядні | ЛД-80 | |||||
| газорозрядні | ЛДЦ-80 | |||||
| розжарювання | Г-150 | |||||
| газорозрядні | ЛБ-20 |
Використовуючи [9], визначають необхідний світловий потік однієї лампи Ф л, що забезпечує нормовану освітленість.
За ДБН В.2.5-28-2006 /табл.1/ визначають норму освітленості для заданого приміщення Ен, лк залежно від його функціонального призначення).
Залежно від геометричних характеристик приміщення знаходять i – індекс приміщення:
i = S / [h(a+b)],
де S - площа приміщення, м2:
S = a · b,
a - довжина, b - ширина приміщення, м;
h - висота підвіски світильника над освітлюваною поверхнею (не плутати із загальною висотою приміщення), м.
Знаючи індекс приміщення i та співвідношення коефіцієнтів відбиття ρст, ρстін, ρпідл за [9] визначають коефіцієнт використання світлового потоку η, %:
η = f(і; ρст; ρстін; ρпідл),
де ρст; ρстін; ρпідл - коефіцієнти відбиття відповідно стелі, стін та підлоги (табл. 3.9 б).
Потім виконують остаточний розрахунок:
n = (Ен · S · K3 · Z) / (N · Фл · η),
де n - кількість світильників, шт. При розрахунку кількість світильників округляють до цілого числа;
N - кількість ламп в одному світильнику, шт. Світильники з лампами розжарювання можуть мати довільне число ламп. Люмінесцентне освітлення у приміщеннях з постійним перебуванням людей для уникнення пульсації світлового потоку вимагає число ламп в одному світильнику кратне 2. У приміщеннях з постійним перебуванням людей категорично забороняється застосовувати однолампові люмінесцентні світильники, що живляться від змінного струму і не мають спеціальних засобів уникнення пульсації;
Ф л - світловий потік однієї лампи, лм (беруть з технічних характеристик ламп);
Ен – нормована освітленість за ДБН В.2.5-28-2006, лк;
K3 - коефіцієнт запасу, що враховує старіння, запилення світильників;
Z - коефіцієнт рівномірності: для ламп розжарювання Z = 1,15, для люмінесцентних (газорозрядних) – Z = 1,1;
S - площа приміщення,м2;
η – коефіцієнт використання світлового потоку визначають за таблицями [9] у частках одиниці.
Таким чином, на підставі розрахунку визначають необхідну кількість ламп (N), обирають місця розташування світильників і їхню кількість (n), що показують на графічній схемі (де зображують розстановку світлових приладів на стелі).
