Розрахунок стійкості баштового крана

Для безпечної організації монтажних робіт виконати розрахунок стійкості баштового крана. Визначити розмір небезпечної зони при роботі того ж крана згідно з [10].

Потрібно:

1. Перевірити вантажну стійкість баштового крана з урахуванням додаткових навантажень і ухилу шляху при підйомі вантажу вагою Q, кН (без переміщення крана).

2. Визначити величину небезпечних зон при роботі баштового крана при побудові споруди висотою Н_буд, м.

Вихідні дані: вага крана G, кН; виліт стріли крана L_{в стр}, м; довжина колії L_кол, м; ширина колії S_кол, м; відстань від осі обертання стріли до центра ваги крана с, м; швидкість підйому вантажу v =0,5 м/с; час хитливого режиму роботи крана при пуску й гальмуванні t, с; вітрове навантаження на кран W, Па; вітрове навантаження на вантаж W₁, Па; відстань від головки рейки до центра додатка вітрового навантаження на кран ρ, м; частота обертання крана навколо вертикальної осі n, хв^-1; відстань від головки рейки до оголовка стріли крана h, м; відстань від головки рейки до центра ваги підвішеного вантажу Н, м; кут нахилу шляху крана α, ^о; відстань від осі обертання крана до ребра перекидання b, м; відстань від осі обертання крана до центра ваги вантажу, що піднімається, а, м; відстань від центра додатку вітрового навантаження - на вантаж до головки рейки ρ₁, м; відстань від центра ваги крана до головки рейки h₁, м. Розрахункова схема приведена на рис. 1.

Вихідні дані за варіантами наведені в табл. 3.7 а і 3.7 б.

Таблиця 3.7 а - Вихідні дані за варіантами

Номер у журна- лі списку групи Варіативний параметр:
Q, кН
n, об/хв.-1	0,2	0,44	0,6	0,2	0,44	0,6	0,44	0,6	0,44	0,6
G, кН
с, м	0,3	0,3	0,3	0,3	0,3	0,3	0,3	0,3	0,3	0,3
h1, м
v, м/с	0,5	1,2	1,3	2,0	0,5	1,2	1,3	2,0	1,5	1,6
t, с
h, м
Н, м
α, град
b, м
а, м
W, Па
ρ, м
W1, Па
ρ1, м

 

Прискорення вільного падіння прийняти стандартним щодо нормальних умов: g = 9,81 м/c².

 

Таблиця 3.7. б - Вихідні дані за варіантами
Номер у журна- лі списку групи   Варіативний параметр:
Нбуд, м
Lв стр, м
L кол, м		37,5		62,5		87,5			62,5	37,5
Sкол, м	6,0	7,5	6,0	7,5	6,0	6,0	7,5	6,0	7,5	6,0

 

Вказівки до розв’язання завдання:

1. Умови вантажної стійкості крана можна сформулювати таким чином: зазначений і розрахований згідно із завданням коефіцієнт вантажної стійкості баштових кранів К_г повинний перевищувати чи дорівнювати 1,15.

Рис. 3.3. Розрахункова схема стійкості баштових кранів з вантажем

 

Вантажна стійкість баштового крана повинна відповідати умові

K₁M_г £ М_п,

де K₁ - коефіцієнт вантажної стійкості, прийнятий для горизонтального шляху без урахування додаткових навантажень дорівнює 1,4, а при наявності додаткових навантажень (вітер, інерційні сили) і впливу найбільшого ухилу шляху, що допускається, - 1,15;

M_г - момент, створюваний робочим вантажем щодо ребра перекидання, т·м;

М_п - момент всіх інших (основних і додаткових) навантажень, що діють на кран щодо того ж ребра з урахуванням найбільшого ухилу шляху, що допускається, т·м.

Величину вантажного моменту М_г визначають за формулою:

M_г = Q(a - b),

де Q - вага найбільшого робочого вантажу, Н;

а - відстань від осі обертання крана до центра ваги найбільшого робочого вантажу, підвішеного до гака, при установці крана на горизонтальній площині в м;

b - відстань від осі обертання крана до ребра перекидання, м.

Величину утримуючого моменту М_п, що виникає в крані від дії основних і додаткових навантажень, знаходять з виразу:

М_п =М'_в - М_у М_ц.с. - М_и - М_в,

де М'_в - відновний момент від дії власної ваги крана:

М'_в =G(b+c)cos α,

G - вага крана, Н;

с - відстань від осі обертання крана до його центра ваги, м;

α - кут нахилу шляху крана, град (для пересувних стрілових кранів, а також кранів-екскаваторів α =3° при роботі без виносних опор і α =1,5° при роботі з виносними опорами; для баштових кранів α =2° при роботі на тимчасових шляхах і α = 0° при роботі на постійних шляхах);

M_y - момент, що виникає від дії власної ваги крана при ухилі шляху:

M_y=Gh₁sin α,

h₁ - відстань від центра ваги крана до площини, що проходить через точки опорного контура, м;

М_{ц.с .}- момент від дії відцентрових сил:

n - частота обертання крана навколо вертикальної осі, хв^-1;

h - відстань від оголовка стріли до площини, що проходить через місця опорного контуру, м;

Н - відстань від оголовка стріли до центра ваги підвішеного вантажу (при перевірки на стійкість вантаж піднімають над землею на 0,2 – 0,3 м);

М_и - момент від сили інерції при гальмуванні вантажу, що опускається:

v - швидкість підйому вантажу, м/с (при наявності вільного опускання вантажу розрахункову величину швидкості приймають рівною 1,5 м/с);

g - прискорення сили ваги, рівне 9,81 м/с²;

t - час несталого режиму роботи механізму підйому (час гальмування вантажу), с;

М_в - вітровий момент:

М_в = М_в.к + М_в.г = W_с + W₁·с₁,

М_в.к - момент від дії вітру на кран;

М_в.г - момент від дії вітру на підвішений вантаж;

W - сила тиску вітру, що діє паралельно площини, на яку встановлений кран, на навітряну площу крана, Па;

W₁ - сила тиску вітру, що діє паралельно площини, на якій установлений кран, на навітряну площу вантажу, Па;

с = h₁ і с₁ = h відстань від площини, що проходить через місця опорного контуру, до центра додатка вітрового навантаження, м.

Величину коефіцієнта вантажної стійкості крана, не призначеного для переміщення з вантажем, визначають за формулою:

Примітки: тиск вітру на кран W визначають за формулою:

W = k·q·F,

де k - коефіцієнт аеродинамічного опору (для суцільних балок формою прямокутного перерізу k =1,49, для прямокутних кабін машиністів, противаг, відтяжок кранів і т.п. k =1,2; для конструкцій з труб діаметром 170 мм k=0,7, а з труб діаметром 140-170 мм k =0,5);

q - розрахунковий напір вітру, Па;

F - навітряна поверхня крана і вантажу, м².

При проведенні розрахунку кранів на вантажну стійкість тиск вітру для більшості районів країни приймають: для самохідних стрілових кранів – 250 Па, для високих баштових монтажних кранів - 150 Па.

Для кранів висотою (чи встановлюваних на висоті) над поверхнею землі від 20 до 100 м розрахунковий напір визначають інтерполяцією, причому загальну висоту крана розбивають на зони по 20 м, розрахунковий напір у межах кожної зони приймають постійним і визначають за висотою середнього місця зони.

Навітряна поверхня крана визначається площею, обмеженою контуром крана, і ступенем заповнення цієї площі елементами ґрат:

F = a·F,

де F - площа, обмежена контуром крана, м²,

а - коефіцієнт заповнення; для суцільних конструкцій а =1, для ґратчастих конструкцій а = 0,3-0,4.

Навітряну площу вантажу визначають за дійсною площею найбільших вантажів, що піднімаються краном.