Розрахунок загального штучного освітлення приміщення за методом коефіцієнта використання світлового потоку

Розрахувати загальне штучне освітлення приміщення за методом коефіцієнта використання світлового потоку для приміщень розмірами, що наведені у табл. 3.9 а:

Таблиця 3.9 а - Вихідні дані за варіантами
Група варіантних параметрів	Види приміщень	Розміри приміщення а х b х h, м	Примітка
Номер у журналі списку групи		Читальний зал	15 х 8 х4,0	а – довжина, b – ширина, h – висота приміщення, м
	Конференц-зал	30 х 12 х 5,0
	Конструкторське бюро	10 х 8 х 4,0
	Машинописне бюро	8 х 6 х 3,5
	Навчальна аудиторія	15 х 8 х 4,5
	Зал засідань	12 х 10 х 5,0
	Приміщення офісу	6 х 10 х 3,0
	Актовий зал	20 х 12 х 5,0
	Приміщення кабінету	12 х 6 х 3,0
	Торговий зал	15 х 8 х 4,5

 

Керуючись ДБН В.2.5-28-2006 «Природне і штучне освітлення», вибрати джерело світла для заданого приміщення і кількості ламп в одному світильнику.

Потрібно:

1. Вибрати джерело світла і тип світильника;

2. Вибрати тип лампи, що забезпечує нормовану освітленість при прийнятій нижче (в подальших розрахунках) їхній кількості, аргументувати необхідний світловий потік однієї лампи;

3. Обґрунтувати норму освітленості робочих поверхонь у заданому приміщенні;

4. Залежно від індексу приміщення та співвідношення коефіцієнтів відбиття визначити коефіцієнт використання світлового потоку;

5. Розрахувати кількість світильників й кількість ламп в одному світильнику;

6. Вибрати схему розташування світильників (подати графічно).

Вказівки до розв’язання завдання

Розрахунок ведуть методом загального рівномірного штучного освітлення за коефіцієнтом використання. Залежно від розмірів і призначення приміщення, а також враховуючи варіантні вихідні дані, намічають принципову конструкцію освітлюваної установки, тип джерел світла в ній та ін. (табл. 7 .б).

Таблиця 3.9 б - Вихідні дані за варіантами
Група варіантних параметрів	Лампи	Тип ламп	Коефіцієнти відбиття:
стелі	стін	підлоги
Номер у журналі списку групи		розжарювання	В-20
	газорозрядні	ЛБ-40
	газорозрядні	ЛДЦ-40
	розжарювання	Г-40
	газорозрядні	ЛД-40
	газорозрядні	ЛБ-30
	газорозрядні	ЛД-80
	газорозрядні	ЛДЦ-80
	розжарювання	Г-150
	газорозрядні	ЛБ-20

Використовуючи [9], визначають необхідний світловий потік однієї лампи Ф _л, що забезпечує нормовану освітленість.

За ДБН В.2.5-28-2006 /табл.1/ визначають норму освітленості для заданого приміщення Е_н, лк залежно від його функціонального призначення).

Залежно від геометричних характеристик приміщення знаходять i – індекс приміщення:

i = S / [h(a+b)],

де S - площа приміщення, м²:

S = a · b,

a - довжина, b - ширина приміщення, м;

h - висота підвіски світильника над освітлюваною поверхнею (не плутати із загальною висотою приміщення), м.

Знаючи індекс приміщення i та співвідношення коефіцієнтів відбиття ρ_ст, ρ_стін, ρ_підл за [9] визначають коефіцієнт використання світлового потоку η, %:

η = f(і; ρ_ст; ρ_стін; ρ_підл),

де ρ_ст; ρ_стін; ρ_підл - коефіцієнти відбиття відповідно стелі, стін та підлоги (табл. 3.9 б).

Потім виконують остаточний розрахунок:

n = (Е_н · S · K₃ · Z) / (N · Ф_л · η),

де n - кількість світильників, шт. При розрахунку кількість світильників округляють до цілого числа;

N - кількість ламп в одному світильнику, шт. Світильники з лампами розжарювання можуть мати довільне число ламп. Люмінесцентне освітлення у приміщеннях з постійним перебуванням людей для уникнення пульсації світлового потоку вимагає число ламп в одному світильнику кратне 2. У приміщеннях з постійним перебуванням людей категорично забороняється застосовувати однолампові люмінесцентні світильники, що живляться від змінного струму і не мають спеціальних засобів уникнення пульсації;

Ф _л - світловий потік однієї лампи, лм (беруть з технічних характеристик ламп);

Е_н – нормована освітленість за ДБН В.2.5-28-2006, лк;

K₃ - коефіцієнт запасу, що враховує старіння, запилення світильників;

Z - коефіцієнт рівномірності: для ламп розжарювання Z = 1,15, для люмінесцентних (газорозрядних) – Z = 1,1;

S - площа приміщення,м²;

η – коефіцієнт використання світлового потоку визначають за таблицями [9] у частках одиниці.

Таким чином, на підставі розрахунку визначають необхідну кількість ламп (N), обирають місця розташування світильників і їхню кількість (n), що показують на графічній схемі (де зображують розстановку світлових приладів на стелі).