1. Загальні положення
Основною задачею геодезичних робіт при вишукуваннях і проектуванні споруд лінійного типу є визначення на місцевості положення вісі споруди як у плані, так і по висоті.
При польовому трасуванні вздовж вісі по всій довжині траси розбивають пікетаж, де відкладають відрізки довжиною 100 м, вимірюючи їх у прямому та оберненому напрямках. Кінці відрізків на місцевості закріплюють кілочками, що є пікетами. Початок траси позначають ПКО.
Крім пікетів вздовж вісі закріплюють “плюсові” точки перегину, де ухил змінює знак на протилежний. Позначають “плюсові” точки номером попереднього пікету плюс відстань від нього, яка виражена у метрах (ПК1+22).
Для характеристики ділянки місцевості у напрямку, який перпендикулярний вісі траси, розбивають поперечники. Їх крайні точки також закріплюють на місцевості. Позначають поперечники черговим номером з вказівкою місцеположення точки поперечника і відстань від вісі, яка виражена в метрах.
При розбивці пікетажу вздовж вісі траси ведуть пікетажний журнал (рис.1.1), де положення траси показано прямою лінією, на якій відображені пікети, початкові і кінцеві репери, поперечники і вершини кутів повороту траси стрілкою в залежності від направлення, а також елементи ситуації.
В пікетажному журналі також розраховують значення елементів кругових кривих та їх позначення з виконанням контролю.
1. Методика побудови поздовжнього профілю
2.1. Розрахунок елементів кривих
В місцях повороту траси окремі її ділянки повинні сполучатися кривими заданого радіусу. Розбивка кругової кривої виконується в головних її точках: початок кривої (НК), середина кривої (СК) та кінець кривої (КК) (рис. 2.1).
Вихідними даними для розбивки кругової кривої є радіус та кут повороту траси – це кут між продовженнями направлень вісі траси
θ = 180˚ - β. (2.1)
Рис. 1.1. Зразок оформлення пікетажного журналу
Рис. 2.1. Схема визначення положення головних точок кривої та
розрахунку елементів кривої.
Перед початку польових робіт розраховують такі елементи кривої (див. рис. 2.1); Т – тангенс, К – довжина кривої, Б – бісектриса, Д – домір – це довжина на яку необхідно перенести кожний послідовний пікет за вершиною кута повороту, в зв`язку з тим, що довжина кривої завжди менше сумарної довжини ламаної лінії. Розрахунок елементів ведуть за такими виразами;
, (2.2)
, (2.3)
(2.4)
. (2.5)
Після виносу осі траси в натуру виконують технічне нівелювання згідно програми і вимогам. При цьому пікети нівелюють як зв`язуючі точки, а “плюсові” та точки поперечників як проміжні.
2.2. Обробка результатів та побудова профілів
Камеральну обробку результатів технічного нівелювання виконують за методикою, що викладена в практичної роботі № 4.
Побудову профілів за результатами нівелювання виконують на масштабно-координатному папері за даними пікетажного журналу та журналу нівелювання в двох масштабах – вертикальному і горизонтальному.
Поздовжній профіль будують на основі профільної сітки. Роботу починають з проведення лінії умовного горизонту з таким розрахунком, щоб найнижча точка майбутнього профілю не опускалась нижче, аніж на 4 см від цієї лінії. Під лінією умовного горизонту будують профільну сітку (рис.3.1).
Рис. 2.2. Побудова профільної сітки.
Заповнення профільної сітки починають з графи 6 куди заносять відстань в цілих метрах між пікетами і плюсовими точками в горизонтальному масштабі побудови.
В графу 5 напроти відповідних перпендикулярів з польового журналу нівелювання виписують відмітки землі вздовж осі траси, що округлені до 0,01 м.
В графі 1 за даними пікетажного журналу будують план траси у вигляді прямої лінії з вказівкою вершин кутів повороту траси, направленням та чисельним значенням кутів повороту. Тут також вказують ситуацію.
В графі 2 указують ґрунти вздовж осі траси.
В графі 7 будують криві, відкладаючи у масштабі побудови пікетні позначення початку і кінця кривих.
ПК НК = ПК ВУ – Т, (2.6)
ПК КК = ПК ВУ + Т. (2.7)
Знайдені значення НК и КК відкладають у графі 7, опускаючи перпендикуляр під відповідним пікетом довжиною 15 мм.
Криву зображують умовним знаком висотою 5 мм: опуклістю доверху, коли кут повороту правий; опуклістю донизу, коли кут повороту лівий.
У середині або біля умовного позначення виписують значення елементів кривої.
Вище лінії УГ на відповідних перпендикулярах відкладають у вертикальному масштабі побудови відрізки, які дорівнюють різниці фактичних відміток землі і відмітки лінії УГ. З’єднують знайдені точки прямими лініями і отримують профіль.
Поперечний профіль будують по лінії поперечника в одному масштабі.
3.Проектування на профілі
Проектування на профілі полягає в нанесенні проектної (червоної) лінії, керуючись обчисленими значеннями проектних ухилів і відміток конкретно для даної споруди.
Проектну лінію наносять по ділянках, визначаючи у межах її проекції ухили
, (4.1)
де h – перевищення між кінцевими точками на даній ділянці; d 0 – довжина ділянки.
Знайдене значення проектних ухилів заносять у графу 3 над лінією, яка проведена в залежності від знака ухилу.
Далі обчислюють проектні відмітки послідовно, починаючи від початкової
(4.2)
Проектні відмітки записують у графу 4 червоними чорнилами. Потім обчислюють робочі відмітки
h p = H np – H ф, (4.3)
де H np , H ф – відповідної проектна і фактична відмітки.
Робочі відмітки виписують на профіль синім кольором: для насипу – над проектною лінією; для виїмки – під проектною лінією.
Завдання:
- за даними журналу нівелювання побудувати поздовжній профіль траси каналу зрощувальної системи. При цьому прийняти: кут повороту траси θ, який дорівнює дирекційному кута а РГР № 1, пікетне позначення вершини кутів повороту кутів співпадає з пікетним позначенням «плюсових» точок згідно варіанту; радіус кривої R за номером списку групи, збільшеним в 10 разів;
- провести проектну лінію виходячи з мінімального об`єму земляних робіт, призначавши 
самостійно.
Частина №1 і №2 складають РГР №2.
Додаток А
