Для належного дослідження та вивчення правового режиму майна суб’єктів господарювання необхідно проаналізувати його поняття та зміст.
Насамперед слід зазначити, що існує два взаємопов’язаних підходи до характеристики поняття правового режиму майна суб’єктів господарювання. Перший – законодавчий (нормативний або легальний), закріплений зокрема у Господарському кодексі, а другий – теоретичний (науковий чи доктринальний), що вміщується у коментарях, тлумаченнях та роз’ясненнях науково-практичного характеру). Отже, дослідження цього поняття передбачає аналіз двох зазначених підходів.
Так, на думку В.С. Щербини під правовим режимом майна суб'єктів господарювання в теорії господарського права розуміють „встановлені правовими нормами: а) структуру цього майна; б) порядок його придбання (формування), використання і вибуття; в) порядок звернення на нього стягнення кредиторів” [27, с. 167].
У науково-практичному коментарі ГК України за загальною редакцією В. К. Мамутова з цього приводу зазначено: „Під правовим режимом майна суб’єктів господарювання зазвичай розуміють встановлені правовими нормами структуру цього майна, порядок його придбання (формування), використання і вибуття, а також звернення на нього стягнення кредиторів ” [21, с. 221].
У навчальному посібнику М. Шелухіна «Господарське право» наведено схоже, але дещо інше визначення правового режиму майна: «Правовий режим майна суб’єктів господарювання – встановлені правовими засобами порядок і умови придбання (привласнення) майна, здійснення суб’єктом господарювання повноважень з володіння, користування і розпорядження ним, функцій управління майном, а також його правової охорони»[26, с. 358].
Згідно із підручником «Господарське право України» за ред. В.М. Гайворонського, В.П. Жушмана, „залежно від правових засад володіння майном при здійсненні господарської діяльності визначається його правовий режим. Під правовим режимом майна розуміють установлений правовими засобами порядок та умови придбання (присвоєння) майна, здійснення суб’єктами права повноважень володіння, користування і розпорядження ним, реалізація функцій управління майном, а також правова його охорона” [17, с. 91].
Висновки з 3 питання.
Отже, сукупність названих ознак (структура майна суб’єктів господарювання, порядок його формування, використання і вибуття, повноваження суб’єктів господарювання щодо майна, правова охорона майна, звернення на майно суб’єктів господарювання стягнення кредиторів) в теорії господарського права становить зміст правового режиму майна суб’єктів господарської діяльності.
Враховуючи наведене, слід відзначити головні складові, що характеризують зміст правового режиму майна суб’єктів господарювання, а саме:
- структура майна суб’єктів господарювання;
- підстави та порядок формування майна суб’єктів господарювання;
- підстави та порядок використання майна суб’єктів господарювання;
- підстави та порядок вибуття майна суб’єктів господарювання;
- підстави та порядок звернення стягнення кредиторів на майно суб’єктів господарювання;
- правова охорона майна суб’єкта господарювання.
Кожна з наведених рис є частиною теоретичної характеристики правового режиму майна суб’єктів господарювання, а разом всі вони складають зміст цього правового режиму.
Висновки З ТЕМИ
Отже, майно в господарсько-правовому розумінні визначається як річ, сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають певне вартісне визначення, знаходяться в чиїйсь власності та щодо яких можуть виникати права й обов’язки у діяльності суб'єктів господарювання, а також відображаються в балансі господарюючих суб’єктів або враховуються в інших передбачених законом формах обліку мана цих суб’єктів.
Питання нормативно-правової основи класифікації майна (речей) слід розмежувати на дві частини – загальну правову та господарсько-правову. Стосовно останньої необхідно вказати, що майно слід класифікувати за такими критеріями та видами:
І) можливість переміщувати: 1) рухоме; 2) нерухоме (нерухоме майно в свою чергу може бути: а) юридично і фактично нерухомим; б) юридично нерухомим, але фактично рухомим);
ІІ) можливість поділити без втрати цільового призначення: 1) подільне; 2) неподільне;
ІІІ) складність речі (майна): 1) прості речі; 2) складні речі;
ІV) живі речі (тварини як предмет сільського господарства – худоба, птиця; інші тварини, плодоносні рослини) та неживі речі;
V) час (тривалість) використання: 1) споживне; 2) неспоживне;
VI) доцільність заміни речі: 1) речі, визначені індивідуальними ознаками (незамінні); 2) речі, які мають лише родові ознаки (замінні);
VII) можливість приростання (умноження): 1) звичайне (таке, яке не приростає); 2) таке, яке дає майновий результат (приростає) у виді нового (такого ж самого або іншого) майна (худоба і птиця, що розмножуються, засоби виробництва, фруктові дерева тощо); 3) те, що є результатом, досягнутим, завдяки майну (продукція, доходи і плоди);
VIII) цінність паперового майна: 1) гроші; 2) цінні папери (акції, облігації, векселі, чеки, опціони, ф’ючерси тощо); 3) документи, які не є цінними паперами, але надають право на майно; 4) будь-які інші папери;
IX) статус майна за формою власності: 1) приватне; 2) державне; 3) комунальне;
X) наявність або відсутність одного власника чи співвласників: 1) особисте; 2) спільне (спільне сумісне або спільне часткове); 3) безхазяйне.
Необхідно підкреслити, що вищенаведена загальна класифікація майна (речей) стосується всіх суб’єктів майнових відносин, в тому числі суб’єктів господарювання – на загальних умовах. Проте, для суб’єктів господарювання існує також і спеціальна класифікація майна.
П’ять видів майна суб’єктів господарювання перелічені в ч. 2 ст. 139 ГК України «Майно у сфері господарювання». Зокрема зазначено, що залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів. В подальших частинах 3-7 ГК України розкривається суть зазначених видів майна.
Узагальнюючи доктринальні підходи до визначення правового режиму майна господарюючих суб’єктів слід вказати, що під правовим режимом майна суб’єктів господарювання зазвичай розуміють встановлені правовими нормами структуру цього майна, порядок його придбання (формування), використання і вибуття, а також звернення на нього стягнення кредиторів та його правової охорони.
