1. Недостача цінностей у межах затверджених норм втрат списується на: а) витрати виробництва; б) загальногосподарські витрати; в) за рахунок винних осіб; г) витрати на збут.
2. Метою ревізії витрат та собівартості готової продукції є: а) перевірка достовірності інформації щодо витрат, наведеної у звітності підприємства та правильності формування калькуляції собівартості; б) перевірка правильності ведення обліку фактичних витрат та наступного їх включення до собівартості продукції; в) встановлення правильності документального оформлення обліку витрат і собівартості готової продукції; г) виявлення внутрішніх резервів збільшення обсягу випуску продукції та підвищення її якості.
3. Ревізію витрат та собівартості готової продукції слід починати з перевірки: а) правильності та обґрунтованості кошторисів за окремими видами витрат; б) правильності складання калькуляції собівартості продукції за статтями витрат; в) формування витрат виробництва за елементами; г) формування витрат виробництва за статтями.
4. Перевіряючи ведення обліку і розподілу прямих витрат, аналізують дані, що містяться в: а) техніко-виробничих звітах; б) виробничих актах; в) актах виконаних робіт; г) відомостях розподілу витрат матеріалів за напрямками виробничих витрат.
5. За ступенем впливу обсягу виробництва витрати поділяються на: а) умовно-постійні й умовно-змінні; б) прямі й непрямі; в) поточні, довгострокові та одноразові; г) продуктивні, непродуктивні та надзвичайні.
6. Метод, що застосовується при калькулюванні одного замовлення, що відкривається на виробництво одного або декількох однорідних виробів, називається: а) попередільним; б) за замовленням; в) нормативним; г) простим.
7. Метод, що застосовується на підприємствах, де виготовляється однорідна по вихідній сировині, матеріалах і характеристиках обробки масова продукція, називається: а) попередільним; б) за замовленням; в) нормативним; г) простим.
8. Метод, що використовується у випадку калькулювання виробництв, що випускають однорідну продукцію, що не мають незавершеного виробництва, називається: а) попередільним; б) за замовленням; в) нормативним; г) простим.
9. Метод калькулювання для підприємств обробних галузей промисловості називається: а) попередільним; б) за замовленням; в) нормативним; г) простим.
10. До витрат за календарними періодами належать: а) постійні й змінні; б) прямі й непрямі; в) поточні, довгострокові та одноразові; г) продуктивні, непродуктивні та надзвичайні.
11. За способом перенесення витрат на собівартість продукції вони поділяються на: а) постійні й змінні; б) прямі й непрямі; в) поточні, довгострокові та одноразові; г) продуктивні, непродуктивні та надзвичайні.
12. Завищення норм закладки сировини при виготовленні блюд на підприємстві суспільного харчування може призвести до: а) заниження продажної ціни блюда; б) надлишку сировини на виробництві; в) нестачі сировини на виробництві; г) зменшення валових витрат.
13. Заниження норм закладки сировини при виготовленні блюд на підприємстві суспільного харчування може призвести до: а) завищення продажної ціни блюда; б) надлишку сировини на виробництві; в) нестачі сировини на виробництві; г) збільшення валового доходу.
14. Метод калькулювання змінних витрат, спрямований на забезпечення контролю за формуванням маржинального прибутку підприємства у розрізі конкретних видів продукції, називається: а) попередільним; б) «директ-костинг»; в) нормативним; г) простим.
15. Державні фіксовані ціни встановлюються: а) виробником за узгодженням з покупцями; б) постановами КМУ; в) підприємствами за домовленістю сторін; г) роздрібними торговельними підприємствами.
16. Вільні роздрібні ціни встановлюються: а) виробником за узгодженням з покупцями; б) постановами КМУ; в) підприємствами за домовленістю сторін; г) роздрібними торгівельними підприємствами.
