Реалізм) Проспер Меріме і Україна

Вивчати історію запорозького козацтва Меріме почав після ознайомлення зі слов’янським фольклором. Старанно вивчав архівні матеріали, мемуарну літературу, руські літописи, польські хроніки, праці М. Карамзіна, М. Устрялова, М. Костомарова, своїх співвітчизників - де Боплана, Шевальє. А розповідаючи про українського гетьмана Івана Мазепу, він згадує художника Ораса Верне, автора картин "Мазепа, прив'язаний до коня" та "Мазепа під умираючим конем". Ці полотна відомого французького художника виставлялися в паризькому салоні.

Проспер Меріме виявляв великий інтерес до визвольної війни українського народу, займаючись головним чином історією запорозького козацтва, а також її популяризацією в провідних французьких виданнях. Називав українських козаків «історичним народом», а Запорозьку Січ — «республікою запорожців». Аби підкреслити пріоритет своїх українознавчих уподобань, іменував себе «козаком». Публікації Меріме стали підсумковими у французькій історіографії України за два попередні століття.

Звичаї, побут, військова діяльність українських козаків відтворив у своїй п'єсі. Важливу віху в наукових розробках Меріме позначила праця «Козаки України та їхні останні гетьмани», в якій висвітлено суспільний устрій запорожців, їх роль в історії України, Росії й Польщі, діяльність Богдана Хмельницького та Івана Мазепи.

Згодом, у 1863 році Меріме опублікував ессе «Богдан Хмельницький» написаний переважно на матеріалах однойменної монографії Миколи Костомарова. Високо оцінюючи в ній політичний і військовий талант гетьмана, Меріме поставив у заслугу «цьому великому мужу» те, що він «зумів затримати Україну вільною від іноземного ярма впродовж десяти років». Після згаданого перевидання ессе про Хмельницького в книзі «Козаки минувшини», у 1869 році Сенат Франції навіть розглянув петицію про запровадження вивчення української історії у французьких школах.

Меріме володів українською мовою, приятелював з Марко Вовчком та навіть робив спроби перекладу її творів, зокрема оповідання «Козачка».

Що спричинилося до зацікавлення П. Меріме українською історичною тематикою?

Треба вважати, що на це склалося декілька причин. Найперша з них - різноманітне і тривале зацікавлення письменника історією слов'янських народів, їх культурними надбаннями. Друге - це гострота інтересу письменника до питань, які були мало знані громадськості, а також до явищ, несхожих на відомі його сучасникам. П. Меріме підкреслював "демократію козацької республіки" на Україні в рецензії на згадану працю А. фон Гакстгаузена. Тема історичної України, звичаїв і традицій її населення XVII ст. відповідало цим вимогам письменника. П. Меріме, як відомо, вважав себе насамперед "громадянином усього світу, а вже потім французом". У цих переконаннях віддзеркалювалися також інші аспекти творчих завдань письменника, а саме прагнення перейти межу "рідного сюжету": француз повинен показати Франції не лише її життя. Крім того, в історичному минулому України XVII ст. П. Меріме шукає чогось нового для себе, свого духовного світу шукає суспільного ідеалу в його "природному стані", який, на його думку, був утрачений в пізніших сторіччях. Привабливою силою в історії різних народів, у тому числі українського, для письменника були видатні особистості, люди сильних і самобутніх характерів,одним з яких є Богдан Хмельницький. У подіях 1648 -1654 рр. на Україні, як справедливо відзначає критика, П. Меріме чітко розрізняв і два аспекти: "рух національно-визвольний і рух соціальний". Письменник переконливо показує соціальні суперечності між козацькою верхівкою і повсталими козаками та селянами. Поряд він реалістично відтворює сцени битв, перебіг козацьких рад, дипломатичні переговори і інше.. Завдяки працям Меріме про історію українського народу в 70-х роках XIX ст. посилився інтерес до України французьких вчених - фольклористів, істориків, літературознавців.