Паломництво Чарльда Гарольда (Байрон) як ліро-епічна поема

Перша поема Байрона, написана в романтичному стилі. Її відрізняла насамперед жанрова форма - ліро-епічна поема, що поєднує в собі історію життя і подорожей героя з вільними імпровізаціями поета. Перші дві пісні за формою нагадують і ліричний щоденник поета-мандрівника, і внутрішній драматичний монолог героя, який входить в самостійне життя, і поетичне есе про долі народів в період наполеонівських воєн.

Чи не сковуючи себе жанровими правилами, експериментує в області змісту і мови. Поема написана спенсеровой строфою, яка дозволяє відтворити складний внутрішній світ Герольда, поговорити з читачем про інших культурах і цивілізаціях. Багато описів інших країн.

Нова жанрова форма визначила композиційну структуру: Байрон вільно поводився з оповідної структурою, розбиваючи її вставками - баладами, стансами, ліричними відступами. Також вільно і з героєм - то надає його читачеві, то особистість Гарольда розмивається в потоці вражень автора від особисто їм побаченого і пережитого.

Назва поеми «Паломництво Чайльд Гарольда» свідчить про те, що в центрі уваги автора – особистість, що було характерно для романтичних творів. Водночас у назві підкреслюється композиційний прийом твору – подорож, що

дозволяє письменникові показати різні країни, а також глибини внутрішнього світу героя. Паломництво здійснює не тільки герой, а й сам автор. І автор, і герой здійснюють мандрівку у часі й просторі у пошуках високих ідеалів.

Дж. Байрон визначив свій твір як поему. Поема (грецьк. poiema – твір) – це ліричний, епічний, ліро-епічний твір, переважно віршований, у якому зображені значні події і яскраві характери це ліро-епічний літературний вид з настановою на тривалу віршовану оповідь. У «Паломництві Чайльд Гарольда» виявляються такі ознаки цього жанру, як

поєднання ліричного та епічного планів, емоційність, задушевність оповіді, показ плину почуттів і думок героя (ліризм), широта охоплення життя. Сам Дж. Байрон називав свій твір «людською поемою» на відміну від численних «божественних поем», які писали до нього і за його часів. З одного боку, у центрі уваги Дж. Байрона як романтика була людина з її внутрішнім світом, почуттями, бажаннями, пориваннями, а з іншого – письменник створював свою поему про все людство, оскільки в поемі ми знаходимо не лише опис Англії, а й нарис життя й духовної атмосфери всієї Європи того часу Із появою «Паломництва Чайльд Гарольда» та інших творів Дж. Байрона в обіг увійшло поняття «байронічний герой» (котрий став утіленням духу епохи, тих настроїв, якими жило суспільство початку XIX ст.): розчарування у світі;

нудьга (сплін) – основний духовний стан; протиставлення навколишньому середовищу, неможливість знайти своє місце в ньому; самозаглиблення схильність до рефлексії; відчуття світової скорботи; протест проти неволі,

духовної ницості, обмеженого існування; мрія про високі ідеали, чисті й світлі почуття, яких не знаходить у житті; самотність і відчуженість. Байронічний герой – песиміст, його розчарування у світі й ідеалах цього світу

має тотальний характер. Однак сам Дж. Байрон, створивши героя, вступив у своєрідну полеміку з ним. І це доводить поема. У першій і заключній пісні її образ Гарольда менше цікавить поета, а в четвертій пісні автор взагалі

розлучається з ним, перед читачем на першому плані постає сам автор. У творі є кілька сюжетних ліній, що розвиваються відносно незалежно одна від одної, але загалом передають строкату картину людського буття. Розповідь

про життя Чайльд Гарольда у світі, про його розваги і порожнє існування, кохання й розчарування, а потім про подорож країнами Європи переплітаєтьсяз оповіддю автора про епохальні історичні події (Велику Французьку

революцію, падіння Риму тощо), боротьбу європейських народів за незалежність, історію культури, інше. Однак, крім суто зовнішніх сюжетних ліній (нерідко не завершених, лише накреслених, адже історія людства

знаходиться у вічному русі), важливу роль у поемі відіграє ліричний сюжет – розвиток думок і почуттів головного героя і самого автора, що надає творові особливої емоційної напруги, схвильованості, задушевності. Не тільки корабель Чайльд Гарольда вирушає у далеке плавання, але й сама душа героя блукає світом, прагнучи знайти сенс життя, втрачену гармонію, ідеали. Широта охоплення людського буття у поемі досягається не тільки описами різних часових планів. Розповідаючи про свого героя, про себе, про все побачене й пережите, автор звертається і до сивої давнини (зокрема, до

античності), і до недавнього минулого (подій Французької революції), і до сучасного життя (тогочасного суспільства, боротьби європейських народів за незалежність тощо). Крізь призму вчорашнього й сьогоднішнього поет зазирає у майбутнє, – тому поема містить і художні прогнози, застереження проти повторення людством колишніх помилок. Чайльд Гарольд чужий і самотній у цьому світі, незадоволений навколишньою дійсністю і собою. Він не знайшов в Англії ні високих ідеалів, ні внутрішньої гармонії. Його серце сповнилося тугою і сумом. Відчувши безмежну скорботу й неможливість існувати так далі, герой поеми вирішив здійснити подорож країнами Європи. Проте реальність, з якою зустрівся Чайльд Гарольд в інших країнах, виявилася так само похмурою. Фінал поеми відкритий. Твір завершується описом вічно мінливого моря, яке ніколи не спиняє свого руху. Так само ніколи не зупиняються у своєму

розвитку людина, історія, культура, світ. У цьому вічному русі автор убачає запоруку майбутнього відродження людства.

Головний результат подорожі – це відкриття людини в людині, того, що її хвилює і чим живе її душа, тих проблем, що є у світі, і загальнолюдських ідеалів, що рухають життя. Отже, у поемі «Паломництво Чайльд Гарольда» поєднуються два плани – конкретний (особистісний) і загальний (універсальний), що дає змогу вести розмову водночас і про складне й суперечливе життя окремої людини, і про духовно-історичні проблеми всього людства. За жанровими особливостями

поема належить до ліро-епічних творів, новаторство якого виявилося у формі щоденника ліричного героя, у рефлексії (самозаглибленні, самоаналізі, самоспогляданні) героя та автора, а також у поєднанні історичного, філософського та психологічного планів. «Паломництво Чайльд Гарольда» Дж. Байрона має просту композицію, твір не перевантажений героями, автор акцентує увагу на внутрішніх проблемах та переживаннях Чайльд Гарольда. Епіграфи відіграють досить значну роль у композиції «Паломництво Чайльд Гарольда» складається з окремих пісень, деяким із них передує епіграф, у якому міститься головна думка пісні, або виражається точка зору автора на події.