2 стаття Маастрихтського договору обумовлювала, що після створення ЄС повинна бути скликана міжурядова конференція, яка повинна критично розглянути, наскільки Маастрихтська угода втілюється у життя і наскільки вона відповідає реальності. Тому на початку 1996 року була скликана Міжурядова конференція ЄС (МК ЄС), яка розпочала роботу 29 березня 1996 року. Вона розглядала три основні блоки питань:
1) Питання економічного та валютного союзу ЄС ("зона євро").
Було представлено такі пропозиції щодо критеріїв країн:
зниження критеріїв до реального стану справ;
не знижувати критерії, а ввести поняття "умовної відповідності" всіх тодішніх членів ЄС;
Німеччина та Франція говорили про те, що нову валюту слід вводити в країнах "твердого ядра" ЄС, а інших країн приймати відповідно з критеріями.
Перша пропозиція була відхилена, а дві інші – схвалені.
До так званого "твердого ядра" ЄС було включено такі країни: Німеччину, Люксембург, Францію, Бельгію, Голландію, Австрію, Фінляндію та Ірландію. Були визначено два етапи введення євро: з 1 січня 1999 року у безготівкові розрахунки, а з 1 січня 2002 року в готівковий обіг.
2) Питання розширення ЄС.
Дискусії на МК ЄС зводилися до того, що на членство у відносно недалекій перспективі можуть претендувати 13 країн: 10 Південно-східної Європи, а також Кіпр, Мальта та Туреччина. В якості негативних причин було названо:
невідповідність економічної та фінансової системи;
відсутність належної демократії;
наявність внутрішнього політичного конфлікту (курдська проблема).
3) Надання ЄС військового виміру.
З 1954 року у ЄС окрім НАТО, існувала така військова структура як Західноєвропейський Союз (договір ратифіковано у 1955 році). У 90-ті роки почали висувати пропозиції про включення ЗЄС до складу ЄС у якості військового блоку. Однак спільних позицій з цієї точки зору не було. Проти категорично виступали Великобританія, Данія та Португалія. В ході МК ЄС це питання було відхилено.
МК ЄС завершилася 17 червня 1997 року, але остаточний договір, який став результатом її роботу було підписано 2 жовтня 1997 року в Амстердамі.
Амстердамський договір
Маастрихтський договір обумовлював, що після створення ЄС повинна бути скликана міжурядова конференція, яка повинна критично розглянути, наскільки Маастрихтська угода втілюється у життя і наскільки вона відповідає реальності. Тому на початку 1996 року була скликана Міжурядова конференція ЄС (МК ЄС), яка розпочала роботу 29 березня 1996 року. МК ЄС завершилася 17 червня 1997 року, але остаточний договір, який став результатом її роботу було підписано 2 жовтня 1997 року в Амстердамі.
Основними принципами цього договору були:
розширення діяльності ЄС у боротьбі з дискримінацією;
посилення співробітництва між митницями, судовою владою та поліцією країн членів у боротьбі зі злочинністю та наркотиками;
визначення боротьби з наркотиками особливою метою ЄС;
поміщення боротьби з безробіттям в центр політики ЄС;
укріплення положень системи європейських договорів щодо усунення нерівності (особливо стосовно жінок, інвалідів та меншин);
визначення захисту навколишнього середовища важливим аспектом діяльності ЄС;
висунення захисту справ споживачів у ранг пріоритетів ЄС;
укріплення прав робітників шляхом визнання Хартії основних прав робітників;
надання ЄС нових механізмів у боротьбі з бідністю;
посилення ролі ЄС на світовій арені.
Амстердамський договір мав вступити в силу 1 січня 1999 р., якщо всі країни-члени його ратифікують. У трьох країнах-членах (Ірландія, Португалія та Данія) ратифікація договору здійснювалась через референдум.
[1] Зараз уряд у Словаччині змінився і вона може потенційно увійти до НАТО.
