Види питань для проведення анкетування

Запитання поділяються на: відкриті і закриті.

Закриті – це такі запитання, що передбачають вибір одного з запропонованих варіантів відповіді.

Вони бувають таких видів:

1) альтернативні – запитання, що дозволяють зробити вибір відповіді з двох варіантів.

2) запитання з кількома варіантами відповіді, які передбачають вибір одного з трьох і більше тверджень.

3) запитання зі шкалою Лайкерта, які надають можливість опитуваному висловити ступінь згоди чи незгоди з висунутими твердженнями.

4) семантичний диференціал - значущості для людини будь-яких явищ на основі порівняльного підходу. Він являє собою 5 -7 розмірну шкалу розрядів між двома біполярними твердженнями. Опитуваний за запропонованою шкалою може оцінити своє ставлення до об’єкта, що вивчається.

5) шкала важливості – це тип запитання, при якому опитуваний визначає ступінь важливості запропонованого йому твердження.

6) оцінкова шкала – це тип запитання, що пропонує дати кількісну оцінку певного твердження.

7) шкала зацікавленості у купівлі – це шкала, яка відображає міру готовності респондента здійснити купівлю.

Відкриті запитання – це запитання без заданою структури відповіді, коли опитуваному надається можливість у довільній формі висловлювати свою думку з питання, що вивчається.

Види відкритих запитань:

1) запитання без заданої структури, на які опитуваний може відповідати багатьма способами.

2) завершення речення, коли опитуваному пропонують незавершене речення і просять закінчити його.

3) завершення розповіді. Аналогічно, як і у попередньому випадку, респондент повинен закінчити незавершену розповідь.

4) завершення рисунка, коли на рисунку зображені два персонажі, один з яких ділиться своїми думками з іншими щодо певного питання. Опитуваного просять поставити себе на місце іншого персонажу і вписати відповідь.

5) тематичний тест, коли опитуваному показують картинку і він повинен розказати, що на ній відбувається.

58. Визначення реакції конкурентів на дії, які здійснює фірма

Аналіз дозволяє класифікувати конкурентів за типами:

1) конкурент, який не поспішає: повільна реакція не події або повне ігнорування їх, надія на лояльність своїх споживачів;

2) тигровий конкурент: реагує на будь які спроби завадити його ринкам;

3) передбачуваний конкурент: немає конкретної моделі поведінки;

4) вибірковий конкурент: реагує тільки на деякі типи дій. (на зниження цін).

59. Визначення типів конкурентної поведінки підприємства

Типи конкурентної поведінки:

1)незалежна поведінка: дії підприємства здійснюються без урахування дій конкурентів.

2)корпоративна: намагання підприємства дійти згоди з конкурентами, уникнути конфронтації.

3)адаптивна: пристосування підпр-ва до дій фірми, можливої реакції конкурентів.

4)випереджувальна: передбачення реакції конкурентів на дії фірми і розрахунок на те, що конкуренти збережуть попередній стиль поведінки.

5)агресивна: врахування того, що конкуренти не будуть негативно реагувати на дії підприємства.

 

61. Характеристика етапів комплексного аналізу конкурентів

Комплексний аналіз конкурентів відбувається за такими етапами:

1) відбір фірм-конкурентів, їх класифікація;

1.1) розглядають і аналізують такі види потенційних і реальних конкурентів:

*підприємства, які пропонують аналогічні товари;

*підприємства, які обслуговують інші ринки аналогічною продукцією;

*підприємства, які виробляють товари-замінники;

1.2) визначають та аналізують рівні конкуренції щодо товарів підприємства.

Рівні:

*бажання-конкуренти. Способи задоволення бажання.

*товарно-родові конкуренти. Способи задоволення конкурентної боротьби.

*товарно-видові. Конкуренти-задоволення потреб, бажання в залежності від якості, сервісу і різних пропозицій.

*марки-конкуренти. Способи задоволення бажання, в залежності від іміджу фірми престижності товарів.

2) збір інформації про конкурентів.

Важливо отримати інформацію про поточне становище, фінансові можливості, цілі стратегії, підприємницьку культуру конкурентів.

Традиційними джерелами інформації про конкурентів є:

*ділова періодична література;

*торгівель-промислова статистика;

*рекламні матеріали фірми.

3) аналіз бар’єрів входу в галузь для інших фірм-конкурентів. Здійснюються на підставі наявності лідерів галузі часток ринку, які займають найпотужніші підприємства.

4) ідентифікація конкурентів та аналіз ринкової частки.

5) визначення цілей і намірів конкурентів. На цьому етапі визначаються цілі і наміри кожного конкурента.

6) визначення сильних і слабких сторін конкурентів, їх співставлення з власною фірмою.

7) вивчається реакція конкурентів на дії, які здійснює фірма.

8) визначаються типи конкурентної поведінки підприємства.

60. Характеристика складових діагностики цілей і намірів конкурентів

Аналіз цілей і намірів конкурентів дає фірмі можливість з’ясувати, наскільки конкурент задоволений ситуацією на ринку, які можливі дії збирається вчинити.

Цілі конкурентів можна поділити на маркетингові (розподіляються на три види по відношенню до: продажів, прибутку та клієнтів) та немаркетингові (являють собою систему цінностей підпр-ва).

Діагностика цілей і намірів конкурентів відбувається за такими складовими:

1. За цілями конкурентів: по товарах, по цінах, по збуту, по комунікаціям, по розвитку компанії у майбутньому.

2. За поточними стратегіями: щодо асортименту, товарних стратегій, сегментування, охоплення ринку, цінових, розвитку підпр-ва, розподілу продукції, комунікацій, конкурентних стратегій.

 

62. Аналіз конкурентоспроможності фірми за показниками маркетингової діяльності

Таку оцінку доцільно проводити за основними елементами комплексу маркетингу. До основних факторів конкуренто-ті фірми за пок-ми маркетингової діял-ті відносяться: товарний ас-т та номенклатура продукції, маркетингові можливості нової прод-ї, техніко-економічні показники продукції, імідж ТМ, форми розповсюдження продукції, умови формування ціни, транспортування та контроль запасів, реклама та стимулювання продаж, а також складові маркетинг-міксу.

Для визначення конкурентоспроможності фірми запрошують групу експертів. Вони працюють з таблицею: за кожним критерієм визначають ранг та коефіцієнт вагомості, розраховують загальні оцінки для кожного критерію шляхом добутку рангу на вагомість, загальні оцінки підсумовуються, найбільша к-ть балів вказує на лідера.

Розходження сум більше ніж на 20% означає тяжке становище фірми у порівнянні з лідером. А більше 40% - критичну ситуацію, яка потребує або виходу з ринку, або кардинального перегляду марк-ї стратегії.

 

65. Аналіз конкурентоспроможності продукції за допомогою побудови багатокутника конкурент-ті

Для здійснення дослідження проводиться анкетування споживачів. За його результатами будується багатокутник конкурентоспроможності.

Метод ґрунтується на оцінці споживачами найбільш значущих характеристик товару за допомогою бальної шкали. Розраховується оцінка для нашого підпр-ва та для конкурента. Результати зводяться в таблицю і на її основі будується багатокутник. Чим більша площа багатокутника по підприємству тим більша конкурент-ть.

 

63. Характеристика етапів аналізу конкурентоспроможності продукції за інтегральним показником

Етапи:

1. Визначення цілей оцінювання рівня конкурентоспроможності підпр-ва. Цілі основні та підпорядковані.

2. Визначення переліку параметрів, які підлягають оціненю. За допомогою опитування споживачів.

3. Збирання і аналіз даних про ринок, покупців та конкурентів. Для цього проводиться МД і здійснюють опитування потенційних споживачів щодо того, якому з конкурентів вони надають перевагу, їх ставлення до товарів підприємства та конкурентів.

4. Формування вимог до товару-еталону. За допомогою опитування. Також за результатами опитування отримуємо ваговий коефіцієнт.

5. Розрахунок одиничних параметричних індексів за споживчими та економічними параметрами щодо конкурента, та щодо ідеального продукту.

6. Розрахунок групових індексів за споживчими параметрами щодо конкурента, та щодо ідеального продукту.

7.Розрахунок інтегральних показників конкурентоспроможності щодо конкурента, та щодо ідеального продукту.

8. Підготовка висновків щодо підвищення рівня конкурентоспроможності товару.

9. Розробка основних напрямів підвищення конкурентоспроможності продукції.

67. Визначення ставлення споживачів до продукції підприємства за допомогою багатофакторної моделі Фішбейна

Багатофакторна модель Фішбейна. Її особливість полягає в тому, що вона дає змогу оцінити силу думки про те, що товар має відповідне значення.

В математичному вираженні модель Фішбейна може виглядати так:

Оа=∑Сi*Еi, i=1

де Oa – ставлення до товару А;

Ci – сила думки,що в товарі присутній показник і;

Еі – значимість показника; n – кількість значимих показників.

Зазвичай, визначення ставлення споживачів за допомогою моделі Фішбейна проходить у чотири етапи.

Першим є визначення атрибутів товару, що є найбільш значущими для споживачів. Для того, щоб отримати таку інформацію, необхідно провести опитування і за його результатами проаналізувати отриману інформацію

Другим етапом є визначення важливості для споживача вибраних атрибутів. Оцінки визначаються анкетуванням за семизначною шкалою (від -3 до +3) зі значеннями від «дуже важливо» до «не важливо».

В цій же анкеті відбувається опитування по третьому етапу дослідження. Цим етапом є визначення того, на скільки впевнені споживачі в тому, що продукція певного виробника має ті властивості, які вони потребують.

66.Дослідження конкурент-ті продукції за її якістю, побудова циклограми якості

Оцінка рівня конкурентоспроможності підприємства складається з наступних етапів:

Етап1.Визначення цілей дослідження якості продукції підприємства. Незалежно від спрямування політика вищого керівництва повинна передбачати такий рівень якості, що гарантує отримання достатніх прибутків.

Етап2.Проводиться аналіз щодо формування параметрів якості, за якими буде проведено дослідження споживачів або експертів.

Етап3.Збирання та аналіз даних про ринок, покупців, конкурентів. Для цього проводиться маркетингове дослідження і здійснюється анкетування потенційних споживачів, якому товаровиробнику вони надають перевагу, виділення основних параметрів за якими має бути оцінений товар.

Етап4.Формування вимог до товарів згідно нормативної бази. Для прискорення розробки, освоєння виробництва і розширення випуску конкурентоздатної продукції здійснюється державна оцінка її якості, яка підтверджує відповідність продукції кращим світовим досягненням. Для державної оцінки якості подають лише ту продукцію, на яку видано сертифікат.

Етап5.Обробка та аналіз даних.На основі опитування резидентів проводиться аналіз якості продукції підприємства та його конкурентів. Він включає в себе: розрахунок вагового коефіцієнта, середнє арифметичне значення обраних показників, інтегральний показник якості.

Етап7.Побудова циклограми якості. Оцінивши параметрами якості продукції підприємства можна побудувати багатокутник конкурентоспроможності. По кожній осі для відображення значення кожного з досліджуваних показників у багатокутнику використовується визначений масштаб вимірів. Для побудови циклограми якості розраховуються кути обраних показників, які розподіляються по власних осях.Найменша площа фігури буде відповідати нижчій якості продукції підприємства

 

64.Дослідження конкурент-ті продукції за методом профілю середніх оцінок

Аналіз виконується в такій послідовності:

1.За результатами анкетування вибираються параметри, за якими оцінюється конкурентоспроможність.

2. Проводиться анкетування споживачів, які здійснюють оцінку значущих параметрів (за 10 бальною шкалою).

3. Отримані за результатами анкетування оцінки підсумовуються та розраховується середнє арифметичне значення.

4. Малюється профіль середніх оцінок за факторами конкурент-ті. Аналіз профілю дозволяє представити ієрархію факторів конкурентоспроможності.

 

68. Характеристика методики проведення SWOT-аналізу.

Для визначення впливу зовнішніх та внутрішніх чинників на діяльність підприємства використовують ситуаційний аналіз, який шукає відповіді: яке теперішнє становище підприємства, в якому напрямі йому рухатися. З цією метою вивчають оточуюче середовище, шукають можливості, оцінюють спроможність організації її використовувати, визначати сильні та слабкі сторони у порівнянні з конкурентами і оцінюють реакції конкурентів на ту чи іншу стратегію фірми.

SWOT-аналіз дає можливість комплексно вивчити вплив зовнішнього середовища, яке може представляти загрозу чи можливість для підпр-ва і внутрішнє середовище, яке вказує сильні і слабкі сторони підприємства. Його метою є перетворення слабких сторін фірми на сильні та загроз на можливості.

Потенційні внутрішні сильні сторони:

+ повна компетентність в ключових питаннях, позитивна думка про компанію у спожив.,

+ лідер ринку якого визнають, економія на масштабах в-ва, власні технології, переваги по витратах, досвід в розробці нових товарів, кращі можливості в-ва.

Потенційні внутрішні слабкі сторони:

- відсутність чітко стратегічного напрямку розвитку,

- застаріле обладнання,

- внутрішні виробничі проблеми,

- погана збутова мережа,

- недостатній імідж на ринку.

Потенційні зовнішні можливості фірми:

+ вихід на нові ринки або нові ринкові сегменти,

+ поява нових технологій,

+ обладнання позицій фірм конкурентів,

+ зниження товарних бар’єрів на привабливих закордонних ринках

Потенційні зовнішні загрози фірми:

- зростання вимоги купівлі і постачання,

- зміни потреб і смаків споживачів,

- несприятлива політика урядів, несприятливі демографічні зміни.

Далі розраховуються зважені оцінки по силам та слабостям, загрозам та можливостям за допомогою оцінок сили впливу фактору на під-во та оцінки імовірності виникнення фактору.

По можливостям та загрозам будуються матриці. На основі сум зважених оцінок вибирається одна з чотирьох стратегій і будується матриця.

69. Потенційні сильні і слабкі сторони підприємства, методика їх дослідження

Потенційні сильні сторони: економія на масштабах вир-ва, компетентність у ключових питаннях, позитивна дука про компанію у споживачів, лідер ринку якого визнають тощо.

Потенціальні слабкості: відсутність чіткого напрямку розвитку, застаріле обладнання, вузький ас-т тощо.

Методика:

1. Формуються показники, за якими визначаються сильні та слабкі сторони.

2. Визначають позиції кожного показника за 5 бальною шкалою.

3. Показникам присвоюють ранг залежно від його важливості на цільовому ринку. Позиції та ранги визначають методом експертних оцінок.

4. Далі шляхом добутку оцінки на важливість розраховується загальна оцінка.

5. Загальна оцінки підсумовуються та аналізуються.

72. Формування матриці SWOT. Види стратегій

Після отримання загальних оцінок по сильним та слабким сторонам, загрозам та можливостям, будується матриця СВОТ. Фона складається з чотирьох полів:

СіМ (сильні сторони – можливості),

СлМ (слабкі сторони – можливості),

СіЗ (сильні сторони – загрози),

СлЗ (слабкі сторони – загрози).

Кожне поле має свою стратегію.

Коли сильних сторін більше ніж слабостей, а можливостей більше, ніж загроз, використовують стратегію максі-максі (використовує сильні сторони фірми для реалізації зовнішніх можливостей). Передбачає що фірма повинна вживати активні дії для зміцнення своєї позиції на ринку шляхом збільшення ринкової частки, диверсифікації тощо.

Коли сильних сторін більше ніж слабких, а загроз більше ніж можливостей – максі-міні (сильні сторони для знешкодження загроз). Фірми можуть завойовувати окремі ринкові ніші, але більшість зусиль мають застосовувати на погашення наступу конкурентів.

Коли слабкостей більше ніж сил, а можливостей більше ніж загроз – міні-максі (мінімізація слабких сторін на основі використання зовнішніх можливостей). Фірма повинна прагнути до посилення конкурентних позицій в можливих галузях. Потрібно зменшити витрати та підвищити конкурентоспроможність.

Коли слабкостей більше ніж сил, а загроз більше ніж можливостей – міні-міні (спрямована на мінімізацію слабких сторін фірми та уникнення загроз). Згортання діяльності, перепрофілювання, реінвестування у інші галузі.

 

 

70. Аналіз зовнішніх можливостей підприємства, формування матриці можливостей

Потенційні можливості: розвиток ринку елітної продукції, вихід на нові ринки, поява нових технологічних розробок, розвиток інформ. технологій, послаблення позицій конкурентів тощо.

Можливості:

ВС, ВП, СС – обов’язково використати.

СМ, НП, НМ – приймати до уваги не рекомендується.

ВМ, СП, НС – потрібен гнучкий підхід.

При аналізі можливостей визначається імовірність реалізації можливості та ступінь впливу на фірму. Для цього за допомогою експертних оцінок визначають ступінь важливості та імовірність, а також загальну оцінку по імовірності реалізації та по впливу на фірму. Потім підсумовують загальні оцінки і будують матрицю.

 

74. Характеристика основних конкурентних ситуацій в галузі і на ринку

Чиста конкуренція – хар-ся присутністю на ринку великої кількості продавців, але вони не можуть впливати на ціни, тому що не контролюють ринок. Товари на рику мають чітко визначені хар-ки, є повністю взаємозамінюваними, ціни на них визначає конкуренція.

Олігополія – к-сть конкурентів невелика або декілька фірм домінують на ринку, створюючи сильну взаємозалежність. Частка продукції одного підприємства в загальному обсязі виготовленої на ринку продукції досить значна. На такому ринку кожна фірма знайома з конкурентами і маневри кожного з них добре відчутні.

Монополістична – існує велика кількість самостійних виробників і таємна змова в їх діях неможлива. Конкурентів багато і їх сили урівноважені. Але їх товари диференційовані, тобто мають відрізняючи якості.

Монополія – на ринку домінує один виробник, його продукт є унікальним, немає близьких замінників, не потребує витрат на рекламу, не має прямих конкурентів. Домінантне положення на ринку, повний контроль ціни.

 

71. Аналіз зовнішніх загроз підприємства, формування матриці загроз.

Потенційні загрози: зростаючі вимоги споживачів, зміни потреб споживачів., посилення податкового тиску, несприятливі валютні умови тощо.

ВР,ВК,СР – найбільша загроза, потребують скорішого подолання.

Не менш серйозними є загрози з полів ВТ,СК, НР.

Третіми є ВП,СТ,НК.

Загрози з полів СП,НТ,НП є найменш впливовими на фірму, але їх також треба подолати.

Загрози визначаємо так само як і можливості. Тільки імовірність визначаємо, віднявши від одиниці імовірність відповідної можливості.

73. Сутність конкуренції, її види

Конкуренція – це економічний процес взаємодії та протидії, взаємозв’язку і комунікацій суб’єктів ринкової системи в процесі створення, збуту і споживання матеріальних благ.

Конкуренція – одне з головних джерел маркетингових можливостей фірми.

1. В залежності від економічної ситуації конкуренція ведеться:

– між продавцями – намагаються продати свій товар дорожче, але перемагає той, хто продає дешевше;

– між покупцями – всі хочуть купити дешевше, але висока ціна – це вища якість;

– між продавцями та покупцями – перемагають ті, що можуть вистояти в конкурентній боротьбі, нав’язати свої умови купівлі-продажу.

2. За методами ведення

Цінова конкуренція – це вид конкурентної боротьби, що ведеться за допомогою цін, як правило, шляхом їх зниження.

Нецінова конкуренція – базується на відокремленні окремих товарів з низки товарів-конкурентів і надання їм унікальних, відмінних для покупців властивостей.

3. В залежності від способу та характеру задоволення споживчого попиту:

– функціональна конкуренція – ведеться між різними товарами, які задовольняють визначену людську потребу, тобто виконують одну загальну функцію;

– видова конкуренція – це конкуренція між товарами одного виду, які призначені для задоволення однієї і тієї ж потреби, але відрізняються за будь-яким важливим параметром;

– предметна конкуренція – виникає між ідентичними товарами, що відрізняються якістю виготовлення або однакової якості.

4. З точки зору конкурентної ситуації в галузі і на ринку:

– чиста конкуренція – велика к-сть продавців і покупців;

– олігополія к-сть конкурентів є незначною або на ринку домінує кілька фірм

– монополістична – багато конкурентів, їх ринкова сила приблизно однакова, проміжне становище між олігополією та чистою конкуренцією

– монополія – домінує один вир-к, обслуговує велику к-сть споживачів.

5. З точки зору результативності:

– ефективна;

– неефективна.

6. З урахуванням дотримування або недотримування норм законодавства:

– добросовісна;

– недобросовісна.

 

 

75. Дослідження інтенсивності конкуренції на ринку

Інтенсивність конкуренції – це ступінь протидії конкурентів у боротьбі за споживачів та нові ринкові ніші.

Конкуренція в галузі є інтенсивною, якщо дії фірм-конкурентів знижують середній прибуток в галузі, прийнятною – якщо більшість фірм одержують помірний прибуток; і слабкою, якщо велика частина компаній в галузі може одержувати прибуток вищий за середній, інвестуючи лише у вир-во.

Чинники, які визначають інтенсивність конкуренції в галузі:

Для кількісного оцінювання рівня інтенсивності конкуренції та рівня монополізації ринку використовують: Чотирьохдольний показник – (ЧДП) являє собою загальну частку чотирьох перших підприємств ринку, що реалізують максимальні обсяги продукції в загальному обсязі реалізації продукції на ринку, що розглядається.

ЧДП < 45 % – рівень концентрації ринку низький (ринок низько концентрований), інтенсивність конкуренції висока;

45% < ЧДП > 70 % – рівень концентрації ринку і інтенсивність конкуренції на ньому помірна, тобто ринок є помірноконцентрованим;

ЧДП > 70 % – рівень концентрації ринку високий (ринок високо концентрований), інтенсивність конкуренції низька. Такий ринок є об’єктом монопольної практики і потребує нагальних дій з боку антимонопольного комітету щодо розукрупнення лідерів ринку

Індекс Харфіндела-Хіршмана - сума квадратів ринкової частки фірм, що діють на ринку:

Індекс Харфіндела-Хіршмана може набирати значення від 0 (повна децентралізація виробництва) до 10 000 (абсолютна монополія).

Емпірично визначено, що при значенні індексу:

0 – 1000 – ринок є немонополізований (нормальний для конкуренції – конкурентний) ринок; рівень концентрації ринку низький (ринок низько концентрований), інтенсивність конкуренції висока;

1000-1800 – перехідний від конкурентного до монополізованого; рівень концентрації ринку і інтенсивність конкуренції на ньому помірна;

≥ 1800 (1800 – 10000)– монополізований (неконкурентний) ринок. Рівень концентрації ринку високий (ринок високо концентрований), інтенсивність конкуренції низька.

Індекс Розенблюта (ІР) нівелює недоліки ІХХ, адже розраховується з врахуванням порядкового номера підприємства, отриманого на основі ранжування часток від максимальної до мінімальної (i):

Коефіцієнт варіації. Як свідчить практика, найбільша конкурентна активність відмічається, коли конкуренти володіють приблизно рівними частками ринку. В цьому випадку інтенсивність конкуренції на даному товарному ринку визначається за допомогою дослідження ступеня подібностей ринкових часток конкурентів. Для такої оцінки використовується коефіцієнт варіації, що дорівнює відношенню середньоквадратичного відхилення часток до їх середньоарифметичного значення.

Чим вищим є значення коефіцієнта варіації, тим вищою є інтенсивність конкуренції та нижчим є рівень концентрації ринку і навпаки.

 

76. Дослідження п’яти сил конкурентного середовища

Конкурентне середовище – це результат і умови взаємодії великої кількості суб’єктів ринку, що визначає відповідний рівень економічного суперництва і можливість впливу окремих економічних агентів на загальну ринкову ситуацію.

Модель Портера.

Конкурентне середовище формується під впливом п’яти сил:

Потенційні конкуренти – їх поява веде до виробничих потужностей і відповідно, пропозиції товарів, зниження цін або підвищення витрат на маркетинг. Перепони для проникнення на ринок: потреба у великих сумах початкового капіталу, значні витрати на ліцензії тощо.

Товари-субститути. Їх проникненню на ринок може перешкоджати їх висока вартість, недостатня рекламованість, прихильність споживачів до існуючих на ринку товарів, проведення цінової конкуренції, вир-во нових привабливіших товарі тощо.

Сила впливу постачальників – можуть підвищувати ціну на сировину чи знижувати якість обслуговування.

Сила впливу покупців – можливість зниження цін, посилення уваги до конкурентних пропозицій. Сила позиції визначається: ступенем важливості продукції для споживачів, можливостями переключитися на використання інших товарів, обсягами закупівлі, рівнем інформованості.

Внутрішньогалузева конкуренція та її інтенсивність. Вона сильна тоді, коли конкуренти відчувають труднощі або можливості поліпшення свій стан. Найбільш сильно проявляється в галузях, де характерна: більша к-ть конкурентів, однорідність виробляємих товарів, високі вхідні бар’єри, зрілість насичення ринків.

78. Визначення ринкової частки фірми.

Частка ринку фірми – це питома вага товарів фірми в загальній місткості даного ринку збуту.

Розраховується:

Частка ринку за обсягом продажу в натуральному вираженні = кількість проданих товарів в натуральному вираженні / загальний обсяг продажу товарів на базовому ринку збуту * 100%.

Частка ринку за вартісним показником = кількість проданих товарів в вартісному вираженні / загальний обсяг продажу товарів на базовому ринку збуту * 100%.

В окремому сегменті = кількість товарів проданих в сегменті / загальний обсяг продажу товарів * 100%.

Відносна частка ринку визначається співвідношенням частки ринку фірми та конкурентів (у %).

Частка ринку відносно лідера = частка ринку фірми / частку ринку лідера у %.

77. Ринок: сутність, визначення, класифікаційні ознаки

Ринок – це сукупність існуючих і потенційних покупців товару, це місце зустрічі покупців та продавців.Ринки можуть класифікуватися за різними ознаками: цілями здійснюваних купівель; галузевою організацією промисловості; можливостями доступу до товарів, які пропонуються; кількістю продавців тощо

1. За цілями здійснюваних купівель ринки поділяються на:

споживчий;

виробників;

державних установ;

посередників;

об’єднань громадян.

2. За галузевою організацією промисловості ринки розподіляються на:

вертикальні – його утворюють представники однієї галузі або обмеженої кількості взаємозв’язаних галузей;

горизонтальні – на ньому представлені покупці, які належать до різних галузей.3.

3. За можливостями доступу до товарів, які пропонуються, ринки можуть бути:

закритими – на них внутрішні угоди здійснюються за цінами, які встановлені компанією;

відкритими – на них здійснюються акти купівлі–продажу, які відповідають комерційним традиціям, що склалися.

4. За кількістю продавців ринки діляться на:

монопольні – вони представлені одним або декількома продавцями, які нав’язують покупцям власні уявлення про умови угод;

олігопольні – вони утворені продавцями, кількість яких примушує їх співвідносити ті маркетингові рішення, які приймаються, з реакцією конкурентів;

поліпольні – вони утворені такою великою кількістю продавців, що поведінка кожного з них в системі маркетингу не впливає на динаміку попиту і пропозиції.

Для вивчення та аналізу стану ринку використовуються кількісні та якісні показники, а також різноманітні структурні параметри ринкових об’єктів.

Кількісними показниками, які необхідні для аналізу стану ринку, є: потенціал ринку; місткість ринку; частка фірм-конкурентів на ринку; динаміка розвитку ринку.

Якісними показниками є: структура потреб, мотиви, динаміка і процес купівлі, стабілізація потреб, інформатизація.

 

79. Дослідження місткості ринку.

Важливою характеристикою ринку є його місткість. Розрізняють потенційну та реальну місткість ринку.

Потенційна місткість ринку – це максимально можливий обсяг продажу товару упродовж певного періоду, виражений у натуральних або вартісних одиницях, який може бути досягнутий завдяки реалізації розроблених маркетингових програм. Потенційну місткість ринку кінцевих споживачів певного і–го регіону можна визначити за формулою:

=m1*Ді*k1*k2*k3*k4

де m1 – середні кількість сімей певного і–го регіону; Ді – середній розмір доходу однієї сім'ї; k1,k2,k3,k4 – питома вага коштів або витрат, яка задається стосовно кожного коефіцієнта.

Потенційну місткість окремих сегментів ринку в вартісному вираженні можна визначити за формулою:

=Ni*Hi*Ці

де Ni – кількість потенційних покупців даного товару у певному і-му сегменті ринку; Ні – річна норма споживання товару на одного покупця; Ці – середня ціна одиниці товару для споживачів цього сегменту.

Потенційна місткість і-го сегмента ринку у натуральному вираженні знаходиться за формулою:

=Ni*Hi

Потенційну місткість певного сегмента ринку на основі частоти купівель та стандартних норм витрат товарів () можна визначити за формулою:

=12*N*g*C*T

де N – загальна чисельність покупців; g – частка реальних покупців серед загальної їх чисельності; С – обсяг споживання товару при одному зверненні до нього; Т – частота звернення до товару (споживання товару) в місяць.

Реальна місткість ринку – це сумарні обсяги продажу конкретного товару за певний момент часу на конкретному ринку. Розраховують реальну місткість ринку країни, регіонального ринку на основі індексу купівельної спроможності, реальну місткість ринку на основі індексу дослідницької панелі.

Річна реальна місткість ринку країни за конкретним видом продукції визначається на основі даних статистики за формулою:

M=Q+Ч(імп)-∆З

де Q – виробництво цього товару у країні; Ч(імп)=(І-Е)+(Ін-Ен) – чистий імпорт товарів, І,Ін,Е,Ен – відповідно, прямий імпорт, непрямий імпорт, прямий експорт, непрямий експорт товару; ∆З=Зк-Зп – зміна загального рівня запасу товару у виробників та в посередницький мережі на кінець досліджуваного періоду без урахування поточного імпорту й експорту;

Зк-Зп – відповідно, рівень запасів на кінець і на початок періоду.