Обчислення координат точок ходу
Координати точок теодолітного ходу обчислюють у відомості (див. табл.2.1) шляхом послідовного алгебраїчного складання координат попередніх точок ходу із виправленими прирощеннями починаючи з вихідної точки
, (2.16)
. (2.17)
Контроль: в кінці обчислювань одержують координати вихідної точки.
3. Обробка розімкнутого теодолітного ходу
Обчислювання координат точок ходу виконують аналогічно замкнутому, за виключенням визначення кутової і лінійної нев`язок.
3.1. Заповнення відомості вихідними даними
Відмінність в заповненні графи 4 у тому, що треба указати крім дирекційного кута вихідної сторони і дирекційний кут кінцевої сторони, а у графі 11 та 12 координати вихідної і кінцевої точок ходу. Ці числа записують червоними чорнилами.
3.2. Ув`язка виміряних кутів
Ув`язку виконують після порівнювання кутової нев`язки, що одержана практично 
, з допустимою 
, які розраховують за виразами
, (3.1)
, (3.2)
де α н, α к – дирекційні кути вихідної та кінцевої сторін ходу відповідно.
Обчислення прирощень координат
Лінійні нев`язки координат 
і 
по осях знаходять за формулами
, (3.3)
. (3.4)
Допустимість сходження визначають аналогічно (2.10) та (2.11), однак
. (3.5)
Контролем правильності обчислювань виправлених прирощень є отримання різниці координат кінцевої та вихідної точок ходу. Обчислення координат точок ходу аналогічно (2.16) та (2.17).
Контроль: в кінці обчислювань одержують координати кінцевої точки ходу.
Завдання:
- обробити відомість обчислення координат замкнутого теодолітного ходу за варіантом (додаток 1). Значення вихідного дирекційного кута вибирають відповідно з шифром та кількістю літер у прізвищі, де дві останні цифри шифру – це кількість градусів, а кількість хвилин і десятих часток хвилин дорівнює 30,2 плюс кількість літер у прізвищі. Координати вихідної точки ходу додатні та відповідають номеру за списком академгрупи.
Частина 2. Нанесення точок планового обґрунтування
1. Загальні положення
Вихідними даними для побудови служать обчисленні прямокутні координати точок теодолітного ходу. Роботу починають з побудови координатної сітки, яку будують у вигляди сітки квадратів для топографічних планів зі стороною квадрату 10 см. Необхідну кількість квадратів розраховують за екстремальними значеннями координат точок ходу, що вибирають з відомості обчислення координат.
Наприклад:
хmin = -11,52 м уmin = -8,55 м
хmax = +245,42 м уmax = +221,75 м
У відповідності з заданим масштабом побудови розраховують кількість вертикальних та горизонтальних рядів.
Наприклад у масштабі побудування 1:5000 і при довжині сторін квадрату
10 см відстань між лініями сітки буде дорівнювати 500 м, а таким чином буде потрібно: по осі Οх – 2 горизонтальних ряди; по осі Οу – 2 вертикальних ряди.
Для масштабу 1:500 (відстань – 50 м) для даних координат: по осі Οх – 6 горизонтальних рядів; по осі Οу – 7 вертикальних рядів.
Від точності побудови сітки квадратів з розрахунковою кількістю рядів і від точності побудови точок ходу буде залежати точність побудови майбутнього плану.
2. Побудова координатної сітки способом діагоналей
Даний спосіб засновано на властивості діагоналей прямокутника, які рівні між собою та розподіляють одна одну навпіл у точці перетину.
Порядок побудови такий (рис. 2.1):
Рис.2.1. Схема побудови сітки квадратів.
- на листку паперу вибраного формату проводять дві діагоналі;
- з точки перетину діагоналей 0 в усі чотири напрямки відкладають рівні відрізки;
- з`єднують одержані точки і отримають допоміжний прямокутник;
- розподіляють кожну сторону допоміжного прямокутника навпіл і з`єднують одержані точки (точка перетину допоміжних ліній повинна збігатися з точкою перетину діагоналей).
Коли така умова виконується, то допоміжні лінії приймають за осі симетрії.
Для побудови координатної сітки при парному числі квадратів від точки Ο через кожні 10 см відкладають відрізки на протилежних боках прямокутника і будують ряди. Коли число рядів непарне при побудові середнього ряду в обидва боки від осі симетрії відкладають спочатку по 5 см, а потім по 10 см.
Контроль правильності побудування: діагоналі квадратів сітки повинні бути рівними.
Сітку квадратів оцифровують по осях згідно з масштабом побудови. Початок координат вибирають таким чином, щоб ділянка місцевості, що буде зображена, розташувалась посередині аркуша (рис.2.2).
Рис.2.2. Оцифровка координатної сітки.
